Рішення № 71208306, 21.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року справа № 813/3526/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1,ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 10 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 10 жовтня 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. На думку позивача, було прощено ПАТ «ПУМБ» борг за кредитним договором № 6556979 від 19.06.2008 року в іноземній валюті 19 березня 2015 року, то така сума прощеного боргу не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, а відтак не виникає податкового зобовязання на таку суму і не виникає обовязку подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на адміністративний позов та обґрунтовується тим, що сума прощеного кредитором вважається отриманим платником податку, як додаткове благо, а відтак, позивачем податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 року не подано, податок з доходів фізичних осіб не сплачено, чим порушено підп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абзац. «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 ПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою платником податків ОСОБА_4, за результатами якої складено акт від 04.08.2017 року за № 1184/13-07/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено наступні порушення: абз. «д» пп.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 90 524, 12 грн.; п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2015 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення рішення від 30.08.2017 року № НОМЕР_2 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 113 155, 15 грн., у тому числі за податковим зобовязання у розмірі 90 524, 12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22 631, 03 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 30.08.2017 року № НОМЕР_3 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за військовий збір у розмірі 8 543, 73 грн., у тому числі за податковим зобовязання у розмірі 6834, 98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1708, 75 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 30.08.2017 року № НОМЕР_4 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн., за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Слід зазначити, що позивач скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору та оскаржила винесені податкові повідомлення рішення у адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.09.2017 року № 12668/С/99-99-11-02-01-14 залишено скаргу представника фізичної особи ОСОБА_4, без розгляду.

Позивач не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернулася з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України (п.36.1 ст.36).

Відповідно до п.36.5 ст.36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.179.7 ст.179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що банком було повідомлено позивача, про те, що 19.03.2015 року за кредитним договором було прощено частину боргу у розмірі 455 665, 58 грн.

Зокрема у повідомлені про прощення частини боргу, банк ПАТ «ПУМБ» вказує на абзац д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та повідомляє позивача про те, що прощена сума заборгованості (455 665, 58 грн.), підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України сума у розмірі 455 665, 58 грн., зазначена як додаткове благо.

Відповідно до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, чинної на час здійснення правовідносин, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до п. 167.1 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподаткованого доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно п.165.1.55. ст.. 165.1 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

За таких обставин прощена частина боргу є доходом платника податків у розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, і позивач в даному випадку повинна була самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації за 2015 рік.

Посилання позивача на п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України суд вважає необґрунтованими, так як позивачу було прощено борг не у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобовязання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на « 01» січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Банк у податковому розрахунку за ф.1 ДФ відобразив прощення боргу як додаткове благо « 126».

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діях на підставі, в межах повноважень та у встановлений спосіб.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України обєктом оподаткування військовим збором є доходи визначені ст.163 ПК України.

Згідно п. 163.1 ст.163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

До загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається, зокрема дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПК України) (п.п.164.1.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

Починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування цим збором визначено доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто, розширено базу оподаткування військовим збором).

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (а саме 1,5% від об'єкта оподаткування).

Так, підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Згідно п.п. 1.5 і 1. 6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм Кодексу вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.

Судом встановлено, що встановлено, що фізична особа платник податків ОСОБА_4, за 2015 рік отримала дохід від ПАТ «ПУМБ» у вигляді прощеного (анульованого) боргу на загальну суму 455665, 58 грн., а відтак повинна була сплатити військовий збір за 2015 рік на загальну суму 6834, 98 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень - рішень від 30.08.2017 року № НОМЕР_2, від 30.08.2017 року № НОМЕР_3 та від 30.08.2017 року № НОМЕР_4.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність оскаржуваних рішень підтверджена належними та допустимими доказами, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У відповідності до КАС України судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 22 грудень 2017 року.

Суддя Кухар Н.А.