Постанова № 71209399, 07.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2017 рокусправа № 808/53/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2015 року № НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 4 096,95 грн. у тому числі за основним платежем 2 731,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 365,65 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 201 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.11.2015 №0042781702 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 1757,26 грн. - за основним платежем та на суму 878,63 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.

Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явилися.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу № 1437 від 07.10.2015, на підставі п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 ФО ОСОБА_1 За результатами перевірки складено Акт від 22.10.2015 № 77/1702/НОМЕР_2., відповідно до висновків якого встановлено порушення пп.164.2.17 д п.164.2 ст.164, п. 179.7 ст. 179 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, в сумі 2731,30 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом 18.11.015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0042781702, яким позивачу нараховано грошове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 4 096,95 грн. у тому числі за основним платежем 2 731,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 365,65 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому дій позивача в частині не включення до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік анульованої банком заборгованості за процентами за користування кредитними коштами відповідають податковому законодавству.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

Так, базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

В силу приписів пп. «Д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (підпункту «д» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, обовязковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору, у звязку з чим сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника.

Як вбачається з матеріалів спарви, 20 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та (позичальник) та АТ «УкрСиббанк» (кредитор) був укладений кредитний договір №11302102000, на підставі якого останньому був наданий кредит у сумі 142 600 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, зі сплатою відсоткової ставки, визначеної договором, строком повернення до 19.02.2015.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду від 14.06.2013 по справі № 310/3914/13-ц постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 20.02.2008 у сумі 47 958,72 грн. та судові витрати у сумі 479,58 грн.

Відповідно до листа АТ «УкрСиббанк» від 15.07.2014, надісланого на адресу позивача, останньому було анульовано (прощено) заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 499,44 грн. Крім того, у вказаному листі АТ «УкрСиббанк» повідомлено позивача про те, що зазначена сума анульованого боргового зобовязання має бути відображена позивачем як додаткове благо у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з урахуванням змісту статті 164 ПК України вбачається, що сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, оскільки в цій статті йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Отже, при списанні (прощенні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Згідно ж з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК, проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна (пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, проценти є складовою заборгованості (боргу), що підлягають сплаті кредиторові.

При цьому, оскільки зміст вищенаведеній норми не допускає іншого тлумачення, то подальша зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року по справі № 808/53/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:С.В. Чабаненко

Суддя:Н.П. Баранник

Суддя:А.А. Щербак