Постанова № 71204638, 18.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2017справа № 905/2308/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 не зявився; не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг України, м. Краматорськ, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від30.10.2017 (підписано 30.10.2017) у справі№ 905/2308/17 (суддя В.І. Матюхін) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй", м. Київ доСлужби автомобільних доріг України, м. Краматорськ, Донецька область простягнення 2 534 461,74 грн.В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй", м. Київ (Позивач) із позовом до Служби автомобільних доріг України, м. Краматорськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення 2 534 461,74 грн. в тому числі: 2 319 112,43грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25.09.2014 по 11.12.2016 та 215 349,31грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаний період.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на прострочення Відповідачем розрахунків за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі за мотивами обґрунтованості.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному зясуванні обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що з огляду на приписи п. 4.1 Договору, враховуючи, що бюджетне фінансування було відсутнє, то відсутні підстави до нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних.

Також Відповідач посилається на порушення судом ст. 63 ГПК України (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом), оскільки Відповідачем було отримано копію позовної заяви з описом вкладення, що не містить відбитку поштового штемпелю.

Відзиву на апеляційну скаргу Позивачем не надано.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, у звязку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за наявними в справі матеріалами у відсутності представників сторін, що не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1651/16 від 05.07.2016, яке набрало законної сили, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за виконанні будівельні роботи в розмірі 3 242 458, 52 грн.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи, встановлені наступні обставини, що в силу ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення у розгляді даної справи, а саме:

- укладення 16.04.2013 між сторонами договору №2-17, за умовами п. 1.1 якого Позивач зобовязався протягом 2013-2014 років виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Лиман-Артемівськ-Горлівка, км 93+832 км 94+620 (вул. Пересипкина), а Відповідач прийняти і оплатити такі послуги;

- обставини порушення Відповідачем грошового зобовязання щодо оплати за надані послуги в сумі 3 242 458, 52 грн.

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням у справі № 905/1651/16 встановлені обставини порушення Відповідачем обовязку за договором №2-17 від 16.04.2013, зокрема, прострочення виконання грошового зобовязання на суму 3 716 921,19 грн., колегія суддів вважає, що доведеність цих обставин не досліджується судом в межах даної справи, в силу вищенаведеної норми закону.

Судом першої інстанції встановлено, що грошове зобовязання в сумі 3 242 458, 52 грн. Відповідачем виконано у повному обсязі, але із простроченням 12.12.2016.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Проте, Відповідач заперечує проти позовних вимог щодо нарахування 3% річних та інфляційних, обґрунтовуючи свої заперечення тим, з огляду на приписи п. 4.1 Договору, через відсутність бюджетного фінансування було відсутнє, підстави до нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних також відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, матеріалами справи підтверджується, що грошове зобовязання хоча і було виконано Відповідачем в повному обсязі, але відбулось із простроченням лише 09.12.2016.

Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача про відсутність його вини через відсутність бюджетного фінансування, оскільки такої підстави до звільнення від відповідальності у вигляді нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних діючим законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Одночасно, приписи ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того судовою колегією не приймаються до уваги доводи Відповідача про порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України через неправильність здійсненого Позивачем та визнаного обґрунтованим судом першої інстанції періоду нарахування (з 25.09.2014 по 11.12.2016), з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи така заява Відповідача відсутня.

Отже судова колегія вважає таким, що порушене право Позивача на отримання своєчасної оплати за виконані роботи на підставі вищезазначеного Договору, а отже погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 215 349,31 грн. та інфляційних в розмірі 2 319 112,43грн.

Доводи Відповідача про порушення судом норм процесуального права через начебто неправомірне прийняття позовної заяви до провадження, оскільки до копії позовної заяви, яка була отримана Відповідачем був доданий опис вкладення без відбитку поштового штемпелю, судова колегія також вважає безпідставними, оскільки по-перше, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява була направлена 03.10.2017 курєрською службою доставки, про що свідчить експрес накладна, опис документів, що засвідчений з боку служби доставки курєром, а по-друге чинним законодавством не передбачено направлення опису вкладення іншому учаснику справи, такий обовязок покладається на Позивача лише щодо направлення його суду.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2017 у справі № 905/2308/17 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2017 у справі № 905/2308/17 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний тескст постанови складено та підписано 22.12.2017.

ГоловуючийО.В. Стойка

Судді:О.А. Марченко

ОСОБА_3