Постанова № 71202506, 18.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа № 917/1074/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №14-266юр від 26.06.2017 року);

відповідача ОСОБА_2 (ордер ПТ№029508 від 22.11.2017 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3320П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 р. (повний текст рішення складено 25.09.2017 року, суддя О.С. Семчук)

у справі №917/1074/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

до Приватного підприємства "Тех-Маш", м. Кременчук,

про стягнення 110 553,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Тех-Маш" про стягнення 110 553,80 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду № 1148 від 12.04.2016р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 р. у справі №917/1074/17 (суддя Семчук О.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Тех-Маш" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 8554 грн. 05 коп. штрафу за порушення строків виконання робіт, 35999 грн. 93 коп. неустойки за порушення строків виконання робіт, 668 грн. 31 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт у сумі 53999,40 грн., та стягнення штрафу за порушення строків освоєння грошових коштів в сумі 11999,83 грн., прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом неповно з'ясовані всі дійсні обставини справи, оскільки відповідний лист Підрядника вих.№156 від 18.04.2016 року не може слугувати підставою для видачі ПАТ «АМКР» наряд-допуску для виконання робіт, адже такий лист не містить необхідних даних для забезпечення видачі наряд-допуску. В той же час, факт звернення Підрядника до Замовника з вимогою (проханням) видачі наряд-допуску жодним чином не слугує вказує на виконання Підрядником своїх зобов'язань із забезпечення, зі своєї сторони, можливості приступити до виконання робіт, а також не може слугувати фактом порушення Замовником взятих на себе зобов'язань за Договором, ст.850 Цивільного кодексу України.

Також апелянт вказує на помилковість висновків місцевого суду щодо доведеності факту направлення листа вих. №156 від 18.04.2016 року на адресу ПАТ «АМКР» та отримання такого листа останнім, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження зазначених фактів.

Вказує, що враховуючи той факт, що судом не встановлено невідповідність п.6.1. Договору приписам діючого законодавства України, з підстав наявності виду відповідальності Підрядника за невиконання строків (графіку) освоєння грошових коштів, вбачається правомірність та обґрунтованість нарахування суми неустойки Замовником за вчинене Підрядником порушення умов Договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 21.11.2017 року.

Ухвалою суду від 21.11.2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.12.2017 року.

11.12.2017 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12831) в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 18.12.2017 року представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу та просить задовольнити. Представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.04.2016р. між позивачем (замовник за договором) та ПП "Тех-Маш" (підрядник за договором) укладено договір підряду №1148 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу з очищення об'єктів від технологічних відходів і опадів штолень ДФ-3,4 РУ ГД ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2016 році (додаток 1) (далі - роботи). У разі зміни строків виконання робіт їх тривалість визначається узгодженим обома сторонами план-графіком виконання робіт, або будь-яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома сторонами. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.1. договору вартість робіт за даним договором, включаючи ПДВ, складає 359 999,30 грн. і лишається незмінною до повного виконання робіт.

До обов'язків підрядника, згідно розділу 3 договору віднесено:

- проводити роботи в обсягах згідно з проектно-кошторисною документацією і в строки, що обумовлені в плані-графіку виконання робіт (п. 3.1.1. договору);

- виконувати роботи якісно, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, планом-графіком виконання робіт і згідно з будівельними нормами та нормативно-правовими документами з охорони праці та пожежної безпеки (п. 3.1.2. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що при завершенні роботи на об'єкті підрядник надає замовникові акт приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в, але не пізніше 25-го числа звітного місяця.

Згідно з план-графіком виконання робіт у 2016 році (додаток № 1 до договору) роботи за договором повинні бути виконані у період з 11 квітня по 30 червня 2016 року.

Відповідно до графіку освоєння грошових коштів у 2016 році встановлені наступні строки освоєння грошових коштів:

- квітень 2016 року - 100 000,00 грн. без ПДВ (120 000,00 грн. з ПДВ);

- травень 2016 року -100 000,00 грн. без ПДВ (120 000,00 грн. з ПДВ);

- червень 2016 року - 99 999,42 грн. без ПД (119999,30 грн. з ПДВ).

