Рішення № 71202990, 21.11.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1558/17

Провадження № 2/369/1673/17

РІШЕННЯ

Іменем України

21.11.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Волчко А.Я.,

при секретарі Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 19.02.2016 року в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області на вул. Жилянська о 20 годині 30 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОСОБА_3 д.н.з. НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія - ОСОБА_2.

Протокол про адміністративне правопорушення за наслідками ДТП було складено відносно водія ОСОБА_4

11 квітня 2016 року Постановою Києво - Святоишинського районного суду ОСОБА_4 було визнано винним у порушення ст.ст. 124, 130 КУпАП.

11 липня 2016 року Постановою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено частково та скасовано постанову Києво - Святошинського районного суд від 11 квітня 2016 року в частині притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Фактично апеляційний суд Київської області скасував доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні даної ДТП.

Натомість згідно проведеного експертного дослідження за результатами проведення авто технічного дослідження № 7284/16-52 від 23.05.2016 року було встановлено, що дії водія автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1. і 16.12 ПДР, та вказана невідповідність знаходиться в причинному звязку з виникненням даної пригоди.

В результаті ДТП автомобіль ОСОБА_3 д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Згідно Звіту № 483-2016 від 13.07.2016 року вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля ОСОБА_3 д.н.з. АІ .233 ЕС в результаті його пошкодження в ДТП складає 931260 гривень 45 коп.

Таким чином через дії водія автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_2 власнику автомобіля ОСОБА_3 д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода у розмірі 93 1260,45 грн.

Крім того за проведення дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля ОСОБА_3 д.н.з. НОМЕР_1 було сплачено 2400 гривень (рахунок фактура № 483-2016 від 01.07.2016 р.); за проведення експертного дослідження за результатами проведення авто технічного дослідження № 7284/16-52 було сплачено 3963 грн, 60 коп.

Всього в результаті ДТП ОСОБА_1 було завдано збитків та вимушених втрат у розмірі 937624 грн. 05 коп.

Як стало відомо цивільно - правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3 в момент ДТП була застрахована в ТДВ СК «Альфа Гарант» відповідно до Полісу ЦПВВНТЗ серії АЕ № 6254501 з лімітом відповідальності за шкоду спричинену майну в розмірі 50000 грн.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ СК «Альфа Гарант» з повідомленням про вищезазначену ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом за вих. № 12/5078 від 05.12.2016 року ТДВ СК «Альфа Гарант» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування по вищезазначеному страховому випадку мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 не було притягнуто постановою суду до адміністративної відповідальності.

Погодитись з рішенням ТДВ СК «Альфа Гарант» неможливо адже вина ОСОБА_2 підтверджується наявними доказами, а саме експертним дослідженням результатами проведення авто технічного дослідження № 7284/16-52 від 23.05.2016 р.

Тому позивач просила стягнути з ТДВ СК «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 - 50000 (пятдесят тисяч ) гривень страхового відшкодування та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 887624 гри. 05 коп. спричиненої в наслідок ДТП шкоди та понесених витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просили позов задоволити.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_2 проти вимог позову заперечував та просив в позові відмовити.

Представник ТДВ СК «Альфа Гарант» подав до суду письмові заперечення згідно яких просив у позові відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 19.02.2016 року о 20 годині 30 хвилин в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області по вул. Жулянська, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки „MERSEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.04.2016 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130; ст. 124 КУпАП, притягнути його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130; ст. 124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 гривень.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 рокуПостанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від11 квітня 2016 року в частині, якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, скасовано, провадження по справі в цій частині закрито. В інший частині постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

Власником автомобіля „MERSEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 є позивач по справі ОСОБА_1

Власником автомобіля «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_4 є відповідач по справі ОСОБА_2

Цивільно - правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3 в момент ДТП була застрахована в ТДВ СК «Альфа Гарант» відповідно до Полісу ЦПВВНТЗ серії АЕ № 6254501 з лімітом відповідальності за шкоду спричинену майну в розмірі 50000 грн.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ СК «Альфа Гарант» з повідомленням про вищезазначену ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом за вих. № 12/5078 від 05.12.2016 року ТДВ СК «Альфа Гарант» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування по вищезазначеному страховому випадку мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 не було притягнуто постановою суду до адміністративної відповідальності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила що експертного дослідження за результатами проведення авто технічного дослідження № 7284/16-52 від 23.05.2016 року було встановлено, що дії водія автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1. і 16.12 ПДР, та вказана невідповідність знаходиться в причинному звязку з виникненням даної пригоди.

Ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»визначено щорозглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

В даному випадку вина одного з водіїв в заподіянні шкоди безпосереднього залежить від наявності в його діях порушень правил дорожнього руху, а відтак наявності складу адміністративного правопорушення визначеного ст. 124 КУпАП.

Встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення визначеного ст. 124 КУпАП встановлюється відповідним судовим рішенням.

З матеріалів справи вбачається що відповідач ОСОБА_2 не був визнаний постановою суду винуватцем дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої майну позивача була заподіяна шкода.

Посилання позивача на Висновок експертного дослідження 23.05.2016 р., не може бути прийнятим судом як належний та допустимий доказ по справі, оскільки наявність в діях відповідача порушень правил дорожнього руху може бути встановлено тільки уповноваженим на це державним органом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обовязку по відшкодуванні шкоди заподіяної в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки немає, оскільки в його діях відсутній причиново-наслідковий зв'язок між діянням у вигляді порушення ПДР і наслідками у вигляді заподіянні шкоди.

А тому вимогах позову що стосуються відповідача ОСОБА_2 суд відмовляє.

Також, суд приходить до висновку про необхідність відмови у вимогах позову що стосуються ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», оскільки в силу ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Волчко А.Я.