Ухвала суду № 71204356, 12.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/4150/17 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Є.У.№ 333/2219/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства Оборони України на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він є учасником бойових дій, його згідно з наказом командира військової частини А 1978 від 12.06.2014 року № 117 було переведено до складу 2 гаубичної артилерійської батареї з 12 червня 2014 року. Позивач прибув в пункт постійної дислокації з оперативного підпорядкування керівника Антитерористичного центру при СБУ керівника Антитерористичної операції Донецької та Луганської області з 12.06.2014 року по 08.08.2014 року. 11.07.2014 року близько 19-30 годин в ході проведення антитерористичної операції на вогневій позиції під час виконання службових обов'язків у складі 2-ї зведеної батареї в результаті артилерійського обстрілу стрибнув до окопу та невдало приземлився в результаті чого отримав травму закритий перелом 5 плюсневої кістки правої ступні зі зміщенням. Про обставини травми командиром військової частини А 1978 складено довідку від 19.08.2014 № 2193 З 13.08.2014 року по 15.08.2014 рік перебував на лікуванні в відділенні травматології в КУ «Міські клінічна лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги» з закритим застарілим переломом п'ятої плюснової кісті зі зміщенням фрагменту. 13.08.2014 року позивачу проведено операцію відкрита репозиція перелому п'ятої плюсневої кісті зі зміщенням фрагменту. 13.08.2014 року позивачу проведено операція відкрита репозиція перелому п'ятої плюсневої кісті правої ступні остеосинтезу надкостної пластини. Військово- лікарською комісією при військовій частині А 3309 неодноразово проводилися медичні огляди та було встановлено, що травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Внаслідок цієї травми позивач змушений проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлювати процедури.

Згідно з довідкою та випискою до акта огляду МСЕК від 07.10.2015 року йому була встановлена третя група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Свої моральні втрати пояснює тим, в нього погіршився його нормальний життєвий стан, він фактично втратив можливість вести повноцінне життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт. Після чисельних обстежень та лікувань його стан здоровя не покращився.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 240 000,00 гривень.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.

Стягнуто з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Міністерство Оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, які проходили в зоні АТО, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії АБ № 347495 від 23.04.2015 року (а.с.5)

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 2193 від 19.08.2014 року ОСОБА_3 11.07.2014 року отримав закритий перелом 5 плюсневої кістки правої ступні зі зміщенням за обставин 11.07.2014 року в ході проведення антитерористичної операції на вогневій позиція під час виконання службових обов'язків у складі 2 зведеної батареї в результаті артилерійського обстрілу, стрибнув до окопу та невдало приземлився в результаті чого отримав травму.

ОСОБА_3 була встановлена третя група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК серія АВ № 0548027 від 07.10.2015 року (а.с. 22) та посвідченням інваліда війни серії ААБ № 016742 від 01.11.2017 року (а.с. 5).

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач зазнав шкоди в період перебування на військовій службі.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Зі справи вбачається, що від травми, отриманої під час проходження військової служби, у позивача розвинулися хвороби.

При визначенні розміру моральної шкоди суд керувався положеннями ст. 23 ЦК України та роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями), за якими що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Розмір моральної шкоди визначний судом з огляду на надані позивачем доводи та обґрунтування, виходячи з засад розумності і справедливості.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність вини відповідача та на те, що травма отримана позивачем при виконанні завдання СБУ, а не військової частини, спростовується наступним.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, як правильно визначив суд першої інстанції, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для судів.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач мав інші соціальні гарантії, передбачені законом, які мали компенсувати йому моральну шкоду є безпідставними.

Також не ґрунтується на матеріалах справи посилання апелянта на те, що позивач отримав травму внаслідок власної необережності. З матеріалів справи вбачається, що шкода завдана позивачеві у звязку з виконанням обовязків військової служби (в результаті артилерійського обстрілу стрибнув до окопу та пошкодив ногу).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не спростовують їх.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства Оборони України відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: