Постанова № 71209502, 21.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2017 рокусправа № 808/2126/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Головко О.В.

судді: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Батрак І.В.) від 06 листопада 2017 року в адміністративній справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003011304 від 03.04.2017, згідно з якою станом на 03.04.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 82955,55 грн. та рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03.04.2017 № 00030001304 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску, згідно з яким вирішено застосувати до позивача штрафні санкції в розмірі 16591,11 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 29.03.2017 №131/08-01-1304/НОМЕР_1, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані інтереси позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Батрак І.В.) від 06 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що податковим органом у період з 16.03.2017 по 22.03.2017 було проведено виїзну планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з урахуванням документів, наданих в запереченні № 4849/с від 03.03.2017 до акту перевірки від 23.01.2017 № 6/08-29-13-04/НОМЕР_1 документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої складено Акт від 29.03.2017 № 131/08-01-13-04/НОМЕР_1.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем:

- п. п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу у 2015 році на суму 530000,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 99706,36 грн.;

- п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску за 2015 рік на суму 82955,55 грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: занижено суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 7950,00 грн.

За висновком податкового органу протягом 2015 року ФОП ОСОБА_1 було придбано дизельне палива у кількості 191202,92 літри на загальну суму 2922624,33 грн. (сума без ПДВ), у тому числі 157824,82 літри на загальну суму 2392624,33 грн. відповідно до первинних документів за безготівковий розрахунок та 33378,00 літри на загальну суму 530000,00 грн. за готівку (сума без ПДВ). Відповідно до фіскальних чеків, наданих до перевірки, встановлено, що періодичність придбання пального здійснюється у короткий термін часу (від 1 хвилини) та за одними адресами, наявні фіскальні чеки на придбання пального у кількості від 5 до 10 літрів, що не відповідає технічним вимогам транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності позивача. Придбання палива здійснювалось підприємцем на АЗС щоденно по декілька десятків разів на добу у незначних обсягах при наявності 5 транспортних засобів, тоді як позивач мав включити до складу валових витрат лише витрати, що повязані з перевезенням вантажу, тобто дизельне паливо, яке було використано від пункту навантаження до пункту розвантаження. Окрім того, в ході вибіркового перегляду актів списання палива встановлено значні відхилення в обємах списання палива по однаковим маршрутам. Враховуючи викладене, контролюючим органом зроблено висновок про неможливість реального здійснення платником податків операцій по придбанню дизельного палива з урахуванням часу, місця знаходження транспортних засобів та обсягів придбання дизельного палива, необхідного для виконання.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 03.04.2017 були прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003011304, згідно з якою станом на 03.04.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 становить 82955,55 грн. та рішення № 00030001304 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску в розмірі 16591,11 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат.

За приписами ст.138 ПК України однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджується, що у період, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 здійснював вантажні перевезення по території України. Кошти, які витрачалися позивачем на придбання дизельного палива, були віднесені до складу витрат, повязаних з господарською діяльністю.

При цьому суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що оскільки придбання палива здійснювалося позивачем на АЗС щоденно по декілька разів на день у незначних обсягах, такі витрати не повинні включатися до складу валових витрат, адже такі висновки є лише припущенням податкового органу.

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено, що одним із принципів підприємництва є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Податковим кодексом України також передбачено, як було зазначено вище, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, повязані з господарською діяльністю.

Позивачем під час перевірки було надано банківські виписки, фіскальні чеки, видаткові накладні, податкові накладні, акти списання палива, що не заперечується апелянтом.

Додатково до суду позивачем надано наказ ФОП ОСОБА_1 №1 від 01.01.2015 «Про встановлення норм витрат палива та інших паливо-мастильних матеріалів у відповідності до наказу Мінтранспорту від 10.02.1998 № 43 на 2015 рік», розпорядження ФОП ОСОБА_1 «Про порядок звітування за використані грошові кошти на придбання ПММ» від 15.12.2013, акти списання палива за 2015 рік, фіскальні чеки на придбання палива за 2015 рік, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які використовуються ФОП ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності, договори на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладені ФОП ОСОБА_1 в 2015 році, товарно-транспортні накладні за 2015 рік.

Таким чином, позивач в повному обсязі належними доказами підтвердив документально понесені під час ведення господарської діяльності протягом 2015 року витрати на придбання палива та спростував висновки податкового органу.

Крім того, податковим органом не враховано, що спасання паливно-мастильних матеріалів повинно здійснюватися з врахуванням даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього або маршрутного листа та Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Висновок відповідача про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у розмірі 530000,00 грн. у 2015 році не підкріплений жодним розрахунком та проведенням оцінки умов перевезення (погодні умови, стан доріг, перевезення ТМЦ в кінцевий пункт чи по шляху проходження, необхідність повернення на базу транспортного засобу тощо), тобто є необґрунтованим, а тому донарахування єдиного внеску у розмірі 82955,55 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 16591,11 грн. є безпідставним.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень податного органу.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року в адміністративній справі № 808/2126/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 21 грудня 2017 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:О.В. Головко

Суддя:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров