Постанова № 71202476, 21.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2017 р. Справа№ 910/21265/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Михайленко С.О.,

від позивача - Ковальчук І.В.,

від відповідача - Сєтов М.О.,

прокурор - Вольшенюк О.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу

Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора,

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2017

у справі №910/21265/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Заступника Генерального прокурора -

Головного військового прокурора,

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, місто Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс», місто Харків,

про стягнення 71841638,59 грн.,

встановив:

У листопаді 2017 Заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Маркет-Матс» про стягнення 71841638,59 грн.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом в інтересах держави, прокурор зазначив, що шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за державним контрактом №247/1/16/18 від 21.03.2016 на закупівлю за державні кошти продукції військового призначення, спричиняє безпосередню шкоду інтересам держави, і невжиття відповідних заходів, спрямованих на захист державних інтересів, центральним органом влади - Міністерством оборони України, обумовлює необхідність звернення прокурора з даним позовом на підставі статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/21265/17 повернуто позовну заяву Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з доданими до неї документами без розгляду на підставі статей 29, 63 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вказаної ухвали суд першої інстанції послався на те, що в поданій до суду позовній заяві прокурором не вказано обставин, у зв'язку з чим уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва, а також не подано належних та допустимих доказів відповідно до вимог статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність підстав для здійснення такого представництва, що в силу приписів статті 29 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку, передбаченому статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/21265/17 та передати справу для розгляду по суті до Господарського суду міста Києва.

Мотивуючи апеляційну скаргу Заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, посилається на те, що ним належним чином обґрунтовано та вказано обставини, у зв'язку з чим Міністерство оборони України не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, а також обґрунтовує наявність підстав для здійснення представництва Міністерства оборони України в суді.

Так, за твердженнями прокурора, Міністерство оборони України неналежним чином здійснює захист інтересів держави щодо виконання відповідачем державного контракту №247/1/16/18 від 21.03.2016 на закупівлю за державні кошти продукції військового призначення, а саме: «формальне реагування Міністерства оборони України на порушення відповідачем умов договору обмежилось лише поданням двох претензій на адресу останнього №403/2/2/6261 від 08.05.2017 та №403/2/2/8538 від 24.10.2017. Незважаючи на те, що відповідач претензії позивача залишив без задоволення, умови контракту щодо поставки продукції не виконав, кошти попередньої оплати на рахунки замовника не повернув, а порушення договірних зобов'язань мають тривалий та беззаперечний характер, Міністерство оборони України до суду впродовж серпня-листопада 2017 за захистом порушених інтересів держави безпідставно не звертається».

Також, на переконання прокурора, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зробив необґрунтований висновок про необхідність (обов'язковість) подання прокурором витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України чи вироку суду щодо службових осіб, які займають посаду державної служби в органах державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження.

Позивач та відповідач не скористались своїм правом та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/21265/17 апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/21265/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 21.12.2017.

У відповідності до пункту 9 частини 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до чистини1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, Заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Маркет-Матс» про стягнення 71841638,59 грн., яка була повернута Господарським судом міста Києва з посиланням на статті 29, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором, подана позовна заява в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, відтак з огляду на викладені вище норми права, останній набув статусу позивача.

За змістом частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду першої інстанції, Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор, з посиланням на законодавство обґрунтував в позовній заяві наявність порушень інтересів держави, а також зазначив підставу для звернення до суду, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що захист цих інтересів не здійснюється органом державної влади - Міністерством оборони України.

Зокрема, як вже зазначалось, Міністерство оборони України неналежним чином здійснює захист інтересів держави щодо виконання відповідачем державного контракту №247/1/16/18 від 21.03.2016 на закупівлю за державні кошти продукції військового призначення, що виражається у формальному реагуванні Міністерства оборони України на порушення відповідачем умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 23, 63 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали), а отже ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/21265/17 є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/21265/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/21265/17 скасувати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс» (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, код 23275120) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код 00034051) 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/21265/17 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз