Рішення № 71208994, 21.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року справа № 823/1800/17

м. Черкаси

11 год. 30 хв.

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

секретарі Гордієнка Ю.П.,

за участю:

представників відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в ОСОБА_1 окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 обласного військового комісаріату грошову компенсацію за 1 день невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.11.2016 по 01.08.2017 в сумі 134,87грн.

В позовній заяві ОСОБА_4 зазначив, що в період з 01.11.2016 по 01.08.2017 він перебував у трудових відносинах з ОСОБА_1 ОВК. З 01.08.2017 позивач був звільнений із займаної посади на підставі наказу військового комісара ОСОБА_1 ОВК від 31.07.2017 № 38-ОС. На підставі вищевказаного наказу позивачеві виплачена грошова компенсація за невикористані 7 днів щорічної основної відпустки за робочий період з 11.11.2016 по 01.08.2017 в розмірі 944,09 грн. Однак, у вищевказаному наказі помилково зазначено початкову дату розрахункового періоду 11.11.2016, що призвело до неправильного підрахунку кількості днів не використаної щорічної відпустки, за які б могла бути сплачена відповідна грошова компенсація. Тобто, відповідачем не була нарахована та виплачена компенсація за 1 день невикористаної відпусти в розмірі 134,87 грн., що спонукало звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач до зали судового засідання не прибув, заявою від 08.12.2017 просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представники ОСОБА_1 ОВК проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 заперечили в повному обсязі з підстав викладених в запереченні та просили залишити його без задоволення. Додатково наголосили, що під час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 ОВК діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_1 ОВК від 01.11.2016 № 237 ОСОБА_4 призначено на посаду провідного спеціаліста командування Маньківського районного військового комісаріату, в особливий період та присвоєно 9 ранг державного службовця.

З 01.08.2017 позивач був звільнений із займаної посади на підставі наказу військового комісара ОСОБА_1 ОВК від 31.07.2017 № 38-ОС.

На підставі вищевказаного наказу позивачеві виплачена грошова компенсація за невикористані 7 днів щорічної основної відпустки за робочий період з 11.11.2016 по 01.08.2017 в розмірі 944,09 грн.

Вважаючи, що у вищевказаному наказі помилково зазначено початкову дату розрахункового періоду 11.11.2016, що призвело до неправильного підрахунку кількості днів не використаної щорічної відпустки, за які б могла бути сплачена відповідна грошова компенсація, що спонукало ОСОБА_4 звернутись з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (надалі Закон № 889-VIII).

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. (ст.5 Закону № 889-VIII).

Підстави припинення державної служби визначені ст.83 Закону № 889-VIII.

Так зокрема, державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (п.3 ч.1 ст. ст.83 Закону № 889-VIII).

У відповідності до ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до вимог ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно ч.1, ст. 57 Закону № 889-VIII, державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Суд зазначає, що з врахуванням відсутності загального нормативно-правового акта, який визначає порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, судом береться до уваги позиція Міністерства праці та соціальної політики України, викладена у листі від 24.06.2011 №208/13/116-11, згідно якої, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно використовувати механізм нарахування оплати за дні відпустки, визначений постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі Порядок).

Відповідно до п. 7, розділу 4 Порядку, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

У відповідності до наведеного вище, судом проведено розрахунок днів щорічної основної оплачуваної відпустки належних позивачу за відпрацьований період. Згідно встановлених обставин справи та аналізу норм діючого законодавства, фактично відпрацьований період розпочався з 01.11.2016, у день прийняття на посаду та закінчився у день звільнення позивача, 01.08.2017, що становить у своїх сукупності 274 календарних днів.

Статтею 73 КзПП, встановлено вичерпний перелік святкових і неробочих днів, кількість яких, у відпрацьований позивачем період, становить 9 днів, внаслідок чого кількість днів використаних для обрахунку періоду відпустки становить 265 днів.

Для визначення коефіціента (кількості днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових та неробочих днів у цілому за рік), від кількості днів у році 365 днів (невисокосний рік) віднімається 11 днів (святкові та неробочі дні). Далі, кількість днів щорічної відпустки ділиться на різницю вищезазначних чисел. Маємо, 30/354=0,0847 (з урахуванням обрахунку наведеного у листі Мінпраці від 24.06.2011, зокрема кількості знаків які залишаються після коми для визначення коефіціента). Для обчислення кількості днів щорічної основної оплачуваної відпустки належних ОСОБА_4 за відпрацьований період, необхідно помножити отриманий коефіціент на кількість днів використаних для обрахунку періоду відпустки, тобто 0,0847*265=22,4. З урахуванням математичних правил округлення, позивачем за відпрацьований період набуто право на отримання щорічної відпустки тривалістю 22 календарних дні.

З врахуванням факту отримання позивачем першої частини щорічної основної оплачуваної відпустки терміном 15 календарних днів, у період з 26.05.2016 по 10.06.2017, що підтверджується витягом з наказу Маньківського районного військового комісара від 23.05.2017,№52, суд дійшов висновку про правильність обрахування відповідачем суми грошової компенсації за невикористані 7 днів щорічної основної оплачуваної відпустки при звільненні працівника.

З приводу позиції позивача, що, до неправильності обрахунку кількості днів та як наслідок не донарахування суми грошової компенсації за невикористану відпустку, призвело зазначення у наказі від 31.07.2017 №38-ОС, початку робочого періоду - 11.11.2016, суд зазначає наступне. Відповідно до витягу з наказу від 30.11.2017 №61-ОС, що міститься в матеріалах справи, зазначений пункт викладено в іншій редакції з зазначенням про початок робочого періоду 01.11.2017.

З врахуванням наведеного, суд не бере до уваги позицію позивача з цього приводу, та сприймає це як описку при винесенні наказу, що будь-якому разі не призвела до неправильності нарахування належних грошових компенсацій та порушення прав та інтересів позивача.

Оскільки підстав для задоволення позовної вимоги не вбачається, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено суду правомірність нарахування грошової компенсації ОСОБА_4 при звільненні зі служби у розмірі встановленому законодавставом.

За таких обставин, ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлену позовну вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно ч.5, ст. 139 КАС України, вимог щодо стягнення судових витрат понесених відповідачем заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

повний текст рішення виготовлено 22.12.2017