Постанова № 71202724, 12.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/15041/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.12.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року

у справі №910/15041/17 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС"

до Міністерства оборони України

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог публічного акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року по справі № 910/15041/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору - задоволено повністю.

Внесено зміни у пункт 1.2 договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2017 №286/3/17/159, укладеного Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" в редакції позивача, а саме щодо строку поставки.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду від 13.10.2017 року Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року у справі № 910/15041/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив відновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "АБІТ-ТЕКС" вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 12.12.2017 року представник Міністерства оборони України надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року у справі № 910/15041/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники ТОВ "АБІТ-ТЕКС" та ПАТ "БАНК АЛЬЯНС" у судовому засіданні також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.10.2017 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому, представник ПАТ "БАНК АЛЬЯНС" зазначив, що місцевий господарський суд помилково вказав у своєму рішенні ПАТ "БАНК АЛЬЯНС" другим відповідачем, тоді, як банк у даній справі є третьою особою та позивачем до ПАТ "БАНК АЛЬЯНС" жодних позовних вимог не ставилося та вимоги до ПАТ "БАНК АЛЬЯНС" судом не розглядалися.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.06.2017 року між Міністерством оборони України, як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС", як постачальником відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 24.05.2017 року №75/196/8) був укладений договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/159 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (3581) (лот 1 військова уніформа 35811300-5 (костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили між собою номенклатуру товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, ціну, кількість та строки (терміни) виконання договору. Зокрема, до 30.06.2017 -5000 комп., та до 30.07.2017 - 5000 комп.

24.07.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 відповідно до якої було продовжено строки поставки до 30.07.2017 -5000 комп., та до 29.08.2017 - 5000 комп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неможливість виконання зобов'язань згідно з договором, у зв'язку із тим що тривалість процедури закупівлі та укладання договору, за які ТОВ "АБІТ-ТЕКС" не відповідає, призвела до того, що на виконання договору лишилось лише 5 робочих днів (24, 25 червня - вихідні дні; 28 червня - День Конституції України) до кінцевого строку поставки першої партії товару - 30.06.2017 р. та 25 робочих днів (24, 25 червня - вихідні дні; 28 червня-День Конституції України; 1, 2, 8, 9, 15, 16, 22, 23, 29, 30 липня - вихідні дні) до кінцевого строку поставки другої партії товару - 30.07.2017 р., в зв'язку із чим позивач вважає що має право на внесення змін в договір в частині продовження строку виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.183 Господарського кодексу України, укладання сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку передбаченому ст.181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарського договору шляхом надання однією із сторін проекту договору іншій стороні.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 20 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.5 ст.1 "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.

Отже, приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідністю для укладання договорів за державним замовленням. Тобто, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню зазначених вище договорів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, оголошення про проведення відбору учасників про закупівлю індивідуального обмундирування (3581) (костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7) було опубліковано 19.04.2017 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі (www.prozorro.gov.ua).

В опублікованій інформації було зазначено кількість товару - 5000 шт. та 5000 шт, дати поставки - 5000 шт. до 30.06.2017 (включно) та 5000 шт. до 30.07.2017 (включно).

Згідно оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю індивідуального обмундирування (3581) (костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7), опублікованої на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі (www. prozorro.gov.ua) 19.04.2017 р. о 15:34, свої цінові пропозиції учасники відбору мали право подати до 10.05.2017 р.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про публічні закупівлі" та оголошення про проведення закупівлі, цінова пропозиція учасників мала бути забезпечена безумовною безвідкличною банківською гарантією у розмірі 243342,00 грн.

05.05.2017 цінова пропозиція товариства з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" була забезпечена відповідною банківською гарантією №3649.

Проте, як вірно встановлено судом, розпочата ще 19.04.2017 процедура закупівлі та процедура укладання договору була завершена підписанням між позивачем та відповідачем договору лише 22.06.2017 фактично за 5 робочих днів до поставки першої партії товару та за 25 робочих днів до кінцевого строку поставки другої партії товару.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тендерного комітету Міністерства оборони України за протоколом №75/196/2 від 13.05.2017 р. було вирішено провести переговори з ТОВ "АБІТ-ТЕКС". Проведення переговорів, відповідно до протоколу від 13.05.2017 №75/196/2 було призначено не на наступний робочий день (15.05.2017 р.) після прийняття рішення про запрошення на переговори (ч1 ст.6 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони"), а на 16.05.2017.

Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України "Про публічні закупівлі", за результатами проведених переговорів з учасником, замовник приймає рішення про намір укласти договір. При цьому, вказане рішення відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" оформлюється протоколом після проведення переговорів. Повідомлення про намір укласти договір обов'язково оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу протягом 1 дня після прийняття рішення.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, переговори було проведено 16.05.2017, але повідомлення про намір укласти договір (протокол №75/196/8 від 24.05.2017) було оприлюднене з порушенням визначених ч.3 ст.35 Закону України "Про публічні закупівлі" строків на 7 календарних дня.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.7 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі укладається у строк не раніше ніж через 4 робочі дні та не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлі. Проте договір, було підписано 22.06.2017.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що з метою підготовки до виконання майбутнього договору, позивач звернувся до постачальника тканини необхідної для виготовлення комплектів форми з листом від 20.06.2017 №54-06/17 з проханням поставити тканину: арт.2701 тканина плащова набивна МП СП (кол. 147) в кількості 28800 м та арт. 3436 тканина одягова набивна (кол. 1147), (тип 4, клас 7) в кількості 4000 м., в строк до 22.06.2017. Проте, листом від 20.06.2017 №1046 ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" повідомило про відсутність замовленої тканини. Вказана тканина була відвантажена на адресу позивача 13.072017р., що підтверджується видатковою накладною №2281 від 13.07.2017.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач направив на адресу Міністерства оборони України пропозицію про внесення змін в договір разом з двома примірниками (проектом) додаткової угоди до договору (з додатком 1 "Рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією") зроблених у повній відповідності та за зразками аналогічних додаткових угод складених Міністерством оборони України, підписані та скріплені печаткою позивача.

Вказана пропозиція разом з доданими документами була одержана відповідачем 09.08.2017 р., про що свідчить відмітка на зворотному повідомленні. Проте, відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав, додаткову угоду до договору не підписав, обґрунтованої відмови не надіслав.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої - другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди, який отримано останнім 09.08.2017. У свою чергу, відповідач у встановлений Господарським кодексом України строк (двадцять днів після одержання пропозиції) не повідомив позивача про результати розгляду вказаної пропозиції; доказів протилежного суду відповідачем не подано.

Разом з тим, відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції заперечував проти укладення додаткової угоди та задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що укладення додаткової угоди є намаганням позивача уникнути сплати штрафних санкцій.

Однак, з такими доводами скаржника судова колегія апеляційного господарського суду погодитися не може та вважає, що запропоновані позивачем зміни до договору, а саме збільшення строку постачання товару 5000 комп. до 21.08.2017 та 5000 комп. до 20.09.2017 не суперечить чинному законодавству України та є доцільним, враховуючи тривалість процедури закупівлі і укладення договору, а тому вимога внести зміни до договору є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України Умови "Про публічні закупівлі" договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, відповідно до вказаної норми чинне законодавство України не забороняє продовження строку виконання зобов'язання за договором.

Одними із засад цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції документально підтвердив тривалість процедури, що фактично зменшило строк виконання умов договору, що є несправедливим по відношенню до виконавця, а тому внесення змін в частині збільшення строку поставки товару є доцільним і розумним.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що пунктами 9.5 договору встановлено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Відповідно до пунктом 9.6. договору сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання свої обов'язків за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно ч.1 п.1 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців.

Відповідно до п2. ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що з метою підтвердження існування документально підтверджених об'єктивних обставин позивач звернувся до Чернігівської регіональної Торгово-Промислової палати.

Розглянувши зазначений запит позивача Чернігівська регіональна торгово-промислова палата надала Висновок про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин від 04.08.2017 №ЧК-488, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до якого, Чернігівська регіональна торгово-промислова палата дійшла наступного висновку:

- унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами договору спричинене виникненням документально підтверджених обставин, які сторони не передбачили та не могли передбачити;

- документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару мають об'єктивний невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій ТОВ "АБІТ-ТЕКС" і свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом унеможливлення виконання зобов'язання за договором;

- такі документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару зумовлюють право сторін за договором вимагати перегляду та внесення змін до договору.

На переконання колегії суддів зазначений висновок від 04.08.2017 №ЧК-488 Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин, є належним та допустимим доказом в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Міністерства оборони України на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

При цьому, колегією суддів апеляційного господарського суду під час розгляду справи встановлено, що місцевим господарським судом при виготовленні процесуальних документів у даній справі та в оскаржуваному рішенні суду було допущено технічну описку, а саме: зазначено у якості другого відповідача ПАТ "БАНК АЛЬЯНС", тоді, як з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "БАНК АЛЬЯНС" є третьою особою на стороні позивача без самостійних вимог та позовні вимоги ТОВ "АБІТ-ТЕКС" заявлені саме до Міністерства оборони України. Разом з тим, до ПАТ "БАНК АЛЬЯНС" жодних позовних вимог не ставилося та судом не розглядалося. Проте, вказана описка не вплинула на правильність прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року у справі № 910/15041/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року у справі № 910/15041/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/15041/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко