Ухвала суду № 71209404, 23.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2017 рокусправа № 808/3276/13-а(СН/808/6/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Світлотехніка" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Світлотехніка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000022200 від 04.01.2013року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби від 04 січня 2013 року №0000022200.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення відповідно.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, ПАТ «Світлотехніка» зареєстроване 17.10.1991 року в виконавчому комітеті Заводського району Ради народних депутатів відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 364, на момент виникнення спірних правовідносин товариство перебувало на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя з 20.10.1991 за № 70 було платником податку на додану вартість.

В період з 05.09.2012 року по 25.09.2012 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 02.10.2012 №826/22-022/02970085 (а.с.109-184 т.2).

Відповідно до висновків акту встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 ст.139, п.138.2 ст.138, п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 373 718,00 грн.

На підставі висновків акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0000372200, яким ПАТ «Світлотехніка» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 548 816,75 грн., у тому числі 1 373 718,00 грн. за основним платежем та 175 098,75 грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с.15 т.1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПАТ «Світлотехніка» звернулося зі скаргою до ДПС у Запорізькій області. (а.с.16 т.1) За результатами розгляду скарги ДПС у Запорізькій області доручило ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя провести позапланову перевірку ПАТ «Світлотехніка» (а.с.18 т.1).

У період з 30.11.2012 по 13.12.2012 фахівцями ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено, за результатами якої складено акт від 20.12.2012 №1069/22-022/02970085 (а.с.2-108 т.2).

Згідно з висновками даного акту встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 ст.139, п.138.2 ст.138, п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 758 919,00 грн., у т.ч.: 2009 рік в сумі 263 978,00 грн.; І квартал 2010 року в сумі 58 132,00 грн.; півріччя 2010 року в сумі 177 323,00 грн.; 9 міс. 2010 року 191 452,00 грн.; 2010 рік в сумі 191 452,00 грн.; І квартал 2011 року 107 865,00 грн.; ІІ квартал 2011 року 195 624,00 грн.

Рішенням ДПС у Запорізькій області про результати розгляду первинних скарг від 27.12.2012 №6304/10/10-420 (10253/7/10-420) скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0000372200 в частині нарахованого податку на прибуток в сумі 494040,80 грн. і відповідно штрафну (фінансову) санкцію, та залишено скаргу без задоволення в іншій частині (а.с.20-24 т.1).

04 січня 2013 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 04.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 542 805,00 грн., в т.ч. за основним платежем 494 941,00 грн., за штрафними санкціями 47 864,00 грн. (а.с.25 т.1).

Також позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України (а.с.28-29 т.10).

Рішенням Державної податкової служби України від 11.02.2013 №2076/6/10-2115 податкове повідомлення рішення №0000022200 від 04.01.2013 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.26-27 т.1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при формуванні валових витрат у 2009-2011 роках з урахуванням господарських операцій з ТОВ «ТДС Плюс» та ТОВ «Цоколь» позивач діяв у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, а контролюючий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп.5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Згідно з п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, для встановлення факту порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необхідним є встановлення факту віднесення платником податків до складу валових витрат, які не підтверджені документально.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивачем в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено задекларовані показники по рядку 04.1 по фінансово - господарським операціям з ТОВ «ТДС Плюс» всього на суму 2 163 871,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2009 рік і сумі 1 055 913,00 грн.; за І квартал 2010 року в сумі 232 528,00 грн.; за 1 півріччя 2010 року на суму 633 998,00 грн.; за 3 квартали на суму 676 497,00 грн.; за 2010 рік на суму 676 497,00 грн.; за І квартал 2011 року на суму 431 461,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог п.44.1. ст.44, п.138.2 та пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено витрати, задекларовані у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» по фінансово господарським операціям з ТОВ «ТДС Плюс» за II квартал 2011 року на суму 850 537,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ТДС Плюс» укладено договори поставки №1208/1/10 від 30.12.2010 року, №706/1/11 від 01.07.2011 року, №1202/2/10 від 31.12.2010 року, відповідно до умов яких, постачальник - ТОВ «ТДС Плюс» зобовязується поставити та передати покупцеві - ЗАТ «Світлотехніка» у власність продукцію промислово технічного призначення, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його. Відповідно до умов договорів товар, що поставляється за договорами, сплачується за цінами, встановленими у додатках. Крім того, ТОВ «ТДС Плюс» надало послуги з ремонту верстату та послуги ПАТ «Світлотехніка» з ремонту організаційної техніки (а.с.170-172, 174, 177-181, т.1).

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «ТДС Плюс» надано податкові накладні, акти передачі приймання виконаних робіт, видаткові накладні (а.с.167-169, т.1, 145-228, т.3, 1-245, т.4, 1-215, т.5, 1-65, 211-217, т.6 ), журнали ордери по рахунку 631, акти здачі прийняття робіт, дефектні акти. Розрахунки по зазначеним операціям підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками по банківських рахунках (а.с. 1-144, т.3). Подальше використання в господарській діяльності отриманих товарів та послуг надані звіти про обіг номенклатури (а.с.145-207, т.6).

Крім того, суд вважає неспроможними доводи контролюючого органу стосовно відсутності факту реального вчинення господарських операцій з огляду на дані перевірки ТОВ «ТДС ПЛЮС», якою встановлено, що у періоді з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року (акт від 23.07.2012 року № 476/22-022/34441199) ТОВ «ТДС Плюс» при придбанні у постачальників та подальшої реалізації (продажу) товарів (послуг) не було додержано вимог ч. 3, 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р. на суму податкового кредиту 380966,69 грн., податкових зобовязань 602881,79 грн., валових доходів 753 602 грн. та валових витрат 476208,00 грн., які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, судом при вирішені спору врахується, що взаємовідносини між ПАТ «Світлотехніка» та ТОВ «ТДС Плюс» були предметом дослідження кримінального провадження №32013080060000024, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. При цьому, у постанові про закриття кримінального провадження від 23.12.2013, зазначено, що отриманими документи фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам ПАТ «Світлотехніка» з ТОВ «ТДС ПЛЮС» за період часу з 01.01.09 по 31.12.11, документально підтверджено виконання зазначених фінансово-господарських операцій. В ході досудового розслідування, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, отримано банківські документи, згідно з якими встановлено перерахування грошових коштів ПАТ «Світлотехніка» на адресу підприємства ТОВ «ТДС Плюс», повязані з придбанням товарів (робіт, послуг). На підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, в ДПІ у Заподському районі м. Запоріжжя отримано документи податкової звітності ПАТ «Світлотехніка». В ході аналізу податкової звітності ПАТ «Світлотехніка», встановлено факт відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТДС Плюс» за період з 01.01.09 по 31.12.11 у повному обсязі (а.с.28-29, т.9).

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 72 КАС України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТДС Плюс».

Також у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Цоколь та у акті перевірки податковий орган зазначив про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3, п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до завищення задекларованих показників по рядку 04.1 фінансово - господарським операціях з ТОВ «Цоколь» всього на суму 89 309,00 грн., в т.ч. по періодах: півріччя 2010 року - завищення на суму 75 295,00 грн.; 3 квартали - завищення на суму 89 309,00 грн.; 2010 рік - завищення на суму 89 309,00 грн. При цьому в акті перевірки контролюючим органом не зазначено на підставі яких документів встановлено порушення по взаємовідносинах з ТОВ «Цоколь», які господарські операції досліджувалися та на підставі яких документів встановлено включення сум по операціях з ТОВ «Цоколь» до складу валових витрат.

В свою чергу в матеріалах справи наявні документи на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Цоколь» (а.с.182-208, т.1), проте з їх змісту не вбачається, що порушення, які встановлені в акті перевірки, стосуються саме цих операцій.

Крім того, відповідач з цього приводу зазначив щодо ненадання позивачем під час перевірки документів по ТОВ «ТДС Плюс» та ТОВ «Цоколь», зокрема журналів-ордерів порахункам 631, 361, договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, ТТН, сертифікатів якості заводу виробника, документів на підтвердження розрахунків та інші первинних і бухгалтерських документів.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2012 року вказані документи надані ПАТ «Світлотехніка» до перевірки за реєстрами під підпис посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку. Зокрема, з реєстрів вбачається, що позивачем було надано: головні книги, тех. карта (норми витрат матеріалів на одиницю виробу у кількості 51 папка), документи щодо випуску продукції, інвентаризаційні описи, банк, банківські виписки рах. 311, каса, податкові накладні, приходні накладні, видаткові накладні, журнали - ордери з додатками первинних документів по рах. 311, 312, 301, 361, 631, 3711, 10, 15, оборотно-сальдові відомості по рах. 281, 362, 3712, 632, 681, 220 (а.с.209-215, т.1).

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо безпідставності донарахування контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Цоколь», оскільки контролюючий орган дійшов висновку про завищення валових витрат по операціях з ТОВ «Цоколь» без дослідження первинних документів щодо включення сум коштів до валових витрат підприємства.

Доводи контролюючого органу стосовно інформації УБОП в Донецькій області ГУМВД України в Донецькій області стосовно пояснень директора ОСОБА_1, який пояснив, що за грошову винагороду у 2008 році він зареєстрував на своє імя підприємство та став директором ТОВ «Цоколь», колегія суддів розцінює критично, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній вирок стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення фіктивної господарської діяльності, а також відсутні докази порушення кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ «Цоколь».

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі № 808/3276/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:С.В. Чабаненко

Суддя:Н.П. Баранник

Суддя:А.А. Щербак