Постанова № 71202472, 19.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

19.12.2017р. справа №905/2309/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: не з"явивсявід відповідача: не з"явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від07.11.2017р. (повний текст 13.11.2017р.) схвалене у м.Харківпо справі№905/2309/17 (суддя Паляниця Ю.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» м.Київдо відповідачаСлужби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька областьпростягнення 3% річних у сумі 42651,03грн., інфляційних у сумі 454417,05грн. за договором підряду №2-117 від 05.11.2013р.

В С Т А Н О В И В:

09.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 3% річних у сумі 42651,03грн. за період з 25.09.2014р. по 15.11.2016р. та інфляційних у сумі 454 417,05грн. за договором підряду №2-117 від 05.11.2013р. (а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2017р. у справі №905/2309/17 позов задоволено у повному обсязі (а.с.52-53).

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області м. Краматорськ, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» м.Київ 3% річних у сумі 42651,03грн., інфляційні у сумі 454 417,05грн за період з 25.09.2014р. по 15.11.2016р. за договором підряду №2-117 від 05.11.2013р., судовий збір у розмірі 7456,02 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1655/16 від 05.07.2016р., яке набрало законної сили, суму основного боргу у розмірі 663475,28грн. було стягнуто з відповідача, але останній за виконані будівельні роботи за договором №2-117 від 05.11.2013р. розрахувався лише 16.11.2016р. у зв"язку з цим позовні вимоги, заявлені у даній справі про стягнення з відповідача 3% річних за період з 25.09.2014р. по 15.11.2016р. у розмірі 42 651,03грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2014р. по жовтень 2016р. у розмірі 454 417,05грн. суд визнав обгрунтованими, арифметично вірними та задовольнив позов у повному обсязі.

Відповідач, Служба автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецька область не погодився із прийнятим судовим рішенням та звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2017р. у даній справі та прийняті нове рішення, яким у задоволені позову відмовити (а.с.60-63).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, правовідносини між сторонами спору підпадають під регулювання бюджетного законодавства України, але місцевий господарський суд не звернув на це увагу, що зумовило безпідставне стягнення 3% річних та інфляційних. Також, апелянт вважає, що позивачем не вірно зазначений період нарахування інфляційних та 3% річних, оскільки в даному випадку можливо застосування ст.625 ЦК України в період з жовтня 2017р. по жовтень 2014р.

Крім того, відповідач направляв на адресу місцевого господарського суду клопотання про перенесення розгляду справи для підготовки відзиву на позовну заяву, проте суд взагалі не зазначив про результат розгляду вказаного клопотання у рішенні.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017р. по справі №905/2309/17 порушено апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Попков Д.О.) за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2017р. та розгляд справи призначено на 19.12.2017р. о 10-15год.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими ГПК України в редакції від 15.12.2017р.

Відповідно до вимог ст. 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи був складений протокол судового засідання.

Апелянт у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Позивач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись вказаною нормою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» , м.Київ (ідентифікаційний код 35559557) є юридичною особою, що підтверджено Статутом (а.с 37- 40) .

Відповідач, Служба автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецька область (ідентифікаційний код 25946285) є юридичною особою, що підтверджено витягом з ЄДРПОУ (а.с.33-36).

05.11.2013р. між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (за договором замовник, далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ялта Град Строй (за договором підрядник, далі - позивач) був укладений договір підряду №2-117, за приписами п.1.1 якого, підрядник бере на себе зобовязання за завданням замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка, км.90+560-км 92+640 (вул.Артемівське шосе) (об»єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов»язується прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об»єкт і сплатити вартість виконаних послуг (а.с.10-17). Відповідно до п.2.1 укладеного сторонами правочину ціна договору становить 663475,28 грн. у тому числі ПДВ 110579,21грн. Відповідно до п. 12.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в). До акта приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) (п.12.2 договору). Оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів (п.12.3 договору). За змістом п.17.1 договору підряду №2-117 від 05.11.2013р. останній набирає чинності з часу його укладання і діє до 31.12.2014р. Рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2016р. по справі №905/1655/16, яке набуло законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ялта Град Строй до Служби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 663 475,28грн. задоволені у повному розмірі. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 663 475,28грн, витрати по оплаті судового збору у розмірі 9 952,13грн. (а.с.26-30). При цьому, у мотивувальній частині рішення, місцевий господарський суд дослідив обставини укладання договору підряду №2-117 від 05.11.2013р.; наявність обставин виконання робіт відповідно до умов укладеного сторонами договору, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2013 року, відповідною довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 663475,28грн; наявність заборгованості за виконані роботи за Актом №1 від 30.12.2013р. (грудень 2013 року) у розмірі 663 475,28грн. Позивачем до матеріалів справи було залучено виписку по рахунку з обслуговуючого банку, з якої вбачається, що 16.11.2016р. відповідачем у повному обсязі була перерахована на рахунок позивача сума боргу у розмірі 663475,28 грн.(а.с.46). Одночасно, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов»язання з оплати Акту виконаних будівельних робіт №1 від 30.12.2013р на суму 663 475,28грн., позивач, у відповідності до положень ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував на означену суму несвоєчасно виконаного зобов»язання 3% річних за період з 25.09.2014р. по 15.11.2016р. у розмірі 42651,03грн. та інфляційні у розмірі 454417,05грн. за період з жовтня 2014р. по жовтень 2016р., звернувшись з відповідним позовом до господарського суду Донецької області. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, послався на рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2016р. у справі № 905/1655/16 та виходив з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини), з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2016р. по справі №905/1655/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ялта Град Строй до Служби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 663 475,28грн. задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 663 475,28грн, витрати по оплаті судового збору у розмірі 9 952,13грн. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічне положення передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України в редакції від 15.12.2017р., відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За умовами п. 12.1 договору, розрахунки провадяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в).

