Ухвала суду № 71208350, 21.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 грудня 2017 р. № 814/110/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54034 до відповідача:Інгульського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України в Миколаївській області, вул. 12 Поздовжня, 42 А, м. Миколаїв, 54031 про:визнання протиправною дії,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, а саме про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області 160 грн. компенсації за відрив від звичайних занять.

Ухвалою від 28.11.2017 суд призначив розгляд заяви на 15.12.2017.

Відповідно до частини девятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви було здійснено у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 29.05.2017 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 (надалі позивач) і визнав протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області (надалі Управління або відповідач) щодо оформлення російською мовою талона-повідомлення № 001189 про прийом заяви від ОСОБА_1 10.12.2016.

У заяві від 14.11.2017 позивач, посилаючись на статті 91, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, просив стягнути з відповідача 160 грн. з розрахунку 3 200 грн. (розмір мінімальної заробітної плати) : 20 (кількість робочих днів у травні 2017 року).

У заяві від 15.12.2017 позивач вказав, що при визначенні суми компенсації суд має врахувати ту обставину, що ОСОБА_1 неодноразово викликався до суду, і розрахунок відповідної суми має здійснюватися залежно від часу фактичного перебування його в суді (починаючи з часу, на який він викликався), а не від часу проведення судових засідань.

При вирішення заяви позивача суд виходив з такого.

Як вказано у статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати сторін, що повязані із прибуттям до суду, є складовою витрат, повязаних з розглядом справи, і, відповідно, складовою судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другою статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Сума компенсації за відрив від звичайних занять (СК) визначається за формулою:

СК=МЗ:РМхЧ, де:

МЗ розмір мінімальної заробітної плати,

РМ робочий місяць (у годинах),

Ч час, який було витрачено для участі у розгляді справи (у год).

Як вказано у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не обчислив суму компенсації відповідно до формули, що приведена вище, а у главі 8 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (на відміну від його попередньої редакції) не встановлений обовязок суду за клопотанням однієї зі сторін визначати грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення.

Керуючись статями 252, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання ухвали суддею

21 грудня 2017 року.