Постанова № 71209493, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 рокусправа № 804/3842/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач:Олефіренко Н.А.

судді: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача ОСОБА_1 ( довіреність від 14.09.2017 року)

Відповідача ОСОБА_2 ( посвідчення № 125097)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Електропромремонт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 р. ( суддя Турлакова Н.В.)у справі № 804/3842/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Електропромремонт" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Електропромремонт звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 25.03.2016 року № НОМЕР_1 винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області яким ТОВ ВКФ Електропромремонт визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 918831,00 грн., з яких: за основним платежем 612554,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 306277,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 25.03.2016 року № НОМЕР_2 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області яким ТОВ ВКФ Електропромремонт визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 285953,73 грн., з яких: за основним платежем 190635,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 95317,91 грн. та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень на користь ТОВ ВКФ Електропромремонт судовий збір в розмірі 18 071,77 грн.

Вимоги позову вмотивовані тим, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВКФ Електропромремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014року по 31.12.2014року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої, складено акт № 109/04-36-14-11-07/25021316 від 11.03.2016року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентами позивача: ТОВ Прод-Ресурс, ТОВ ТД Гефест, ТОВ Лакі Прайм, ТОВ Конотопконсалт, ТОВ Шосткінвест, ТОВ Номекс-Про, ТОВ П.А.З.Л, ТОВ Профторгконсалт підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ ВКФ Електропромремонт та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, тому є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Електропромремонт до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

На рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Електропромремонт на підставі якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що з 21.01.2016року по 02.03.2016року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВКФ Електропромремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №109/04-36-14-01-07/25021316 від 11.03.2016 року.

Згідно висновків перевірки викладених у акті, позивачем порушено вимоги п. 14.1.36. п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст.. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на 612 544,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 190 635,82 грн.

Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ ВКФ Електропромремонт з ТОВ Прод-Ресурс, ТОВ ТД Гефест, ТОВ Лакі Прайм, ТОВ Конотопконсалт, ТОВ Шосткінвест, ТОВ Номекс-Про, ТОВ П.А.З.Л, ТОВ Профторгконсалт, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій, мають ознаки нереальності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки №109/04-36-14-01-07/25021316 від 11.03.2016 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2015року:

- №0000481408, яким збільшено суму грошового зобовязання позивачу з податку на прибуток у розмірі 918 831,00 грн. (за основним платежем 612 554,00грн., за штрафними санкціями 306 277.00 грн.).

- №0000491408, яким збільшено суму грошового зобовязання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 285 953,73 грн. (за основним платежем 190 635,82 грн., за штрафними санкціями 95 317,791 грн.).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що позивач придбав у ТОВ Прод-Ресурс, ТОВ ТД Гефест, ТОВ Лакі Прайм, ТОВ Конотопконсалт, ТОВ Шосткінвест, ТОВ Номекс-Про, ТОВ П.А.З.Л, ТОВ Профторгконсалт роботи та послуги для використання у власній господарській діяльності.

Відмовляючи в задоволеннія позову суд першої інстанціїї виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами не підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, отримані товари та послуги не використані у господарській діяльності позивача; доведеним є наявність між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; до того ж наявність кримінального провадження відносно позхивача. Отже, суд виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за перевіряє мий період, є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

днак, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена і нормами податкового законодавства.

згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, слід зазначити про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлен під час перегляду справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема з ТОВ Прод-Ресурс, ТОВ ТД Гефест, ТОВ Лакі Прайм, ТОВ Конотопконсалт, ТОВ Шосткінвест, ТОВ Номекс-Про, ТОВ П.А.З.Л, ТОВ Профторгконсалт.

Між позивачем та ТОВ Прод-Ресурс укладено договір постачання від 21.07.2014 року № 210742, згідно якого ТОВ Прод-Ресурс поставляло для ТОВ ВКФ Електропромремонт ТМЦ (наконечники мідні, провід, стрічку, підшипники та інші).

Постачання товару здійснювалось на умовах ЕХW (товар зі складу продавця). Транспортування здійснювалось власним автотранспортом, згідно ТТН.

На виконання умов даного договору ТОВ Прод-Ресурс надало позивачу акти виконаних робіт № РН-2907001 від 29.07.2014 року, № РН-3007001 від 30.07.2014 року, № РН-1709001 від 17.09.2014 року, № РН-1809001 від 18.09.2014 року та податкові накладні № 45 від 29.07.2014 року, № 48 від 30.07.2014 року, № 50 від 17.09.2014 року, № 55 від 18.09.2014 року на загальну суму 501 144,50 грн., в тому числі з ПДВ 601 737,40 грн.

Згідно даних податкового обліку ТОВ ВКФ Електропромремонт у рядку 05.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток за 2014 рік відображено вартість товарів у сумі 501 144,50 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ Прод-Ресурс укладено договір № 310741 від 31.07.2014 року, відповідно до якого останнє надавало послуги по ремонту обладнання.