До акта приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) (п.12.2 договору).

Таким чином, враховуючи дату підписання Акту приймання виконаних робіт 30.12.2013р., а також умови п. 12.1 договору замовник мав сплатити вартість виконаних підрядником робіт протягом 20 банківських днів, а відтак, тобто зобов"язання з оплати повинно було виконано відповідачем до 30.01.2014 року.

Проте, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було помилково зазначено, що зобов"язання з оплати мало бути виконано до 20.01.2014р. включно, але дана помилка не вплинула на правильність вирішення спору по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була сплачена сума боргу у розмірі 663 475,28грн. 16.11.2016р., про що свідчить банківська виписка (а.с. 46).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, 16.11.2016р. слід вважати датою, коли зобовязання припинилося.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт, позивачем нараховані 454 417,05грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року та 42 651,03грн. 3% річних за період з 25.09.2014 р. по 15.11.2016 р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов"язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16.

Відповідно до п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2014р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 42651,03грн. та інфляційні у розмірі 454417,05грн., нараховані на заборгованість у розмірі 663475,00грн., яка була стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2016р. по справі №905/1655/16.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснений позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що він є обгрунтованим та арифметично вірним. Стягненню з відповідача підлягають 3% річних в загальній сумі 42 651,03грн., нараховані за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. за період з 25.09.2014р. по 15.11.2016р. Належним до стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька область є інфляційні у розмірі 454 417,05грн., нараховані за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. за період з жовтня 2014р. по жовтень 2016р.

Посилання апелянта на невірно зазначений позивачем період для нарахування 3% річних та інфляційних, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України ).

При цьому, позовна давність обчислюється та застосовується для кожної вимоги окремо.

Суд, розглядаючи дані позовні вимоги, повинен встановити, чи дотримано строки позовної давності.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов"язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, то таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов"язання до моменту його усунення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з позовом звернувся до суду 25.09.2017р., що підтверджено квитанцією кур»єрскою служби доставки ФЭМ Экспресс №001812 (а.с.41).

Зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК), а тому 16.11.2016р. (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов"язання припинилося.

При цьому, день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат (п.п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 4 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань").

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом обгрунтовано були задоволені позовні вимоги щодо 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вищенаведених приписів закону та фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансування та як наслідок відсутність підстав для притягнення Служби автомобільних доріг у Донецькій області до відповідальності за прострочення виконання обовязку по оплаті виконаних робіт, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011.

Крім того, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст.63 Господарського процесуального кодексу України (в старій редакції) колегія суддів відхиляє з наступного.

Порядок звернення до суду, розгляд судових справ та оскарження прийнятих процесуальних документів визначаються спеціальними нормами права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) до позовної заяви додаються докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Документом про відправлення сторонам по справі копії позовної заяви і доданих до неї документів є квитанція поштового відправлення або фінансовий чек поштового відділення. Одночасно, доказом надіслання копії позовної заяви може бути також документ, що видається кур'єрськими службами доставки, а також відмітка про вручення нарочним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову був складений опис документів, що додавались до позовної заяви №25/09-пз від 25.09.17р., яка була направлена відповідачу кур»єрскою службою доставки ФЭМ Экспресс (а.с.7, 8).

Апелянт стверджує про направлення на адресу суду першої інстанції оператором поштового зв»язку «Нова пошта» клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення явки свого представника у наступне судове засідання, однак місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права не було зазначено в рішенні суду про результат означеного клопотання.

Проте, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутнє клопотання Служби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька область про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Таким чином, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції винесене судове рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2017р. у справі №905/2309/17 підлягає залишенню без змін.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284, приписами п.17.5 розділу Х1 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017р., Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області м.Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2017р. у справі №905/2309/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2017р. у справі №905/2309/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 22.12.2017р.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді: І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу;1. Відповідачу;. 1 у справу; 1. ДАГС; 1. ГСДО