Постанова № 71206015, 10.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р. Справа № 804/8511/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2016р. №0000401402 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. Так, спірним рішенням нараховано штрафні санкції та пеня за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску ВСП «Керченська дистанція колії» та ВСП «Сімферопольська дистанція колії», які помилково віднесені відповідачем до управління Державного підприємства «Придніпровська залізниця» як структурні підрозділи, проте вищевказані підрозділи мали окремі рахунки та проводили самостійно розрахунки із застрахованими особами та саме на них покладено обовязок щодо перерахування податкових зобовязань, а не на позивача.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали предявлений адміністративний позов, надавши пояснення аналогічні в позові, та не заперечували щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що останній дій у межах повноважень та у спосіб передбаченими нормами чинного законодавства, а отже оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у останнє судове засідання його представник не зявився.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, працівниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі ДП «Придніпровська залізниця») (код за ЄДРПОУ 01073828) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

За результатами означеної перевірки складено акт від 30.09.2016р. №174/28-01-48-03-01073828, яким, зокрема, зафіксовано порушення п.8, п.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та абз.9 п.4.3 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, в результаті чого несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в загальній сумі 182247,10грн., у тому числі: за грудень 2013 року у сумі 80196,33грн., за січень 2014 року у сумі 50519,01грн., за лютий 2014 року в сумі 51531,76грн., з яких по ВСП «Керченська дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця» в сумі 4752,43грн. та по ВСП «Сімферопольська дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця» в сумі 177494,67грн.

На підставі акту перевірки від 30.09.2016р. №174/28-01-48-03-01073828 контролюючим органом винесено рішення від 19.10.2016р. №00004014202 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 21670,57грн., з якої нарахований штраф у сумі 18224,71грн. та пеня у сумі 3445,86грн.

В адміністративному порядку вищевказане рішення залишено без змін, у звязку з чим позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення, суд зважає на таке.

Відносини, що виникають між контролюючими органами та платниками єдиного внеску, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 2 статті 6 цього Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону).

Положеннями статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч.14 ст.25 Закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як слідує з матеріалів справи, оскаржуване рішення винесене відповідачем у звязку із несвоєчасною сплатою ВСП «Керченська дистанція колії» і ВСП «Сімферопольська дистанція колії» єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, як слідує із положення про відокремлений структурний підрозділ «Керченська дистанція колії» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та положення про відокремлений структурний підрозділ «Сімферопольська дистанція колії» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», вищевказані підрозділи мають окремий баланс, рахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, бланки і штампи, відповідно до чинного законодавства (пункт 4.3).

Відповідно до п.6.2.6 положень ВСП «Керченська дистанція колії» і ВСП «Сімферопольська дистанція колії» повинні здійснювати своєчасну сплату місцевих податків і зборів (обовязкових платежів) згідно з чинним законодавством.

Таким чином, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вищевказані структурні підрозділи мали самостійно нараховувати та здійснювати виплати по єдиному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на всі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано всі обставини, що мають значення для його прийняття, а, отже, воно не є таким, що прийнято обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Отже оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1378 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи, а відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 1378,00грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.10.2016р. №0000401402.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1378,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1