Згідно предмету договору виконавець (ТОВ Прод-Ресурс) зобовязується в термін дії договору виконувати замовнику (ТОВ ВКФ Електропромремонт) ремонт обладнання, а замовник надавати його в ремонт, приймати з ремонту, сплачувати вартість ремонту та вартість використаних виконавцем матеріалів.

Відповідно до умов договору видача обладнання із ремонту оформлюється двохсторонніми приймальними актами виконаних робіт.

Термін ремонту обладнання узгоджується замовником та виконавцем при здаванні його в ремонт в залежності від технічного стану, необхідності виготовлення спеціального оснащення, придбання комплектуючих виробів та інше.

На виконання умов даного договору ТОВ Прод-Ресурс надало позивачу акти виконаних робіт № 14188 від 11.08.2014 року, № 14140 від 03.09.2014 року, № 14141 від 05.09.2014 року, №14180 від 16.09.2014 року, № 14193 від 01.09.2014 року, № 14217 від 22.09.2014 року, № 14244 від 16.09.2014 року та податкові накладні № 23 від 11.08.2014 року, № 294 від 03.09.2014 року, № 320 від 05.09.2016 року, №45 від 16.09.2014 року, № 5 від 01.09.2016 року, № 562 від 22.09.2016 року, № 45 від 16.09.2014 року на загальну суму 714 261,00 грн., в тому числі з ПДВ 857 113,20 грн.

Згідно даних податкового обліку ТОВ ВКФ Електропромремонт у рядку 05.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток за 2014 рік відображено вартість отриманих послуг у розмірі 714 261,00 грн.

Розрахунки за даними договорами проведено у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок.

Також, між позивачем та ТОВ ТД Гефест укладено договір поставки № 4/111213 від 11.12.2013 року на придбання товарно-матеріальних цінностей (швелер, лист, кутик та ін.).

На виконання умов даного договору ТОВ ТД Гефест в адресу ТОВ ВКФ Електропромремонт виписало податкові та видаткові накладні, які були надані до перевірки. Додатково надано до перевірки товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ ТД Гефест.

Між позивачем та ТОВ Лакі Прайм укладено договір поставки від 06.10.2014 року № 061042, відповідно до умов якого ТОВ Лакі Прайм постявляло для ТОВ ВКФ Електропромремонт товарно-матеріальні цінності (катушки полюсні ротора електродвигуна, підшипники, провід кільце контактне). Умови постачання - постачання товару здійснюється на умовах ЕХW - товар зі складу продавця.

Загальна сума взаємовідносин у жовтні та листопаді 2014 року склала 351 973,26 грн., у тому числі податок на додану вартість 58 662,21 грн.

На виконання умов даного договору ТОВ Лакі Прайм виписані податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились шляхом перера грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Лакі Прайм.

Крім того, між ТОВ ВКФ Електропромремонт та ТОВ Конотопконсалт на укладено договорів №101141 від 10.10.2014 року, згідно з яким виконавець (ТОВ Конотопконсалт), зобовязується здійснити ремонт обладнання, а замовник (ТОВ ВКФ Електропромремонт) надати в ремонт та прийняти з ремонту обладнання, оплатити вартість ремонту та вартість використаних матеріалів.

На виконання умов даного договору ТОВ Конотопконсалт на адресу ТОВ ВКФ Електропромремонт виписані накладні та акти виконаних робіт.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Конотопконсалт.

Між ТОВ ВКФ Електропромремонт та ТОВ Шосткінвест укладено угоду №03124 від 03.12.2014 року, відповідно до якої виконавець (ТОВ Шосткінвест), зобовязується здійснити ремонт обладнання, а замовник (ТОВ ВКФ Електропромремонт) надати в ремонт та прийняти з ремонту обладнання згідно специфікацій, оплатити вартість ремонту та вартість використаних матеріалів.

На виконання умов даного договору під час перевірки надано специфікацію, платіжні доручення, листи, відомості дефектів, вишсані ТОВ Шосткінвест в адресу ТОВ ВКФ Електропромремонт.

Загальна сума взаємовідносин у грудні 2014 року склала 590 632,80 грн., у т.ч. податок на додану вартість 98 438,80 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Шосткінвест.

Між позивачем та ТОВ Номекс-Про укладено договір поставки №270641 від 27.06.2014 року на поставку ТМЦ (товарів). Відповідно до умов даного договору ТОВ Номекс-Про поставляло провід, стрічку слюдяна, щіткотримач, лист мідний.

На виконання умов даного договору ТОВ Номекс-Про виписані податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні.

Загальна сума взаємовідносин у липні, серпні 2014 року склала 559 851,48 грн., у тому числі податок на додану вартість 93 308,58 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Номекс-Про.

