Постанова № 71202480, 18.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа № 909/863/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.,

представників сторін: не зявилися,

розглянувши апеляційну скаргу Калуського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, вих. №10674/06-Р від 25.10.2017 (вх.№01-05/5194/17 від 06.11.2017)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2017, повний текст рішення складено 18.10.2017 (суддя Булка В.І.)

у справі №909/863/17

за позовом : Калуського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Оріана»,м. Калуш Івано-Франківської області

про стягнення незаконно виплаченої пенсії у розмірі 46 772,86грн

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 Калуське обєднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі Управління ПФ ) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ВАТ «Оріана» про стягнення 46 772,86грн незаконно виплаченої пенсії.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 22.04.2004 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно з протоколом №1632 від 27.10.2004 йому було призначено пенсію на пільгових умовах по Списку №1 з 22.04.2004 відповідно до пункту «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» при загальному стажі роботи 34 роки 7 місяців 17 днів та пільговому стажі 5 років 4 місяці та 17 днів. В подальшому на підставі заяв ОСОБА_2 проводились перерахунки пенсії від більшого стажу та заробітної плати. 21.12.2010 ревізором контрольно-ревізійного відділу Головного управління ПФ України в Івано-Франківській області проведено перевірку правильності призначення пільгової пенсії ОСОБА_2, за результатами якої встановлено відсутність у нього необхідного пільгового стажу для призначення пенсії, фактично пільговий стаж ОСОБА_2 становив 4 роки 8 місяців та 5 днів, що складає менше половини необхідного стажу (5 років), тому у нього було відсутнє право на призначення пенсії на пільгових умовах у віці 56 років. У результаті чого за період з 22.04.2004 по 31.12.2010 ОСОБА_2 було безпідставно виплачено пенсію на загальну суму 82 027,58грн. Документи, які підтверджували пільговий характер роботи ОСОБА_2Ф.( довідки №№64,65,66,67 від 19.04.2004), були видані ВАТ «Оріана». Позивач посилається на ч.1 ст. 50 ЗУ « Про загальнообовязкове пенсійне страхування» та зазначає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуватися за рішенням територіальних органів ПФ України чи в судовому порядку. На підставі заяви ОСОБА_2 проводилось щомісячне стягнення суми безпідставно виплаченої пенсії, однак у звязку із його смертю 08.08.2017 утримання переплати пенсії припинилося, залишок невідшкодованої суми становить 46 772,86грн. Посилаючись на ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок видачі недостовірних документів, позивач вказує на протиправність дій ВАТ «Оріана», яка полягає у видачі довідок №№64,65,66,67 від 19.04.2004 з недостовірними даними, внаслідок чого завдано шкоди бюджету ПФ України, та просив задоволити позов.

Разом з тим, позивач зазначає, що він пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, однак вказує, що строк звернення до суду пропущено з обєктивних причин. Посилаючись на ч.1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», якою визначено спеціальний порядок відшкодування надміру виплаченої пенсії, а саме: стягнення може проводитися як за згодою пенсіонера, так і за рішенням органу ПФ України, і лише у випадку недосягнення своєї мети орган ПФ України вправі звернутися до суду з позовом про стягнення збитків, спричинених наданням недостовірних відомостей, зазначає, що добровільне повернення пенсіонером переплати пенсії позбавляло Управління ПФ можливості своєчасно звернутися до суду із позовом до ВАТ «Оріана», оскільки це призвело б до подвійного стягнення переплати пенсії. Посилається на судові рішення в таких спорах, зокрема, постанову Вищого господарського суду України від 11.11.2015 у справі 924/1555/14, в якій суди встановили, що сума переплати вже стягується з пенсіонера та відмовили у задоволенні позову до страхувальника, який видав недостовірну довідку, з посиланнями на ч.1 ст. 50 « Про загальнообовязкове пенсійне страхування». Відтак вважає, що порушене право Управління ПФ підлягає судовому захисту, оскільки відповідно до визначеного порядку відшкодування переплати проводилося шляхом стягнення з пенсіонера за його згодою і лише після його смерті позивач міг звернутися до суду з даним позовом, тому строк позовної давності пропущено з обєктивних причин.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строку позовної давності, в якій просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки про своє порушене право позивач дізнався у грудні 2010 року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2017 у справі №909/863/17 (суддя Булка В.І.) у задоволенні позову відмовлено. Присуджено до стягнення з ВАТ «Оріана» в дохід Державного бюджету України 1600,00грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 16, 256, 257, 261, 267, 1166 ЦК України, ст. 50 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», постановою пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Суд відмовив у задоволенні позову у звязку із пропуском строку позовної давності. Суд вказав, що право позивача на звернення до суду з таким позовом виникло у нього 21.12.2010, тобто з наступного дня після виявлення розбіжностей, та відхилив як необґрунтовані доводи позивача про поважність причин пропуску позовної давності у звязку з тим, що добровільне відшкодування пенсіонером переплаченої пенсії не позбавляло позивача права на звернення з позовом до ВАТ «Оріана». Суд вказав, що дії пенсіонера не тягнуть переривання строку позовної давності щодо вимог до ВАТ «Оріана», та вказав на недоцільність посилань позивача у даному випадку на спеціальний порядок повернення надмірно виплаченої пенсії, визначений ст. 50 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Скаржник посилається на ч.1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та вказує на спеціальний порядок відшкодування надміру виплаченої пенсії, встановлений даною нормою. Зазначає, що спочатку стягнення проводиться як за згодою пенсіонера, так і за рішенням органу ПФ України, і лише у випадку недосягнення своєї мети, орган ПФ України вправі звертатися до суду з позовом про стягнення збитків, спричинених наданням недостовірних відомостей. Вказує, що Управління ПФ проводило стягнення з пенсіонера, який помер 08.08.2017, тому з обєктивних причин позов подано до ВАТ «Оріана» після смерті пенсіонера. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник просив розглянути дану справу без участі його представника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.11.2017.

Ухвалою від 21.11.2017 розгляд справи відкладено на 18.12.2017.

Скаржник повторно подав заяву від 12.12.2017 про розгляд справи без участі його представника та на вимогу суду подав заяву ОСОБА_2, розрахунки надміру виплаченої плаченої та докази її утримання.

У судові засідання апеляційного суду відповідач не забезпечив явки свого представника, відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення йому 13.11.2017 та 30.11.2017 ухвал апеляційного суду.

У звязку з набранням чинності 15.12.2017 Господарський процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147 VІІІ, справа розглядається за правилами цього Кодексу відповідно до п.9 Перехідних положень.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з пенсійної справи ОСОБА_2 Федоривича №133584, копія якої надана суду, 22.04.2004 ОСОБА_2 звернувся до Управління ПФ України в м.Калуші із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 (а.с. 16).

До заяви було додано трудову книжку, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №№64.65,66,67 від 19.04.2004, довідки- вибірки фактично відпрацьованого часу за період з 21.09.1977 по 01.01.1979 та за період з 19.10.1998 по 10.01.2000, видані ВАТ "Оріана", копії наказів про результати проведення атестації робочих місць та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с. 20-44).

Відповідно до протоколу №1632 від 27.10.2004 ОСОБА_2 призначено пенсію на пільгових умовах по Списку №1 при загальному стажі роботи 34 роки 7 місяців 17 днів та пільговому стажі роботи 5 років 4 місяці 17 днів (а.с. 12).

З наявних в матеріалах справи розпоряджень Управління ПФ України вбачається, що на підставі заяв ОСОБА_2 у 2005-2010 роках проводилися перерахунки пенсії від більшого стажу та заробітної плати (а.с. 49-83).

У грудні 2010 року головним спеціалістом - ревізором контрольно - ревізійного відділу Головного управління ПФ України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 проведено перевірку правильності призначення пільгової пенсії громадянину ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 21.12.2010 (а.с. 86-92).

Згідно з актом при проведенні перевірки правильності призначення Управлінням ПФ в місті Калуші пільгової пенсії громадянину ОСОБА_2 та зустрічної перевірки факту роботи ОСОБА_2 встановлено, що за період з 21.09.1977 по 01.01.1979 та за період з 19.10.1998 по 10.01.2000, загальна кількість відпрацьованих днів склала 409 або 01 рік 07 місяців 10днів. За результатами контрольного заходу громадянину ОСОБА_2 здійснено перерахунок пільгового стажу за Списком №1, який склав 04 роки 08 місяців 05 днів. Відтак встановлено, що ОСОБА_2 не набув права на пенсійне забезпечення, передбачене п. «а» ч.1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», в період з 22.04.2004 по 21.12.2010.Сума незаконно нарахованої та виплаченої пенсії склала 82 027, 52грн. Поряд з тим встановлено, що ОСОБА_2 набув право на пенсійне забезпечення за віком, передбачене ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

ОСОБА_2 подав до Упраління ПФ України в м. Калуші заяву від 31.01.2011, в якій надав згоду на утримання з його пенсії 30% на погашення переплаченої пенсії (а.с.141).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 09.08.2017, наданим Калуським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Івано-Франківській області, підтверджено, що ОСОБА_2 помер 08.08.2017( а.с. 93).

Як вбачається з довідки від 08.12.2017 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії за період з 01.02.2011 по 31.08.2017, виданої Калуським обєднаним УПФ України Івано-Франківської області, з квітня 2011 року по серпень 2017 року Управління ПФ проводило щомісячне утримання з пенсії ОСОБА_2 на погашення безпідставно виплаченої пенсії, загальна сума утриманих коштів з пенсії ОСОБА_2 становить 44 110, 96грн ( різниця між нарахованою пенсією та фактично виплаченою).

Отже, непогашеною залишилася надміру виплачена пенсія в сумі 37 916,56 (82027,52 44 110,96)грн.

Дослідивши обставини справи, доводи скаржника, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

За приписами п. « а» ч.1 ст. 13 ЗУ « Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 N 1788-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - ЗаконN 1788-XII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Згідно з ст.11, ст.14 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 N 1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон N1058-IV ), роботодавці (підприємства, установи і організації) є страхувальниками для фізичних осіб, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях на умовах трудового договору (контракту), або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру

Відповідно до ст. 17 Закону N1058-IV страхувальники зобовязані, зокрема, надавати безоплатно застрахованій особі відомості про заробітну плату (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються застрахованої особи та подаються до територіальних органів Пенсійного фонду.

Матеріалами справи підтверджено, що з 22.04.2004 ОСОБА_2 було призначено пенсію на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» при загальному стажі роботи 34 роки 7 місяців 17 днів та пільговому стажі згідно з довідками № №64.65,66,67 від 19.04.2004, виданими ВАТ "Оріана" - 5 років 4 місяці та 17 днів. Однак, при проведенні перевірки ( акт перевірки від 21.12.2010) встановлено, що пільговий стаж ОСОБА_2 за Списком №1 становить 4 роки 8 місяців 5 днів і ОСОБА_2 не набув права на пенсійне забезпечення, передбачене п. «а» ч.1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що йому незаконно нарахована та виплачена пенсія на суму 82 027, 52грн.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону N1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 31.01.2011 з його пенсії було утримано за період з квітня 2011року по серпень 2017 року на відшкодування надміру виплаченої пенсії кошти в сумі 44 110, 96грн, непогашеною залишилася надміру виплачена пенсія в сумі 37 916,56 (82027,52 44 110,96)грн.

Отже, доводи скаржника про те, що залишок невідшкодованих ОСОБА_2 коштів становить 46 772,86 грн суперечить фактичним обставинам справи, оскільки такий залишок становить 37 916,56грн.

Частиною 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на те, що на підставі виданих ВАТ "Оріана" недостовірних довідок № №64,65,66,67 від 19.04.2004 про пільговий стаж роботи ОСОБА_2, йому була безпідставно призначена та виплачена пенсія на пільгових умовах на загальну суму 82027,52 грн, чим завдано позивачу збитки.

За період з квітня 2011року по серпень 2017 року ОСОБА_2 добровільно повернув 44 110,96 грн надмірно виплачено пенсії, однак у звязку із смертю ОСОБА_2 08.08.2017 надмірно виплачена пенсія в сумі 37 916,56грн залишилися невідшкодованою та є збитками позивача, які в силу названих норм закону підлягають відшкодуванню відповідачем.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що відповідач подав заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу, а позивач подав заяву про його поновлення.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Суд першої інстанції вірно встановив, що строк на звернення до суду з позовом до відповідача розпочався після проведення перевірки та складання акту від 21.12.2010 та закінчився через 3 роки - 21.12.2013, в той час як позивач звернувся з позовом до суду 01.09.2017, тобто з пропуском 3-х річного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до частин 3-5 статі 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як розяснено у п.п. 2.2, 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року N 10, з наступними змінами і доповненнями, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про поважність причин пропуску позовної давності у звязку з тим, що добровільне відшкодування пенсіонером переплаченої пенсії не позбавляла позивача права на подання позову до ВАТ «Оріана».

Однак, з урахуванням обставин даної справи, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З аналізу положень ч.1 ст. 50 Закону N1058-IV випливає, що надмірно виплачена пенсія внаслідок подання страхувальником недостовірних даних може бути повернена самим пенсіонером добровільно або стягнена на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Добровільне повернення пенсіонером надмірно виплаченої йому суми пенсії виключає можливість стягнення із страхувальника цієї ж надмірно виплаченої пенсії як збитків, завданих видачею недостовірних довідок. За заявою пенсіонера проводилося відшкодування надмірно виплаченої пенсії і не було необхідності звертатися з позовом до ВАТ « Оріана» про стягнення цієї ж надмірно виплаченої пенсії як збитків. Однак у звязку із смертю пенсіонера (08.08.2017) відшкодування припинилося і частина надмірно виплаченої пенсії залишилася невідшкодованою.

Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з доводами скаржника та вважає, що строк звернення до суду з позовом до ВАТ «Оріана» пропущено з поважних причин і порушене право позивача згідно з частиною п'ятою статті 267 ЦК України підлягає судовому захисту.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне зясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів вважає, що внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову у звязку з пропуском позивачем позовної давності. Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким позов задолити частково в сумі 37916,56грн, в решті позову відмовити.

У звязку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги, від сплати якого позивач був звільнений відповідно до п.18 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», належить стягнути з відповідача згідно з ч.2 ст. 129 ГПК України в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86,129, 254, 269, 270,275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2017 у справі № 909/863/17 скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Оріана», ідент. код 05743160, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Євшана, будинок 9, на користь Калуського обєднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, ідент. код 37824000, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Біласа і Данилишина, будинок 2, - 37 916,56грн незаконно виплаченої пенсії.

В частині стягнення 8 856,30 грн у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Оріана", ідент. код 05743160, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Євшана, будинок 9, в дохід Державного бюджету України 1 297,04 грн судового збору. Стягувач - Державна судова адміністрація України, ідент. код 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Оріана", ідент. код 05743160, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Євшана, будинок 9, в дохід Державного бюджету України 1426,75грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. Стягувач - Державна судова адміністрація України, ідент. код 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 20.12.2017.

Головуючий суддяМ.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

СуддяЯ.О. Юрченко