Рішення № 71209048, 22.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року справа № 823/1694/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_2 щодо не включення рахунку позивача в ПАТ Банк Михайлівський до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобовязати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_2 внести доповнення зміни до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку ОСОБА_1.

Ухвалою від 23.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

12.12.2017 на підставі ч.6 ст.128 КАС України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, про що в журналі судового засідання від вказаної дати зроблено відповідний запис.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що 19 травня 2016 року на рахунок позивача в ПАТ Банк Михайлівський від ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр надійшли кошти в розмірі 51 668,06грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000185826 від 04.02.2016».

Позивач зазначає, що операції по перерахуванню коштів були правомірними і відповідали вимогам чинного законодавства. Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Ключовим є сам факт знаходження на рахунках вкладників грошових коштів.

Позивач вважає, що він, як вкладник Банку, має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно із Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні 12.12.2017 представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.

В наданих запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що позивач уклав договір позики з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр без участі банку як повіреного, то такі кошти не є вкладом в розумінні Закону України Про банки та банківську діяльність і на позивача не поширюються гарантії, встановлені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи але до зали судового засідання не прибув, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, то суд вирішив розглядати справу за його відсутності, на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно з письмовими запереченнями поданими до суду 01.12.2017 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до приписів Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ще не виникло жодного обовязку перед позивачем, правові підстави для спонукання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судом станом на день звернення позивача до суду відсутні.

В наданих запереченнях Фонд гарантування вкладів просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 04.02.2016 між позивачем та ТОВ Інвестиційно-Розрахунковий центр був укладений договір «Суперкапітал» № 980-021-000185826.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору, ТОВ Інвестиційно-Розрахунковий центр приймає від ОСОБА_1 у власність грошові кошти в сумі 38 360,00грн. та зобовязується повернути кошти і виплачувати проценти в порядку та на умовах встановлених цим договором.

В подальшому, 05.05.2016 позивач уклала з товариством договір про внесення змін до договору від 04.02.2016 № 980-021-000185826 щодо передачі у власність останнього додаткових коштів.

Загальну сума депозитних коштів становить 51 141,00грн.

З наявної в матеріалах справи довідки про стан рахунку № 26208519637301 (за період з 19.05.2016 по 26.07.2016) суд встановив, що 19.05.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» - №26208519637301 були перераховані кошти на загальну суму 51 668,06грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України Про віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Михайлівський від 23.05.2016 №81261, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Михайлівський провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Михайлівський та делегування повноважень ліквідатора банку від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Михайлівський та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 13.07.2016 по 12.07.2018, включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора ПАТ Банк Михайлівський делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 з 05.09.2016, включно.

На звернення позивача щодо повідомлення про включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або підстав щодо не включення його до реєстру вкладників у ПАТ «Банк Михайлівський», листом № 3Г/122513 від 03.10.2017 позивача повідомлено, що договір № 980-021-0002185826 від 04.02.2016 був укладений ним безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», без участі ПАТ «Банк Михайлівський», як повіреного, а отже останній не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм субєктним складом. З огляду на зазначене відсутні підстави для включення інформації по позивача до переліку рахунків, за яким вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок коштів Фонду.

Позивач не погоджується із бездіяльністю уповноваженої особи Фонду щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 №4452-VI (далі Закон).

В підпунктах 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що вклад кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник фізична особа (крім фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Уповноважена особа Фонду це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (підпункт 17 ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ч. 3 ст. 12 Закону виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

В абзаці першому частини першої статті 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 (далі Положення №14), яке визначає порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Пунктами 1, 2 рішення виконавчої дирекції Фонду № 823 від 26.05.2016 внесено зміни до Положення № 14, а саме визначено, що виплата коштів та відшкодування гарантованої суми вкладникам банків, які віднесені до категорії неплатоспроможних або щодо яких прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії до 01 липня 2016 року, здійснюється відповідно до положення №14 у редакції, що діяла до набрання чинності цим рішенням №823 крім пунктів 6-12 розділу ІІ.

Так, згідно з п. 3 розділу І Положення №14 (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності рішенням виконавчої дирекції Фонду № 823 від 26.05.2016) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №14 визначено, що загальна розрахункова сума загальна сума вкладів та відсотків, зменшених на суму податку, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а у разі ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність, на день початку ліквідації банку; розрахункова сума - сума коштів в межах гарантованої, яка є частиною загальної розрахункової суми та яка повертається вкладнику під час дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду та/або за рахунок власних коштів банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

У абзаці четвертому частини першої статті 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, згідно з ч. 5 зазначеної статті гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону.

Так, ч. 4 ст. 26 Закону визначено, що Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на предявника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, субєкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобовязання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобовязань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

В наданих суду запереченнях відповідач наголосив, що позивач уклала договір позики з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр без участі банку як повіреного, в звязку з чим такі кошти не є вкладом в розумінні Закону України Про банки та банківську діяльність і на позивача не поширюються гарантії, встановлені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказані твердження суд розцінює критично та зазначає, що договір від 04.02.2016 № 980-021-000185826 був укладений між ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр та ОСОБА_1 і відповідні транзакції були вчинені 19.05.2016 саме на виконання умов цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.

Згідно з п. 1.30 даного Закону визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача

Як свідчать пояснення позивача та надані документи, ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ Банк Михайлівський, ініціював переказ коштів позивачеві на підставі відповідних договорів між ними.

ПАТ Банк Михайлівський, виконуючи розрахунковий документ ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на суму коштів, які переказувались. А отже, ПАТ Банк Михайлівський не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобовязань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року.

При цьому, договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ Банк Михайлівський при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а, отже, операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали чинному законодавству України.

Саме по собі отримання ПАТ Банк Михайлівський коштів на рахунки згідно з укладеними позивачем договорами не призводить до автоматичного визнання таких переказів нікчемними, оскільки це не суперечило чинному законодавству.

Суд встановив, що на банківському рахунку позивача, який був відкритий в ПАТ Банк Михайлівський, перебувають грошові кошти в сумі 51 668,06 грн. Зазначені кошти, які надійшли від ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 26 Закону є вкладом.

Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Ключовим є сам факт знаходження на рахунках вкладників грошових коштів.

Така правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (постанова від 12.01.2016 № К/800/46158/15), який наголошую, що для вирішення питання про відшкодування Фондом коштів за вкладами немає правового значення походження коштів вкладу.

Також суттєвим для вирішення справи є те, що перерахування коштів з рахунку ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр на поточний рахунок позивача було здійснено 19.05.2016, тобто до прийняття рішення Національним банком України від 23.05.2016 № 14/БТ Про віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, рахунок позивача мав би бути включеним до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а тому не вчинення вищевказаних дій є протиправною бездіяльністю уповноваженої особи Фонду.

Виходячи з пункту 5 розділу 2 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків, в тому числі до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію про рахунок цього вкладника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_2 щодо не включення рахунку ОСОБА_1 в ПАТ Банк Михайлівський до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відкритого у ПАТ Банк Михайлівський, у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань