Рішення № 71202637, 14.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/21084/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/21084/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колос";

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»;

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Чернюк В.В., довіреність № 13-11-6262 від 28.09.2017р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог податкового законодавства в частині реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за наслідками укладання сторонами договору купівлі-продажу майна. Така бездіяльність відповідача, за твердженнями позивача, порушує право товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. порушено провадження у справі № 910/21084/17 та розгляд справи призначений на 14.12.2017р.

11.12.2017р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з документами якими обґрунтовані заперечення проти позовних вимог.

12.12.2017р. на адресу господарського суду від позивача надійшло підтвердження щодо відсутності аналогічного спору в провадженні господарських судів та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2017р. не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правлінням Національного банку України 04.06.2015 року винесено постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» № 356, строк якої в установленому законодавством порядку продовжено до 04.06.2018р.

19.07.2016р. за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) в електронному вигляді, товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" було визнане переможцем торгів з реалізації нежитлового приміщення загальною площею 1243,8 кв. м., що розташоване за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Соборний, 66, за ціною 4 094 150,40 грн., що підтверджується протоколом № 5329 від 19.07.2016р., складеним організатором торгів (аукціону) товарною біржою «Перспектива-Коммодіті».

02.08.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" і публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» уклали нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, за умовами якого відповідач (продавець) продає (передає у власність), а покупець купує (приймає власність) 9/10 часток будівлі універмагу (банку) та гаражу, загальною площею 1243,8 кв. м., що розташоване за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Соборний, 66, і сплачує за нього в повному обсязі грошову суму за ціною, встановленою за результатами торгів на аукціоні, який відбувся 19.07.2016 у формі електронних торгів на веб-сайті товарної біржи «Перспектива-Коммодіті».

У розділі 3 вказаного договору сторони погодили ціну продажу та порядок розрахунків, а саме:

- згідно з протоколом № 5329 проведення аукціону з продажу майна ПАТ «КБ «Надра» на товарній біржі «Перспектива-Коммодіті» від 19 липня 2016 року, майно відчужується за ціною 4 094 150 гривень 40 копійок, в тому числі ПДВ - 682 358 гривень 40 копійок;

- до підписання договору покупець перерахував на рахунок продавця № 32079102601026 в Національному банку України (код 300001) грошові кошти в повному обсязі в сумі 3 851 774 гривні 40 копійок, в тому числі ПДВ - 641 962 гривні 40 копійок;

- грошові кошти в сумі 242 376 гривні 00 копійок, в тому числі ПДВ - 40 396 гривень 00 копійок, що були сплачені покупцем на рахунок оорганізатора аукціону (товарної біржи «Перспектива-Коммодіті», ідентифікаційний код 37732456), як частина гарантійного внеску для участі в аукціоні відповідно до встановлених організатором аукціону умов, були перераховані товарною біржею «Перспектива-Коммодіті», ідентифікаційний код 37732456, на рахунок продавця у строк, визначений протоколом;

-підписанням цього договору сторони засвідчують, що розрахунок за ним здійснений виключно грошовими коштами і кошти отримані продавцем у повному обсязі до підписання договору.

Факт проведення сторонами розрахунків за договором та виконання продавцем обовязку з передачі покупцеві придбаного об'єкту нерухомості в ході розгляду справи не оспорювалось та підтверджено платіжними дорученнями № 1863 від 12.07.2016р. на суму 317376,00 грн. і № № 2029 від 25.07.2016р. на суму 3851774,40 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України , у відповідача, як продавця товару, виник обов'язок по включенню суми податку на додану вартість до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період та реєстрації податкової накладеної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач стверджує, що відповідач не зареєстрував податкові накладні в указаному реєстрі за недостатністю коштів на спеціальному рахунку, відкритому в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

До матеріалів справи надано лист від 11.08.2016 р. вих. № 50 на ім'я відповідача, в якому позивач просить невідкладно провести реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідач на зазначений лист надав відповідь за вих. № 1-5-8767 від 18.08.2016р., в якому публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» вказує на відсутність можливості надати товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» належним чином оформлені і зареєстровані податкові накладні, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, через недостатність коштів на спеціальному рахунку, відкритому в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Отже, позивач, посилаючись на п. 36.1 ст. 36, п. 198 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, робить висновок про те, що відмова відповідача у видачі податкової накладної, складеної в електронній формі та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправною та такою, що порушує права товариства з обмеженою відповідальністю «Колос».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що банк з дотриманням вимог податкового законодавства та Порядку на дату виникнення податкових зобов'язань склав податкові накладні в електронній формі з дотриманням умов щодо їх реєстрації та відправив їх на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак у реєстрації було відмовлено через те, що сума податку на додану вартість в податковій накладній перевищує суму ліміту на рахунках продавця.

Аналізуючи п. 2001.5, 2001.7 ст. 200-1 Податкового кодексу України, відповідач вказує про те, що грошові кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість є коштами обмеженого використання і спрямовуються на погашення податкового боргу або погашення податкового зобов'язання чи повернення платнику виключно в розмірі, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку за умови відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань.

Крім того, банк посилається на перебування у ліквідаційній процедурі і вважає, що положення Податкового кодексу України виключають можливість повного повернення грошових коштів та збереження ліквідаційної маси банку, що суперечить приписам спеціального нормативного акту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які передбачають звільнення від сплати податкових зобов'язань з метою захисту прав і законних інтересів банку, що знаходиться в ліквідації.

Також, відповідач зазначає про відсутність порушених прав позивача, що є окремою підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже документом, який посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в ЄРПН, зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного періоду.

У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації у ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою (додаток №8 до податкової декларації з ПДВ) на такого продавця.

Таке право зберігається за покупцем протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний податковий період, у якому не надано податкову накладну або порушено термін реєстрації ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів (послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів, послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до ст. 120.1 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими унормовано, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Водночас, загальні підстави звернення до господарського суду визначені ст. 1 ГПК України - захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснювати (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вказувалося вище, позивач будує свою правову позицію на порушенні відповідачем вимог Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість від 16.10.2014р. № 569, який є підзаконним актом в галузі податкового законодавства.

Отже, звертаючи до суду з даним позовом, позивач фактично просить господарський суд зобов'язати дотриматись відповідача податкової дисципліни, проте господарський суд не є суб'єктом чи органом такого контролю, незважаючи на те, що спірні питання між сторонами виникли внаслідок укладення договору купівлі-продажу, правове регулювання якого здійснюється Цивільним та Господарським кодексами України.

Згідно з ч. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У межах наданої законодавством компетенції і повноважень судом встановлено, що покупець сплатив продавцеві ціну товару, а продавець передав покупцеві товар за договором від 02.08.2016р.

Тобто, укладений сторонами договір виконано і зобов'язання за ним припинилися.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Дослідивши умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні від 02.08.2016р., суд з'ясував, що він не містить в собі умов щодо порядку і строків сплати податку на додану вартість, відповідності за порушення обов'язку щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тощо.

У ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та влив на порушника.

За результатом розгляду обставин справи, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме: зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкову накладну № 103 від 25.07.2016р. на суму 3851774,40 грн., у тому числі ПДВ - 641962,40 грн., та податкову накладну № 114 від 26.07.2017р. на суму 242376 грн., у тому числі ПДВ - 40396 грн., що були складені відповідачем на дату виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість від операції з продажу 9/10 часток будівлі універмагу (банку) та гаражу, загальною площею 1243,8 кв. м. згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні від 02.08.2016р. за реєстровим номером 1947, буде втручанням суду в господарську діяльність останнього та не буде сприяти ефективному відновленню порушених прав позивача у такий спосіб.

З огляду на зазначене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.12.2017р.

Суддя А.І. Привалов