Рішення № 71202616, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/18722/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району"

про стягнення 1736,39 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Сечко С.В. - за довіреністю №0117-48 від 11.05.2017 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" про стягнення 1736,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» сплативши на виконання умов Договору добровільного страхування майна № 10-0197-14-00048 від 14.05.2014 року страхове відшкодування в розмірі збитків, завданих застрахованому майну внаслідок страхового випадку (залиття), набуто згідно ст.ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України право зворотної (регресної) вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 року розгляд справи відкладався на 05.12.2017 року.

В судові засідання 21.11.2017 року та 05.12.2017 року з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Копії ухвал суду від 30.10.2017 року та 21.11.2017 року, які направлялись відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул.. Горького, 170/172, що відповідає місцезнаходженню відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, на час проведення судових засідань 30.10.2017 року та 21.11.2017 повернулись на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» та адресату не вручені.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 21.11.2017 року представником позивача подана довідка № 351 УСГ від 21.11.2017 року, яка судом долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 05.12.2017 року позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 21.11.2017 року та 05.12.2017 року до суду не надходило.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.10.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, в зв'язку з чим за відсутності заперечень представника позивача вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника КП «ЖЕО-112» Голосіївського району за наявними у справі матеріалами.

В судових засіданнях 21.11.2017 року та 05.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14 травня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик за договором, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Роголь Софією Ісааківною (страхувальник за договором) було укладено Договір добровільного страхування майна № 10-0197-14-00048 (далі - Договір), предметом якого є, зокрема, майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном: конструкціями офісного приміщення з комунікаціями та оздобленням загальною площею 155,00 кв.м (нежитлове приміщення салону краси «Маijа Плюс»), що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 132.

з метою страхування вищевказаних вантажів 12 липня 2016 року між Приватним підприємством «Будпостач» (страхувальник/вигодонабувач за договором, позивач у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (страховик за договором, відповідач у справі) було укладено Генеральний договір страхування вантажів № 03533/03/354 (далі - Договір страхування), за умовами якого страховик зобов'язується за встановлену договором плату (страховий платіж) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов цього договору шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником (вигодонабувач) збитку, понесеного ним у зв'язку з пошкодженням, знищенням (загибеллю) або втратою застрахованого вантажу та багажу (вантажобагажу) чи його частини під час перевезення будь-якими видами транспорту та під час його проміжного складського зберігання.

Страхова сума становить 7 024200,00 грн., безумовна франшиза - 2500,00 грн.

За умовами пункту Договору страхування строк дії останнього - з 24 травня 2014 року по 23 травня 2015 року включно.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Згідно ст. 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

З наведеною нормою Цивільного кодексу України кореспондується частина 1 статті 3 Закону України «Про страхування», якою встановлено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування, зокрема, можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За умовами пункту 11 Договору страхування пошкодження майна - часткова втрата майном внаслідок зовнішнього фізичного впливу/дії своїх експлуатаційних якостей, що можуть бути відновлені з подальшим використанням майна за його призначенням. Майно вважається пошкодженим, якщо витрати на його відновлення з урахуванням використання залишків майна, придатних для подальшої експлуатації або реалізації, менші дійсної вартості такого пошкодженого майна безпосередньо перед настанням страхового випадку.

Згідно з даним Договором страхування зобов'язання страховика щодо страхового відшкодування за цим Договором виникає в разі настання тих страхових ризиків (випадків, витрат), які зазначені як застраховані в даному Договорі.

Договором страхування страховим випадком при страхуванні майна визначене пошкодження, знищення або втрата застрахованого майна внаслідок фізичного впливу/дії застрахованого ризику, до яких віднесено, зокрема, вплив рідини - вплив рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, внаслідок раптового їх пошкодження, в тому числі із сусідніх приміщень, що не належать та/або не використовуються страхувальником.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, 06 березня 2015 року відбулось залиття водою застрахованого майна страхувальника - конструкцій офісного приміщення з комунікаціями та оздобленням загальною площею 155,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 132.

Комісією КП «ЖЕО-112» Голосіївського району у складі: головного інженера ОСОБА_4, майстра технічної дільниці ОСОБА_5, майстра ремонтої дільниці ОСОБА_6 та слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 було проведено обстеження вказаного нежитлового приміщення страхувальника, за результатами якого встановлено, що 06.03.2015 року в будинку №132 по вул. Велика Васильківська в м. Києві відбулася аварійна ситуація на системі центрального опалення, внаслідок чого було пошкоджено майно майно страхувальника: натяжні стелі, стіни, гіпсокартонне покриття салону, електропостачання. Комісія дійшла висновку, що залиття приміщення салону краси «Маija Плюс» став порив труби центрального опалення на кухні квартири № 24 будинку № 132. Окрім того, комісія визнала за КП «ЖЕО-112» Голосіївського району обов'язок відшкодувати завдані збитки власнику пошкодженого внаслідок залиття майна.

Факт здійснення обстеження застрахованого майна та встановлення причин затоплення підтверджується відповідним Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) б/н від 13.03.2015 року, затвердженим В.о. директора КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» та засвідченим печаткою відповідача, копія якого наявна в матеріалах справи, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як вбачається зі змісту пункту 17 Договору страхування, на підтвердження факту настання страхового випадку та розміру збитку страхувальник повинен надати страховику, зокрема, письмове повідомлення про настання страхового випадку, письмову заяву на виплату страхового відшкодування тощо.

Як свідчать матеріали справи, вважаючи випадок залиття приміщення салону страховою подією, Фізична особа - підприємець Роголь С.І. звернулась до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 10.03.2015 року (вх. № ДКЦ/З-9680 від 11.03.2015 року).

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою від 10.03.2015 року про настання страхового випадку, позивачем було визнано вищезазначене залиття водою салону страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № ДКЦВ-9680 від 13.05.2015 року, копія якого надана позивачем.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому з метою встановлення розміру матеріального збитку, завданого страхувальнику, на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Пліч-Опліч» (сертифікат Фонду держмайна України № 17036/14 від 11.10.2014 року) здійснено незалежну оцінку з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику об'єкта внаслідок залиття, за результатами якої складено звіт про незалежну оцінку розміру матеріального збитку від 20.03.2015 року. Згідно з висновком № 15-13/22 про розмір матеріального збитку, складеного 20 березня 2015 року фахівцями ПП «Пліч-Опліч», вартість матеріальної шкоди, завданої страхувальнику внаслідок залиття салону краси водою, згідно, становить 7 864 (сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 21 коп. (без ПДВ) (або 9437,05 грн. (з ПДВ)). Копія вказаного звіту та висновку наявна в матеріалах справи.

У відповідності до умов Договору страхування та страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 6937,05 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок страхувальника - ФОП Роголь С.І., що підтверджується наявною в матеріалах оригіналом платіжного доручення № 9433 від 15.05.2015 року на суму 6937,05 грн.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, оскільки згідно із даними Договору страхування франшиза становить 2500,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке було виплачено позивачем, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем майну матеріального збитку, було правомірно зменшено на розмір франшизи (9437,05 грн. - 2500,00 грн.).

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено за матеріалами справи та відповідачем не заперечувалось, що страховиком (позивачем) належним чином виконані умови Договору страхування, а саме грошове зобов'язання шляхом виплати страхового відшкодування в розмірі 6937,05 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику. Фактично здійснені позивачем витрати по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок залиття приміщення салону, належним чином підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги визначені як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем в позовній заяві, батансоутримувачем житлового будинку, в тому числі внутрішньобудинкових мереж, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 132, в якому знаходиться пошкоджене внаслідок залиття приміщення, є Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація «ЖЕО-112» Голосіївського району (відповідач), яке надає послуги з комплексного обслуговування об'єктів.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний, зокрема утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі тощо.

Внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди(ст. 1 вказаного Закону).

Частиною другою статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки виконавця, до яких зокрема віднесено здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасне проведення підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасне за власний рахунок проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630), відповідно до п. 32 яких виконавець зобов'язаний, зокрема: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором.

Наведене в свою чергу кореспондуються з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 (далі - Правила № 76), згідно яких система центрального опалення жилого будинку в опалювальний сезон повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях при мінімальній витраті палива., каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках - не рідше ніж кожні 3-6 місяців.

Згідно з п. 2 Правил № 76 технічним обслуговуванням жилих будинків - є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання, та включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

За положеннями п.2.3.7 Правил №76 технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Водночас, відповідно до п.2.1. Правил №76 одним із обов'язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення позапланових та планових оглядів, які розподіляються на загальні та профілактичні.

Відповідно до п. 5.1.9 Правил № 76 під час технічної експлуатації системи опалення необхідно: регулярно проводити профілактичні огляди і поточний ремонт системи; готувати документацію для своєчасного проведення капітального ремонту і вчасно його проводити.

Отже, виходячи з викладеного обов'язок щодо належного утримання внутрішньо будинкових мереж покладається на суб'єктів господарювання, які є балансоутримувачами житлових будинків та надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Таким чином, виходячи із наведених норм та обставин, саме відповідач як балансоутримувач та виконавець послуг з утримання та технічного обслуговування мереж і комунікацій у будинку був зобов'язаний забезпечити якісне утримання житлового будинку по вул. Велика Васильківська, 132 в м. Києві, та своєчасно вживати заходів по попередженню та уникненню аварійних ситуацій.

Тобто, відповідальною особою за утримання будинків і споруд, своєчасне вжиття заходів щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов'язаних з технічним станом житлових будинків та їх інженерним обладнанням, згідно із умовами договору №484 від 02.03.2015 є ТОВ "Комфортна Вежа", з яким балансоутримувачем на виконання своїх обов'язків із забезпечення належних експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі, укладено останній.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Українська страхова група" як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація-112» Голосіївського району як до особи, відповідальної за заподіяну страхувальнику шкоду.

З метою компенсації виплаченого страхового відшкодування в сумі 6937,05 грн. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 351/УСГ від 03.10.2016 року про сплату вказаної суми.

При цьому як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» в порядку регресу суми в розмірі 6937,05 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Наразі, в поданій суду позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 1736,39 грн.

Суд зазначає, що законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України покладено на відповідача.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007, як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору добровільного страхування майна № 10-0197-14-00048 від 14.05.2014 року та/або його окремих положень суду не надано.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що відповідачем належними засобами доказування не доведено відсутність у нього вини в тому, що сталось залиття застрахованого позивачем приміщення, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, а саме невжиття належних і достатніх заходів для організації технічної експлуатації системи опалення призвела до виникнення аварійної ситуації та залиття належного позивачеві приміщення салону.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, а також на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу нормативно та документально доведені в сумі 6937,05 грн.

Проте зважаючи на зазначену в прохальній частині позову заявлену до стягнення суму позовних вимог в розмірі 1736,39 грн. та враховуючи відсутність доказів звернення позивача до суду з заявами про збільшення розміру позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України під час розгляду справи, підлягають задоволенню саме у вказаній позивачем сумі.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація-112» Голосіївського району (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/172; код ЄДРПОУ 35509645) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32а; код ЄДПРОУ 30859524) 1736 (одну тисячу сімсот тридцять шість) грн. 39 коп. - суми сплаченого страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.12.2017 року.