Позивач стверджує, що підрядник не виконав належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором. Так, відповідачем було виконано наступні роботи, в рамках даного договору:

- за актом № 474-08-08 від 30.08.2016р. на суму 72 716,06 грн.;

- за актом № 474-15-10 від 25.10.2016р. на суму 111 202,20 грн.

Тобто, роботи виконані частково, на загальну суму 188918,26 грн. з ПДВ.

За таких обставин, позивач вважає, що станом на дату звернення до господарського суду, підрядник не виконав свої зобов'язання за договором в частині виконання робіт в строк до 30.06.2016р., а також в частині виконання робіт у повному обсязі.

Відповідно до пп. б) п. 6.1. договору встановлено, що за порушення строків, що зазначені в план-графіку виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 5% від загальної вартості договору за відрахуванням вартості вже виконаних етапів робіт одноразово, а також неустойку в наступних розмірах:

- 0,5 % від загальної вартості договору за кожний тиждень прострочення на протязі перших двох тижнів;

- 1 % від загальної вартості договору за кожний послідуючий тиждень прострочення, починаючи з третього тижня.

Крім того, пп. в) п. 6.1 договору передбачена відповідальність за порушення графіку освоєння грошових коштів (толеранс - 5%), замовник має право стягнути з підрядника штраф у розмірі 10% від суми грошових коштів, що мали бути освоєні у відповідному місяці.

Позивач вважає, що фактично освоєння грошових коштів за договором підрядником здійснено з порушенням відповідних графіків освоєння грошових коштів.

Керуючись умовами договору, позивач просить стягнути з відповідача:

-суму штрафу за порушення строків виконання робіт - 8 554,05 грн.;

- суму неустойки за порушення строків виконання робіт - 89 999,82 грн.;

- суму штрафу за порушення строків освоєння грошових коштів - 11999,93 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на невиконання позивачем п. 10.16 договору, відповідно до якого замовник зобов'язаний забезпечити підряднику можливість організувати безпечні умови праці для своїх робітників відповідно до законів України Про охорону праці, Кодексу цивільного захисту України та інших нормативно-правових актів.

Так, відповідач зазначає, що роботи проводилися в обмеженому (замкненому) просторі гірничої виробки кар'єру №3 з відсутністю системи вентиляції і сильною запиленістю в зоні виробництва діючого технологічного обладнання, що в свою чергу призвело до поломки навантажувача JCB-532-120 (вийшов з ладу двигун), капітальний ремонт якого перевищує суму договору.

Також відповідач посилається на п. 3.3. розділу XXI Наказу МНС України № 933 від 27.06.2012р. Про затвердження Правил охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів, відповідно до якого: "в усіх виробничих приміщеннях, де можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин під час виробничого процесу, припливно-витяжна вентиляція повинна працювати постійно та зменшувати вміст шкідливих речовин у цих приміщеннях до ГДК. Якщо система вентиляції несправна, експлуатація технологічного устаткування, робота якого супроводжується виділенням токсичних, вибухопожежонебезпечних речовин, не дозволяється" та на п. 10.29 договору, згідно якого у випадку загрози життю та здоров'ю працівників роботи повинні бути зупинені.

Місцевий суд вказав, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач не забезпечив для нього належні умови праці (не працює система вентиляції, сильна запиленість в зоні виробництва діючого технологічного обладнання) та не надав доказів поломки навантажувача JCB-532-120 та причин його поломки. Так само відповідачем не доведено те, що при виконанні робіт існувала загроза життю та здоров'ю працівників.

Таким чином, твердження відповідача стосовно того, що ним правомірно було припинено виконання робіт відповідно до п. 10.29 не підтверджено жодними доказами, а тому правомірно місцевим судом не було взято до уваги.

Крім цього, відповідачем зазначалось, що необхідний для початку здійснення робіт наряд-допуск з невідомих причин позивачем було видано лише в серпні 2016 року, хоча ПП "Тех-Маш" зверталося до позивача з проханням про надання наряду-допуску 18.04.2016р. На підтвердження факту звернення до позивача з проханням видати наряд-допуск на проведення робіт відповідачем надано роздруківку листа вих. № 156 від 18.04.2016р., направленого електронною поштою.

Натомість, позивач у письмових поясненнях вказує, що умовами договору не обумовлено строки видачі наряду-допуску та зазначає, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Щодо вказаного заперечення відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.27. договору перед проведенням робіт, пов'язаних зі входом у замкнутий простір, газонебезпечних робіт, робіт із силовими установками, земляними роботами, де можуть виникнути приховані небезпеки необхідно одержати від цеха замовника наряд-допуск.

Надана відповідачем копія листа вих. № 156 від 18.04.2016р. (скріншот, відправлено 18.04.2016р. в 10.56) з проханням про надання наряду-допуску, була направлена на ел. адресу позивача, вказану в п. 3.1.12 договору. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що вказана електронна є електронною адресою позивача.

В апеляційній скарзі позивач посилається, що відповідний лист Підрядника вих.№156 від 18.04.2016 року не може слугувати підставою для видачі ПАТ «АМКР» наряд-допуску для виконання робіт, адже такий лист не містить необхідних даних для забезпечення видачі наряд-допуску. В той же час, факт звернення Підрядника до Замовника з вимогою (проханням) видачі наряд-допуску жодним чином не слугує вказує на виконання Підрядником своїх зобов'язань із забезпечення, зі своєї сторони, можливості приступити до виконання робіт, а також не може слугувати фактом порушення Замовником взятих на себе зобов'язань за Договором, ст.850 Цивільного кодексу України.

Також апелянт вказує на помилковість висновків місцевого суду щодо доведеності факту направлення листа вих. №156 від 18.04.2016 року на адресу ПАТ «АМКР» та отримання такого листа останнім, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження зазначених фактів.

Колегією суддів було досліджено пункт 11.28 договору, в якому сторони погодили, що документи, відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені.

Таким чином, судова колегія вважає надану позивачем копію листа вих. №156 від 18.04.2016р. належним доказом звернення відповідачем до позивача з проханням видати наряд-допуск на виконання робіт, а доводи апелянта в цій частині безпідставними.

Позивач у письмових поясненнях від 14.09.2017р. зазначив, що наряд-допуск було надано відповідачу 29.07.2016р. при прибутті відповідного обладнання на об'єкт виконання робіт, при цьому вказує, що видати наряд-допуск раніше було неможливо, оскільки відповідач у заявці не вказав найменування та тип обладнання, за допомогою якого будуть проводитися роботи на об'єкті. Тобто, позивачем в своїх поясненнях фактично підтверджується факт надання відповідачем відповідної заявки на видачу наряду - допуску.

Відповідачем також підтверджується факт видачі позивачем наряду-допуску саме 29.07.2017р.

Таким чином, місцевим судом встановлено факт видачі відповідачу наряду-допуску, без якого приступити до виконання робіт за договором було не можливо, 29.07.2016р.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що Замовник повідомляв підрядника про те, що існують обставини, які унеможливлюють видачу наряду-допуску на виконання робіт.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником передбачено ст. 853 ЦК України. Так, згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.

Згідно умов п. 1.1. договору у разі зміни строків виконання робіт їх тривалість визначається узгодженим обома сторонами план-графіком виконання робіт, або будь-яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома сторонами.

Судами встановлено, що зміни до план-графіку виконання робіт сторонами не вносилися, проте відповідач не мав змоги приступити до виконання робіт вчасно, оскільки передбачений умовами договору наряд-допуск було надано відповідачу лише 29.07.2016р.

Так, відповідно до п. 4.13. "Правил охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів", роботи підвищеної небезпеки необхідно проводити за нарядом - допуском визначеної форми; у наряді - допуску повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Тобто, відповідно до норм діючого законодавства наряд - допуск це дозвіл на проведення робіт, що видається перед початком робіт підвищеної небезпеки.

Так, позивач підтверджує, що на ПАТ "АМКР" діє відповідний стандарт - Система охорони праці СТП 196:11-2014 (наданий в матеріали справи). В судовому засіданні позивач підтвердив, що на всі роботи за вищевказаним договором підряду видається наряд-допуск. Отже, судом встановлено те, що передбачені умовами договору роботи не можуть виконуватися (розпочатися) без видачі наряду - допуску, позивач знав про це, але на вимогу відповідача щодо його видачі належним чином не відреагував. Позивач не надав жодного доказу, в матеріалах справи відсутнє будь - яке листування між сторонами щодо неможливості його видачі у квітні 2016р.

Таким чином, враховуючи те, що згідно план-графіку виконання робіт у 2016 році передбачені договором роботи мали бути виконані за 81 день (з 11.04.2016р. по 30.06.2016р.), суд першої інстанції дійшов висновку, що передбачений договором строк виконання робіт має розпочинатися з моменту надання відповідачу наряду-допуску, тобто з 29.07.2016р., і тривати по 16.10.2016р. (81 день).

Відповідач за вказаний період виконав роботи частково, на загальну суму 188918,26 грн., Акти підписані двома сторонами без зауважень (роботи за серпень та жовтень).

Судами встановлено, що позивач незважаючи на порушення строку виконання робіт, передбаченого п. 1.1. договору та планом - графіком прийняв роботи, а отже, в розумінні ч. 1 ст. 853 та ч. 1 ст. 854 ЦК України погодився з термінами їх виконання.

Отже, беручи до уваги той факт, що всі роботи не були виконані 16.10.2016р., позивач правомірно нарахував відповідачу штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 5% від загальної вартості робіт за відрахуванням вартості вже виконаних етапів робіт в розмірі 171081,04 грн., що склав 8554,05 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення штрафу за порушення строків виконання робіт.

Щодо нарахування позивачем суми неустойки за порушення строків виконання робіт, місцевий суд правомірно вказав, що нараховувати вказану неустойку необхідно починаючи з 17.10.2016р. Нарахування неустойки за період з 01.07.2016р. по 16.10.2016р. є безпідставним.

Стягненню підлягає неустойка у розмірі 0,5% нарахована на загальну вартість договору за 2 перші тижні прострочення (з 17.10.2016р. по 30.10.2016р.) у розмірі 3599,99 грн. та неустойка у розмірі 1% нарахована на загальну вартість договору за кожен наступний тиждень прострочення (з 31.10.2016р. по 01.01.2017р. - 9 повних тижнів) у розмірі 32399,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт підлягає задоволенню частково, в сумі 35999,93 грн. (3599,99+32399,94).

Місцевим судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення штрафу за порушення строків освоєння грошових коштів.

Оскаржуючи рішення місцевого суду в цій частині, апелянт зазначив, що враховуючи той факт, що судом не встановлено невідповідність п.6.1. Договору приписам діючого законодавства України, з підстав наявності виду відповідальності Підрядника за невиконання строків (графіку) освоєння грошових коштів, вбачається правомірність та обґрунтованість нарахування суми неустойки Замовником за вчинене Підрядником порушення умов Договору.

Судова колегія вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки предметом договору є виконання відповідачем підрядних робіт, за які позивач має сплатити певну суму грошових коштів, і сторонами передбачена неустойка (штраф та пеня) за несвоєчасне виконання цих робіт. Натомість освоєння грошових коштів відповідачем не є господарським зобов`язанням в силу вимог ст. 173 Господарського кодексу України і ст. 509 Цивільного кодексу України та враховуючи те, що умовами договору передбачено те, що оплата виконаних робіт здійснюється після їх виконання на підставі актів виконаних робіт, а не графіку освоєння коштів.

Аналогічний висновок викладений в постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2017р. по справі № 904/1792/16.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями представника відповідача, викладеними у відзиву на апеляційну скаргу та в судовому засіданні.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 р. у справі №917/1074/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 р. у справі №917/1074/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 21.12.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Слободін М.М.