Рішення № 71204679, 19.12.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12519/17

Провадження № 2/522/8274/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Бойчука А.Ю.

при секретарі Іскрич В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу "Середньофонтанський 19-А", ОСОБА_3 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернувся до Приморського районного суд м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 кооперативу "Середньофонтанський 19-А", ОСОБА_3, згідно якої просив:

-визнати недійсним та скасувати наказ про звільнення з роботи, виданий ОСОБА_2 Кооперативом «Середньофонтанський 19-А».

-визнати дії ОСОБА_3 незаконними.

-поновити ОСОБА_1 на посаді Голови правління ОСОБА_2 Середньофонтанський 19-А».

-поновити ОСОБА_1 на посаді ОСОБА_4 ОСОБА_2 Середньофонтанський 19-А» ОСОБА_2.

-стягнути з ОСОБА_2 «Середньофонтанський 19-А» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому посилаючись на те, що ОСОБА_1 на підставі Наказу № 80-к від 15.08.2013 року є Головою правління ОСОБА_2. Крім того, на підставі Трудового контракту від 13.08.2013 року виконує обов'язки керуючого ОСОБА_2.

Згідно пункту 10.3. Трудового контракту від 13.08.2013 року - контракт укладений строком на 5 (пять) років. Згідно Наказу № 60-к від 30.05.2017 року, позивач відбув у щорічну основну відпустку. Період відпустки з 30.05.2017 року по 09.06.2017 року. Згідно Наказу № 62-к від 06.06.2017 року, у звязку із виробничою необхідністю достроково припинив відпустку і 06.06.2017 року приступив до виконання посадових обовязків. Згідно Наказу № 64-к від 06.06.2017 року, відбув у щорічну основну відпустку. Період відпустки з 12.06.2017 року по 06.07.2017 року.

Позивач зазначив, що 07.07.2017 року в перший робочий день після відпустки отримав лист від 30.06.2017 року вих. № 16, за підписом Голови Правління ОК «Середньофонтанський 19-А ОСОБА_3 У цьому листі повідомляється, що на підставі рішення загальних зборів ОСОБА_2 за прогули, позивач звільнений з посад Голови правління та ОСОБА_4. Вказане звільнення з посади Голови правління та ОСОБА_4 позивач вважає незаконним та безпідставним, у звязку із чим був змушений звернутися до суду за захистом своїх трудових прав.

Представник позивача надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив суд розглядати справу без фіксації судового процесу.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, надали суду заяву, згідно якої просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги не визнали та просили суд у їх задоволенні відмовити.

Відповідно до наданих письмових заперечень від 13.12.2017 року, ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» позовні вимоги ОСОБА_1 до ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу не визнає у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним правовідносинам, що склалися між ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» та ОСОБА_1, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши наведені в позові доводи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

З Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Судом встановлено, що на підставі Наказу № 80-к від 15.08.2013 р. позивач виконував обовязки Голови правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А».

Також, у матеріалах справи, наявна копія контракту від 13 серпня 2017 року, підписаного між керівником правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А». та ОСОБА_5, відповідно до умов якого ОСОБА_1 виконував обовязки керуючого в ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А».

Згідно з абзацом 2 статті 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з абзацом 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з абзацом 3 статті 21, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до Наказу № 60-к від 30.05.2017 р., Наказу № 64-к від 06.06.2017 р. про надання щорічної основної відпуски голови правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» - ОСОБА_1, та Наказу № 62-к від 06.06.2017 р. про припинення відпуски голови правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» - ОСОБА_1 з 06.06.2017 р. Згідно змісту наданих позивачем наказів, ОСОБА_1 надав собі, як Голові правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А», щорічну основну відпуску у наступний період: З 30.05.2017 р. по 09.06.2017 р., включно, згідно Наказу № 60-к від 30.05.2017 р.

Проте, з 06,06.2017 р. у звязку із виробничою необхідністю , припинив відпуску, згідно Наказу № 62-к від 06.06.2017 р. З 12.06.2017 р. по 06.07.2017 р., включно, згідно Наказу № 64-к від 06.06.2017 р. Накази підписані власноручно ОСОБА_1, як Головою правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» та скріплені печаткою ОСОБА_4.

19.05.2017 р. відбулися позачергові Загальні збори ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А», на яких, у якості члену ОСОБА_4 приймав участь ОСОБА_1 Згідно п. 4 протоколу № 2 позачергових Загальних зборів ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» у звязку із недовірою членів ОСОБА_4 достроково припинено повноваження Голови правління ОСОБА_1 та на посаду Голови Правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИИ 19-А» обрано ОСОБА_3

Отже, з 20.05.2017 р. Головою правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19- А» на підставі рішення Загальних зборів ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» була ОСОБА_3 Зазначене свідчить про те, що під час складання та підписання Наказів № 60-к від 30.05.2017 р., № 62-к від 06.06.2017 р. та № 64-к від 06.06.2017 р. ОСОБА_1 не мав достатніх та належних повноважень Голови правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19- А», оскільки в цей час Головою правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» у цей час була ОСОБА_3, відтак Накази № 60-к від 30.05.2017 р., № 62-к від 06.06.2017 р. та № 64-к від 06.06.2017 р., що складені та підписані не уповноваженою особою, не породжують будь-яких правових наслідків з моменту їх складання.

ОСОБА_1 у своєму позові просить визнати недійсним та скасувати наказ про звільнення з роботи, виданий ОСОБА_2 Кооперативом «Середньофонтанський 19-А», проте суду не зрозуміло яким саме наказом було звільнено позивача, оскільки в матеріалах справи він відсутній.

З матеріалів справи вбачається, що звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» відбулося на підставі рішення позачергових Загальних зборів ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» від 19.05.2017 р.

Щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Керуючого ОК «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, зокрема у звязку із відсутністю на роботі 26.05.2017 р. та 29.05.2017 р., то з цього приводу позивач не надав будь- яких доказів, що свідчили про поважність причин його неявки на роботу, як ОСОБА_4 кооперативом.

Також, відсутність позивача на роботі без поважних причин підтверджується ОСОБА_5 від 26.05.2017 року та від 29.05.2017 року, складені головою правління ОСОБА_3 та членами кооперативу.

Оскільки суд не вбачає підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вищевказаних вимог, у звязку із чим, не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про визнання дій ОСОБА_3 незаконними, суд зазначає, що позивачем не доведено які саме дії необхідно визнати незаконними, у чому полягає незаконність дій відповідача, у звязку із чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даних позовних вимог.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги необґрунтовані, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч 1-3,5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу "Середньофонтанський 19-А", ОСОБА_3 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до п. п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: А.Ю. Бойчук