Крім того, ТОВ ВКФ Електропромремонт у перевіряємому періоді уклало з ТОВ П.А.З.Л договір поставки № 07/10 від 07.10.14 року на поставку ТМЦ (накладки 1Р50).

Виписані ТОВ П.А.З.Л в адресу ТОВ ВКФ Електропромремонт податкові, видаткові накладні, ВМД на подальшу реалізацію ТМЦ.

Загальна сума взаємовідносин у жовтні 2014 року склала 48 120.00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8 020,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ П.А.З.Л.

Між ТОВ ВКФ Електропромремонт з ТОВ Профторгконсалт укладено договір надання послуг № 031041 від 03.10.14 року, згідно якого ТОВ Профторгконсалт - виконавець, зобовязується здійснити ремонт обладнання, а ТОВ ВКФ Електропромремонт - замовник, надати в ремонт та прийняти з ремонту обладнання, оплатити вартість ремонту та вартість використаних матеріалів.

На виконання умов договору виписані ТОВ Профторгконсалт в адресу ТОВ ВКФ Електропромремонт податкові накладні, акти виконаних робіт, акти передачі електрообладнання в ремонт та з ремонту, акти дефектів, локальні кошториси, платіжні доручення.

Загальна сума взаємовідносин у жовтні 2014 року склала 48 120,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 88 383,70 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання також проводились шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Профторгконсалт.

Таким чином, оскільки наявні у матеріалах справи докази підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської діяльності, на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів Товариство обґрунтовано віднесло суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту .

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах вище зазначених договорів, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладні, зміст та форма яких відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Мінфіну від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

З наявних у матеріалах справи виписок по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Факт отримання/надання послуг підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання передачі будівельних робіт, актами передавання обладнання на ремонт, дефектними актами тощо.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, передбачене статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених вказаною статтею, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, наділений правом подати суду належні та допустимі докази, на підставі яких, суд може дійти висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої справи.

Долучена до матеріалів справи ухвала Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08.05.2015 року по справі №204/2764/15-к кримінальне провадження № 32014040040000095 за обвинуваченням позивача, відповідальність за яке передбачена ч.3ст.212 Кримінального кодексу України, закрито у звязку із досягненням податкового компромісу.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано той факт, що зміст даної ухвали містить посилання на взаємовідносини ТОВ ВКФ Електропромремонт з ТОВ «Юрга-Груп», ТОВ «ДніпроМетІнвест», ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Норден Груп» та охоплює період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Період який перевіряється в даній справі стосується взаємовідносин з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року які відбулися в жовтні-грудні 2014 року.

Вказані обставини слід враховувати у відповідності до положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до Закону України № 63-VIII від 25.12.2014 року податковий компроміс це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року.

У даному випадку, зважаючи на певні обставини (у першу чергу визнання платником податків факту невиконання вимог ПК та сплату ним податкових зобов'язань, визначених відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Кодексу) держава відмовляється від застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності.

Зокрема, заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість не є підставою для невизнання реальності вчинених субєктом господарювання господарських операцій.

Таким чином, вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі викладеного, посилання Інспекції на порушення кримінального провадження за ч.3 ст. 212 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_3, генерального директора ТОВ ВКФ Електропромремонт не є свідченням відсутності господарських операцій.

Посилання Інспекції на порушення кримінальних проваджень в яких фігурують ТОВ«П.А.З.Л.», ТОВ»Прод-Ресурс» та ТОВ «Номекс-Про», також є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке, оскільки норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача залучені до схеми мінімізації податкового навантаження, мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язану із наданням вигоди третім особам, зроблені на підставі даних інформаційних баз податкових органів без безпосереднього дослідження первинної документації цих контрагентів та допиту посадових осіб, а тому вони не можуть бути належним доказом не здійснення господарських операцій та неможливості ведення такими суб'єктами господарської діяльності.

Слід зазначити й те, що жодних належних доказів (пояснень свідків, вироків та інших даних), які б підтвердили факт штучного формування даних бухгалтерського та податкового обліку) зазначеними підприємствами та свідчили б про те, що зазначені суб'єкти здійснювали фіктивне підприємництво, відповідачем під час судового розгляду, не надано.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Електропромремонт" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 р. - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Електропромремонт" задовольнити.

Ввизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 25.03.2016 року № НОМЕР_1 винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області яким ТОВ ВКФ Електропромремонт визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 918831,00 грн., з яких: за основним платежем 612554,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 306277,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 25.03.2016 року № НОМЕР_2 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області яким ТОВ ВКФ Електропромремонт визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 285953,73 грн., з яких: за основним платежем 190635,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 95317,91 грн. та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень на користь ТОВ ВКФ Електропромремонт судовий збір в розмірі 18 071,77 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 20.12.2017 р. та відповідно до ст. 329 КАС України може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання в повному обсязі.

Повне судове рішення складено 20.12.2017 р.

Суддя - доповідач:Н.А. Олефіренко

Суддя:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак