Постанова № 71209339, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/2885/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ «Бомонд Групп» до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві про скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Бомонд Групп» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві про скасування постанови від 09.02.2017 №4.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перевірку проведено з порушенням процедури визначеної Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177. Крім того, позивач вказує, що висновок відповідача викладений в акті від 10.08/.2016 №000101 про порушення ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, що вказує на протиправність оскаржуваної постанови.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржувану постанову прийнято у зв’язку з виявленням під час проведення планової перевірки порушення позивачем ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме відсутність на товарі доступної та достовірної інформації щодо найменування та місцезнаходження виробника.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Держспоживслужби в м. Києві проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів за результатом якої складено акт від 10.08.2016 №000101 (далі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що при контрольно-вибірковому інспектуванні встановлено реалізацію продукції без необхідної, доступної, достовірної інформації у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням та іншим доступним способом про найменування та місцезнаходження виробника (на іноземній мові)(, що є порушенням п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також, відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.08.2016 №000067.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень від 09.02.2017 №4, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 59 105,7 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів.

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим визначається Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, який затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 за №743/21056 (далі - Порядок №310), який відтворює приписи щодо організації перевірок, врегульовані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.. 5 названого Закону планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

Згідно статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Пунктом 2.7 Порядку №310 визначено, що перед проведенням планової перевірки відповідний орган з питань захисту прав споживачів надсилає суб'єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планової перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення.

Згідно частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Як зазначено вище, за результатом планової перевірки відповідачем складено акт перевірки та прийнято оскаржувану постанову, отже при прийняття постанови відповідач діяв відповідно до згадуваних норм законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

При цьому, споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Крім того, статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція – це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час перевірки виявлено порушення прав споживачів - відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на непродовольчих товарах, а саме інформації щодо найменування та місцезнаходження виробника.

Закон України «Про захист прав споживачів» не містить детального викладу вимог до розміщення вказаної інформації на продукції, тоді як детальні вимоги містяться, зокрема, у Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 за № 1257/14524 (далі – Правила № 104).

Згідно з п. 16 розділу I Правил № 104 здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити, в тому числі, відомості про умови зберігання, дату виготовлення, найменування та місцезнаходження виробника.

Вказаною нормою передбачено можливість доведення до споживача вказаної інформації в таких формах: в супровідній документації, що додається до продукції; на етикетці; а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів.

Пунктами 1, 2, 3 Глави 10 Розділу II Правил №104 встановлено, що ця глава визначає особливості продажу парфумерних товарів (духів, одеколонів, туалетної води, парфумерних наборів тощо) та лікувально-гігієнічних і декоративних косметичних товарів (далі - парфумерно-косметичні товари), а також: мила туалетного.

Маркування парфумерно-косметичних товарів (на етикетці) та мила туалетного (на обгортці) передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак назву товару, масу нетто або місткість, дату виготовлення, строк придатності групу товару, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер партії.

Разом з тим, згідно п. п. 5.1.2. п. 5.1. (маркування споживчої тари) розділу 5 (маркування) Національного стандарту «Продукція парфумерно-косметична. Пакування, маркування, транспортування і зберігання. ДСТУ 5010:2008» (далі - ДСТУ 5010:2008) на кожній одиниці споживчої тари з парфумерно-косметичним виробом зазначають таку інформацію: назву виробника і його місцеперебування (юридичну адресу) і/або місця виготовлення продукції, а також; назву та місцеперебування заявника (якщо останній не виробник);термін придатності.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, якою, зокрема, є інформація про найменування та місцезнаходження виробника.

З системного аналізу викладеного вбачається, що вказані вище норми законодавства зобов'язують Позивача надати споживачеві доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, зокрема, про найменування та місцезнаходження виробника.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним твердження позивача, що продавець на власний вибір надавати споживачу серед іншого інформацію щодо виробника або дистриб'ютера або продавця продукції, а також - підприємство, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача.

Позивач вказує, що на стікері кожної одиниці продукції вказується серед іншого назва виробника товару, його місцезнаходження, а також назва та адреса виконавця (ексклюзивного дистриб’ютора) цього товару.

Судом досліджено надані сторонами фотокопії стікерів та встановлено, що інформацію щодо назви та місцезнаходження виробника зазначено іноземною мовою.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація споживачеві повинна надаватись згідно із законодавством про мови.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про засади державної мовної політики» маркування товарів, інструкції щодо їх застосування тощо виконуються державною мовою і регіональною мовою або мовою меншин. За рішенням виробників товарів поруч із текстом викладеним державною морвою , може розміщуватись його переклад іншими мовами.

Враховуючи, що на стікері кожної одиниці продукції, копії яких надано позивачем та відповідачем назва виробника товару, його місцезнаходження зазначено виключно іноземною мовою, суд вважає обґрунтованими висновок відповідача про порушення позивачем п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що повідомлення про призначення розгляду справи отримано позивачем 06.02.2017, натомість як розгляд справи призначено 09.02.2017 о 15.00 годин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Перебування директора позивача у відрядженні, у зв’язку з чим останній не зміг прибути на розгляд справи на думку суду не є поважною причиною для відкладення розгляду справи, оскільки позивач не позбавлений права реалізувати свої права у інший спосіб, а саме прибуття іншої уповноваженої особи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що телеграма на адресу відповідача про відкладення розгляду справи направлена 08.02.2017, отримана представником відповідача 09.02.2017 о 13.35 годин та передана відділу, що розглядає питання про накладення штрафів 10.02.2017, тобто після прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того судом встановлено, що на адресу Головного управління надійшли заперечення Позивача від 22.08.2016 та 15.08.2016 № 2/15 (від 31.08.2016 вх. № 3303/7, від 23.08.2016 вх. № 2861/7) на акт перевірки від 10.08.2016 року № 000101 та протокол про адміністративне правопорушення за результатами планової перевірки ТОВ «Бомонд Групп».

Також, керівництво Позивача неодноразово запрошувалося щодо явки до Головного управління. У зв'язку з повним ігноруванням законних вимог уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, Головним управлінням було направлено лист від 02.02.2017 № 1268 до УЗЕ в м. Києві ДЗЕНП України для забезпечення явки керівництва ТОВ «БОМОНД ГРУПП».

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» Головним управлінням запрошено (лист від 27.01.2017 № 1030) керівництво ТОВ «БОМОНД 1'РУПП» запрошено для розгляду справи про накладання стягнень.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушення відповідачем . 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда