Ухвала суду № 71204128, 12.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/953/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №325/953/17 Головуючий в 1 інст. Апалькова О.М.

Провадження №11-кп/778/1385/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Гончар О.С., Білоконев В.М.,

при секретарі Вертепній Ю.Г.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017080330000311 від 27червня 2017 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повернутий прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт складено без дотримання вимог ст.291 КПК України, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, яка інкримінується ОСОБА_2, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність не відповідає фактичним обставинам справи. Обвинувачення викладене без розкриття кваліфікуючої ознаки інкримінованого обвинуваченому злочину, що порушує право обвинуваченого на захист.

В апеляційній скарзі прокурор просить вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд, вказуючи на відповідні обставини, почав зясовувати та оцінювати у підготовчому судовому засіданні правильність/неправильність кваліфікації вчиненого правопорушення, що є неприпустимим на даній стадії процесу. Також, на думку апелянта, зміст обвинувального акту свідчить, що він містить правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу виключає порушення ст.291 КПК України.

Згідно з ухвалою суду, на адресу Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення прокурору не вбачається, як і підстав для закриття провадження у справі, кримінальне провадження підсудне Приазовському районному суду Запорізької області, у звязку з чим просив призначити справу до судового розгляду, викликавши у відкрите судове засідання сторони.

Захисник-адвокат ОСОБА_3 просив повернути обвинувальний акт прокурору для приведення його у відповідність з вимогами п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника, а потерпілий ОСОБА_4 залишив вирішення питання на розсуд суду.

Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акта та вважав, що стороною обвинувачення достатньо викладено фактичні обставини правопорушення, які прокурор вважає доведеними.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора та потерпілого ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу і просили вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасувати; обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо невідповідності обвинувального акта відносно ОСОБА_2 вимогам ст.291 КПК України, засновані на досліджених у судовому засіданні матеріалах кримінального провадження, та на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Всупереч вказаним вимогам, в обвинувальному акті викладено обвинувачення без розкриття кваліфікуючої ознаки інкримінованого обвинуваченому злочину за ч.3 ст.185 КК України.

Так в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 04 червня 2017 року о 19-30 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, пройшов на територію домоволодіння №37 по вулиці Гагаріна в селі Шевченко Приазовського району Запорізької області, після чого, шляхом зриву навісного замка з вхідних дверей проник до будинку, де з комори таємно викрав зварювальний апарат «Зенит» помаранчевого кольору вартістю 1500 грн, кутову шлифовальну машинку «DWT» зеленого кольору вартістю 1000 грн, та подовжувач без маркування вартістю 1500 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2650 грн.

Умисні дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Тобто, кваліфікуюча ознака, передбачена цією нормою закону, не вказана та фактично зазначено правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, що, в свою чергу, не узгоджується з викладеними у обвинувальному акті фактичними обставинами правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Такі недоліки обвинувального акту є істотними, оскільки тягнуть порушення права обвинуваченого на захист і перешкоджають призначенню судового розгляду.

Так, відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Через вищевказані недоліки обвинувального акту визначити межі судового розгляду неможливо.

Таким чином, суд першої інстанції вірно звернув увагу на недоліки обвинувального акта відносно ОСОБА_2, та дійшов правильного висновку про необхідність повернення цього акта прокурору.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що суд вийшов за межі питань, передбачених ст.314 КПК України, суперечать змісту самої ухвали, згідно з якою, судом вирішено лише ті питання, які відносяться до його компетенції на стадії підготовчого провадження.

Порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повернутий прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7