Постанова № 71209480, 21.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокусправа № 804/3700/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддяЧередниченка В.Є.

судді: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (суддя Конева С.О., м. Дніпро, повний текст постанови складено 19.09.2017 року) у справі №804/3700/17 за позовом компанія «ОСОБА_1 Лімітед» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Компанія «ОСОБА_1 Лімітед» 09 червня 2017 року звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001051204 від 17.03.2017 року

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо порушення позивачем терміну сплати податку на прибуток викладені у акті №667/04-62-12-04/154100513 від 24.02.2017 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі повторно відтворює зміст аргументів викладених в акті перевірки та запереченнях на позов щодо порушення позивачем терміну сплати податку на прибуток викладені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем 24.02.2017 року проведено камеральну перевірку Договору про спільну діяльність від 12.05.1998р. №133К уповноважена особа Компанія «ОСОБА_1 Лімітед» з питання порушення терміну сплати податку на прибуток за результатами якої було складено акт №667/104-62-12-04/154100513 за висновками якого встановлені порушення термінів сплати узгодженого грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів по строку сплати 11.03.2014р. у сумі 118390 грн., а саме: зазначена сума грошового зобовязання з граничним терміном сплати 11.03.2014р. була фактично сплачена лише 27.03.2014р. за рахунок уточнюючої податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи №9091270260 від 27.03.2014р. (а.с.8-9).

На підставі вищевказаного акта, контролюючим органом 17.03.2017р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0001051204 за яким на підставі ст. 126 ПК України за порушення строків сплати грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за затримку на 16 календарних днів сплати грошового зобовязання 118390 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 10% у сумі 11839,00 грн. (а.с.7).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 10 -12).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобовязань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

У відповідності до вимог п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проаналізувавши вказані вище норми суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що авансові внески з податку на прибуток сплачуються платниками протягом звітного (податкового) року шляхом щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців, визначених у розрахунках, при цьому, на платника податку, який не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання протягом строків, визначених Податковим Кодексом України, накладається штраф у розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що позивачем протягом 2013 року сплачено авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 1321336,00 грн. (а.с.112-124).

Разом з цим, податок на прибуток за 2013 рік, за податковою декларацією склав 118390 грн., був сплачений у строки, встановлені Податковим Кодексом України за рахунок зазначених авансових внесків.

14.02.2014р. позивачем була подана до контролюючого органу податкова декларація про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2013 рік за №9090417645, у якій позивачем було визначено до сплати податкове зобовязання з податку на прибуток за 2013 рік у рядках 10,12 декларації у розмірі 118390 грн., проте рядок 11 - податкове зобовязання з податку на прибуток від спільної діяльності за попередній звітний період поточного року з урахуванням уточнень (рядок 10 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період) у сумі 1321336,00 грн. не була зазначена, що підтверджується змістом вказаної декларації (14-15).

У звязку з не відображенням вказаної суми авансових внесків на загальну суму 1 321 336,00 грн. у вищевказаній декларації, позивачем 27.03.2014р. була подана уточнююча декларація за №9091270260, у якій була відображена у рядках 11 та 19 вказана сума сплачених протягом 2013 року сум авансових внесків про що свідчить її зміст (а.с.19-20).

Згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобовязаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже враховуючи положення зазначених норм та вірно встановивши обставини справи які свідчать про сплату позивачем податку на прибуток у 2013 році протягом 2013 року шляхом внесення позивачем авансових платежів з податку на прибуток, що склали загальну суму 1 321 336,00 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що грошове зобовязання з податку на прибуток визначене позивачем у податковій декларації від 14.02.2014р. та уточнюючій декларації від 27.03.2014р. у сумі 118390 грн. було сплачено позивачем у строки, встановлені Податковим кодексом України, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень (а.с. 112-124).

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів по строку сплати 11.03.2014р. у сумі 118390 грн., які відображені в акті перевірки від 24.02.2017р., є безпідставними.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обовязку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги які є аналогічними тим, що викладені в запереченнях на позов та мотивована оцінка яким вже була надана судом першої інстанції, їх не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі №804/3700/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21.12.2017 року.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:О.М. Панченко