Постанова № 71202549, 20.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа№ 927/571/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Слісар М.П.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 13.07.2017 (повний текст рішення складено 14.07.2017)

у справі №927/571/17 (суддя Скорик Н.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації

про стягнення 272562,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про стягнення 272562,74 грн. - компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний бюджетний рік. Місцеві державні адміністрації, зокрема, органи соціального захисту населення не мають бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг. На думку відповідача, аналіз норм Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, свідчить, що компенсація вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися виключно за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" відповідні субвенції передбачені не були, у зв'язку з чим місцевий бюджет не може передбачати відповідних видатків. Всього за 2015 рік було перераховано 258248,94 грн; заборгованість, що виникла станом на 01.01.2016 і по теперішній час, складає 10478,88 грн. На 2016 та 2017 роки Планом асигнувань для надання пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів коштів не передбачено.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 272562,74 грн. боргу та 4088,44 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у справі №927/571/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржник вказує зокрема на те, що системний аналіз Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, свідчить про те, що компенсація вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися виключно за рахунок субвенцій, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік. Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» відповідні субвенції передбачені не були, у зв'язку з цим місцевий бюджет не може передбачати відповідних видатків. Місцеві державні адміністрації, зокрема, органи соціального захисту населення не мають бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2017.

14.12.2017 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до положень статті 633 Цивільного кодексу України та ст.178 Господарського кодексу України, договір про надання телекомунікаційних послуг являється публічним, оператор телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законом, умови договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Громадяни, які користуються пільгами з послуг зв'язку, визначені, зокрема:

1) п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст.14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року.

2) п.18 ст.6-1, п.10 ст.6-2. П.17 ст.6-3, п.19 ст.6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23 березня 2000 року.

3) п.11, ст.20, п.8, ст.30 3aкону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року.

4) п.6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби,

ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24 березня 1998 року.

5) ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року.

6) п.10 ст.13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 pоку.

Відповідно до п.3 статті 63 Закон України "Про телекомунікації" та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" являється оператором телекомунікацій, за рішенням НКРЗІ від 28 вересня 2006 року №384 його включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.

ПАТ "Укртелеком" в особі Чернігівської філії надає телекомyнікаційні послуги категоріям споживачів, визначених вище переліченими законами, з урахуванням встановлених їм пільг.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 за №2017-ІІІ.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно п.19 ч. 1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за №3551-XII (далі за текстом - Закону №3551-XII), учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п.10 ч. 1 ст.13 Закону № 3551-XII інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Пунктом 18 ч. 1 ст.14 Закону № 3551-XII передбачене надання учасникам війни (статті 8, 9) таких пільг: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Згідно п.20 ч. 1 ст.15 Закону №3551-XII особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Порядок користування послугами зв'язку та оплати за встановлення квартирних телефонів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 18 ст.6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 №1584-ІІІ (далі за текстом - Закону №1584-ІІІ), колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, надаються пільги, зокрема, позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Пунктом 10 ст. 6-2 Закону №1584-ІІІ, колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років), в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаними інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, надаються такі пільги:позачергове безоплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Виходячи зі змісту п. 17 ст. 6-3 Закону №1584-ІІІ колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Пунктом 19 ст. 6-4 Закону №1584-ІІІ передбачено, що дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків від тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Згідно п.11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 №203/98-ВР, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними.

Згідно абз. 2 ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 за №2402-ІІІ багатодітним сім'ям надаються пільги, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за №3551-XII, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Частиною 6 статті 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 20.03.2000 №1584-ІІІ передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991№ 796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист " від 24.03.1998 №203/98-ВР, реалізація обов'язкових цільових державних і місцевих програм соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, а саме статтею 23 передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256 було затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України.

Пунктом 3 Порядку №256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, до яких зокрема належить Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року позивачем було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Ріпкинському районі Чернігівської області, на загальну суму 286929,27 грн., з яких оплачено відповідачем 14366,53 грн. Сума заборгованості становить 272562,74 грн.

Відповідно до п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

За період з 01.11.2015 по 31.12.2016 Чернігівською філією направлялись розрахунки за формою " 2-пільга" на адресу Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, які боржник отримував та зауважень до сум нарахування до розрахунків по формі "2-пільга" на загальну суму 272562,74 грн не надав.

Отже, відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Ріпкинського району Чернігівської області.

Частиною 1 пункту 8 Порядку №256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідник видатків.

Відповідно до ч.2 п.8 Порядку №256, головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Проте, кошти на компенсацію витрат за надання пільг за послуги зв'язку за період з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року на рахунок Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" не надійшли.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, як головного розпорядника коштів, на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, виникли на підставі Бюджетного кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про охорону дитинства".

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, щодо відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача, не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання, взятого на себе державою.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації має виконувати свої зобов'язання, що виникли безпосередньо із закону, відповідальність за невиконання зобов'язань не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Водночас згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Укртелеком в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про стягнення 272562,74 грн - компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з листопада 2015 року по 31 грудня 2016 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2017 у справі №927/571/17 - без змін.

Матеріали справи №927/571/17 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко

(повний текст постанови складено 22.12.2017)