Постанова № 71206034, 14.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р. Справа № 804/7561/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач) в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.09.2017 року № 9714/2 про визначення ОСОБА_4 податкового зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за період 2016 року на суму 12 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням податкового законодавства та вартість автомобіля є меншою за 1 033 500 грн., що підтверджується висновком про оцінку майна, а тому рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи за його участю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 є власником автомобіля BMW, модель Х6, 2016 року випуску, обєм двигуна 2979 см. куб., номер шасі WBAKU210100R63719, дата реєстрації 19.07.2016 року, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія СХО № 394652.

01 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 9714/2 за податковий період 2016 року, яким було визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 12 500,00 грн.

Позивач не погодився з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року були внесені зміни до Податкового кодексу України (набрали чинності з 01.01.2015 року) якими зокрема введено в дію новий вид податку - транспортний податок.

Особливості справляння транспортного податку визначені ст. 267 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 267.1.1 п.267.1, п.п. 267.2.1 п. 267.2, п.п. 267.3.1 п. 267.3, п. 267.4, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

За п.п. 267.5.1. п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (далі Постанова, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до п. 13 вищевказаної Постанови Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 14 Постанови встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість легкового автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробіг.

Мінекономрозвитку було розміщено на сайті електронний додаток, за яким можна розрахувати середньомісячну вартість легкового автомобіля.

Згідно розрахунку із сайту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, зробленого судом та залученого до матеріалів справи, середньоринкова вартість транспортного засобу марки BMW, модель X6, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 1 089 029,90 грн.

Водночас відповідно до п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. З урахуванням ставки мінімальної заробітної плати у 2016 році - 1378,00 грн. (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року №928-VIII), така вартість становить - 1 033 500,00 грн., тобто 750 х 1378,00 грн. = 1 033 500,00 грн.

З огляду на це автомобіль позивача має ознаки об'єкта оподаткування, які визначені у ст. 267 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкових зобов'язань за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб».

Щодо доводів позивача, про те що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, слід зазначити наступне.

Встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року № 7/11 було внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста", також в частині визначення об'єкта оподаткування транспортного податку згідно статті 267 Податкового кодексу України.

Отже, Дніпропетровська міська рада рішенням від 13.07.2016 року № 7/11 фактично внесла зміни до механізму справляння та порядку сплати транспортного податку на відповідній території.

Згідно з п. 4.1.9 ст.4 Податкового кодексу України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Принцип стабільності застосовується лише у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків.

Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку "транспортний податок".

Оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015 року та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2016 році, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2016 рік.

Відповідно до п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Згідно з п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до нього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, питання справляння транспортного податку визначаються Податковим кодексом України і не можуть ставитися у залежність від дії підзаконного нормативно - правового акту.

Крім того, суд не бере до уваги висновок про вартість автомобіля від 08.11.2017 року, зроблений ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія», відповідно до якого ринкова вартість автомобіля, що на праві власності належить позивачу, складає 965 000,00 грн., оскільки даний висновок зроблений ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія», яке не є центральним органом виконавчої влади, на який покладено повноваження з даного розрахунку та розрахований не за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, за пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо обєктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий обєкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Так, дата реєстрації транспортного засобу 19.07.2016 року, оскаржуване позивачем рішення прийнято - 01.09.2017 року. При цьому, зазначене не може бути єдиною та самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що з урахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1