Постанова № 71205657, 04.12.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.12.2017 Справа № 554/1569/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

4 грудня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Савченка А.Г.

при секретарі Гречка Є.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

24 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області, в якому просив визнати рішення відповідача про утримання надміру виплаченої суми пенсії від 6 січня 2017 року № Д9411756 за період з 1 січня 2016 року по 1 січня 2017 року протиправним та скасувати його, припинити утримання з нього пенсійних виплат та зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області (далі - ГУ ПФУ) повернути незаконно стягнуті кошти. Він також просив стягнути на його користь понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказані пенсійні виплати отримав цілком правомірно на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 2 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 28 вересня 2016 року та відповідно до якого було проведено перерахунок і виплату йому пенсії за період з 1 січня 2016 року по 1 січня 2017 року в сумі 15218,14 грн.

Оскільки за апеляцією відповідача, поданою повторно після набрання рішенням суду законної сили, постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 2 серпня 2016 року було скасовано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, то відповідач прийняв рішення № Д9411756 від 6 січня 2017 року про утримання з позивача надмірно виплаченої пенсії за вказаний період.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач просить скасувати рішення останнього про це, в звязку з чим і звернувся з позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення, зазначаючи, що переплата пенсії нібито виникла внаслідок надання уповноваженим органом ГУ НП України в Полтавській області недостовірних даних про грошове забезпечення позивача, в звязку з чим, на його думку, надмірно виплачені суми підлягають поверненню за рахунок утримання з пенсії останнього.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, повно та обєктивно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється пенсіонером органів внутрішніх справ України з липня 2005 року, пенсія якому призначена відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

7 жовтня 2016 року на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 2 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 28 вересня 2016 року, ГУ ПФУ в Полтавській області провело перерахунок його пенсії та її виплату за період з 1 січня 2016 року по 1 січня 2017 року в сумі 15218,14 грн.

6 січня 2017 року без зазначення мотивів відповідач прийняв рішення № Д9411756, в якому вказав, що за період з 1 січня 2016 року по 1 січня 2017 року утворилася переплата пенсії позивачу в сумі 15218,14 грн., яка підлягає поверненню в Головне управління ПФУ в Полтавській області шляхом стягнення з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати (а. с. 34).

Зважаючи на безмотивність та безпідставність прийняття вказаного рішення, суд констатує про його незаконність, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюютьсяЗаконами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та іншими нормативно-правовим актами.

В силуст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язаніповідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно ч. 3 ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сімї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи в судовому порядку.

Механізм повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженийпостановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно достатті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності дост. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) доповного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Отже, зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

За приписамист. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Таким чином, пенсіонер не несе відповідальності за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.

Аналіз зазначених нормЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Порядку № 6-4, дає підстави суду вважати, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до ч. 2ст. 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач не довів в суді, що позивач при отриманні пенсії допустив зловживання з свого боку або надав недостовірні дані при отриманні пенсії.

Суд розцінює як надумане твердження представника відповідача, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу ГУ НП України в Полтавській області нібито були надані недостовірні дані про розмір грошового забезпечення останнього, не зазначаючи при цьому, в чому полягає недостовірність даних та не вказуючи на причетність до цього самого позивача. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком. Оскільки позивач був звільнений з УМВС України в Полтавській області, то довідка для перерахунку пенсії, яка була виготовлена на його ім'я ГУ НП України в Полтавській області, є нікчемною, а тому не повинна братись відповідачем до уваги.

Так як надуманість вищезазначеного твердження є очевидною, то суд розцінює дії відповідача як зловживання правом, що заборонене статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та законні, а позивачем не зазначено конкретної суми, яку необхідно стягнути з відповідача на його користь.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частинні статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 159-163 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № Д9411756 від 6 січня 2017 року про утримання з ОСОБА_1 надміру виплаченої за період з 1 січня 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 15218,14 грн.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області припинити утримання з пенсійних виплат ОСОБА_1.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 640 грн. судових витрат.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2017 року.

Суддя А. Г. Савченко