Постанова № 71202402, 12.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/22763/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

від позивача: Гончаренко Є.В. (довір. №22/17 від 18.09.2017);

Бондар Е.А. ( довір. №18/2/17 від 03.07.17);

від відповідача: Швець М.П. (довір. б/н від 03.05.2017);

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: Шевченко П.В. (довір. №27-4803/17 від 01.03.2017);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017р.

по справі № 910/22763/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.ОСОБА_3

2. ОСОБА_6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 3.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2017р. у справі №910/22763/15 позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір № 4480 від 28.12.2012 р., що укладений між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк". Визнано за публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" право власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 863080000, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 9 ( групи приміщень № 35 ) з № 1 по № 4 ( групи приміщень № 34 ) ( в літ. А ) загальною площею 170,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер " нерухоме майно, реєстраційний номер 863080000, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 9 ( групи приміщень № 35 ) з № 1 по № 4 ( групи приміщень № 34 ) ( в літ. А ) загальною площею 170,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер " в доход державного бюджету судовий збір в розмірі 2436 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що представником позивача при підписанні оспорюваного іпотечного договору та доповнень до нього проігноровано вимогу спостережної ради ПАТ «Старокиївський банк» щодо обмеження строку договору шістьма місяцями та укладено договір на інших умовах. Відтак, підписуючи оспорюваний іпотечний договір, на умовах відмінних від дозволених спостережною радою, представник банку вийшов за межі наданих йому повноважень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що вимоги про визнання недійсним іпотечного договору позивач на заявляв, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без клопотання позивача.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає й про те, що суд проігнорував ту обставину, що підстави переходу права власності на об'єкти іпотеки, якими були п'ять нежилих приміщень на вулиці Микільсько - Ботінічна у м. Києві від позивача до ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору, вже досліджувались господарськими судами.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається й на те, що як укладення іпотечного договору зі змінами і доповненнями, так і звернення ОСОБА_3 в подальшому стягнення на предмет іпотеки, складовою якого було спірне приміщення, повністю відповідало вимогам чинного законодавства, докази чого були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 27.11.2017р.

27.11.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.12.2017р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 12.12.2017р. не з'явились третя особа 1 та третя особа 2.

Враховуючи те, що треті особи про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_6 (третя особа2) ухвали про призначення до розгляду апеляційної скарги на 27.11.2017р., правом на участь в судових засіданнях третя особа 2 на скористався; третьої особи 1 - повернутий конверт, в якому направлялась апеляційна скарга з перекладом та ухвала про призначення до розгляду апеляційної скарги, правом на участь в судовому засіданні третя особа 1 не скористався, враховуючи, що явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності третіх осіб 1 та 2.

Судовою колегією, посеред іншого враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Крім того, відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судова колегія дійшла висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи 3, судова колегія встановила.

За відповідачем на праві власності зареєстрований об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 863080000 - нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 35 ) з № 1 по № 4 ( групи приміщень № 34 ) ( в літ. А ), загальною площею 170,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.2012 р. між ОСОБА_6 ( продавцем ) та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 (покупцем) був укладений попередній договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 4479, відповідно до умов якого сторони зобов'язались у подальшому укласти договір купівлі - продажу, за яким продавець продає покупцю нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення з № 1 по № 26 групи приміщень № 36 ( в літ. А ) загальною площею 304,00 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

- нежилі приміщення з № 1 по № 5 групи приміщень № 16 ( в літ. А ), загальною площею 74,00 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

28.12.2012р. між позивачем та гр.Ізраїлю ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку ОСОБА_3 наступне нерухоме майно: нежилі приміщення з №1 по №26 групи приміщень №36 загальною площею 304,00 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; нежилі приміщення з №1 по №5 групи приміщень №16 загальною площею 74,00 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.5.1 попереднього договору до підписання основного договору, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нежилих приміщень та своєї платіжної спроможності, покупець сплачує продавцю гарантійний платіж, який є авансовим платежем за нежилі приміщення в розмірі 3 217 393,00 грн., що за узгодженим сторонами курсом продажу долара США ПАТ «Старокиївський банк» складає 397 700,00 доларів США.

Пунктом 5.3.10 іпотечного договору передбачено обов'язок іпотекодавця, тобто позивача, застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок на користь іпотекодержателя (ОСОБА_3).

У подальшому до іпотечного договору від 28.12.2012 р. № 4480 вносились зміни.

20.06.2013р. між третьою особою 1 та позивачем укладено договір, про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору від 28.12.2012р. №4480, а саме внести зміни до ст.1 іпотечного договору, а саме щодо переліку нерухомого майна, що буде предметом основного договору, тобто включено ряд приміщень, у тому числі спірне нерухоме майно.

07.04.2014р. між третьою особою 1 та позивачем укладено договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 28.12.2012р. №4480, згідно з зазначеним договором про внесення змін вбачається, що предметом іпотеки визначені нежилі приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 811980000, а саме нежиле приміщення ( в літ. А ) з № 1 по № 6 ( групи приміщень № 18 ), загальною площею 53,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3 вказаного договору про внесення змін і доповнень до іпотечного договору сторонами погоджено, що одночасно з укладенням цього договору знімається заборона відчуження майнових прав та вилучається запис про іпотеку, у тому числі на нежилі приміщення, реєстраційний номер 863080000, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 9 ( групи приміщень № 35 ) з № 1 по № 4 ( групи приміщень № 34 ) ( в літ. А ), загальною площею 170,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, за відсутності волевиявлення позивача, оформленого відповідно до вимог законодавства щодо відчуження об'єктів нерухомості, зазначені приміщення вибули з власності позивача та перебувають у власності відповідача.

Так, згідно п.6.7. іпотечного договору іпотекодержатель мав право зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки в односторонньому порядку у разі виникнення у нього права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Натомість, згідно з вказаними змінами до іпотечного договору предмет іпотеки було змінено, отже іпотекодержатель не мав права зареєструвати за собою право власності на нерухомість, яка не була предметом іпотеки.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Також відповідно до абз.2 ч.1 ст. 17 Закону України " Про іпотеку " іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Основним зобов'язанням, яке забезпечено іпотекою був попередній договір який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 4479, від 28.12.2012р.

Відповідно до ч.3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку ( у термін ), встановленого попереднім договором.

Зазначеним попереднім договором у п. 6.1 встановлено домовленість сторін про укладення основного договору 28.06.2013 р. Внесеними змінами до попереднього договору від 20.06.2013р. строк укладення основного договору купівлі-продажу був змінений та встановлений новий-15.01.2014р.

Натомість, у вказаний строк основний договір укладено не було. Таким чином, згідно з вимогами ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України попередній договір припинився з15.01.2014 р., при цьому до вказаного строку, і тривалий час по його спливу, спірне нерухоме майно перебувало у власності позивача.

Враховуючи норми п.1 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч.1 ст. 17 Закону України " Про іпотеку " разом з припиненням попереднього договору припинився і іпотечний договір.

Таким чином гр.Ізраїлю ОСОБА_3 безпідставно зареєстровано за собою право власності на спірне нерухоме майно на підставі іпотечного договору, який на час здійснення такої реєстрації вже припинився. Тобто були відсутні підстави для припинення права власності позивача передбачені ст. 346 Цивільного кодексу України.

У подальшому ОСОБА_3 безоплатно передав спірне нерухоме майно у власність відповідача, єдиним засновником якого він же і є. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 без законних підстав заволодів належним позивачу майном, він не мав права розпорядження цим майном. Тобто відповідач отримав у власність спірне нерухоме майно від особи, яка не мала права на його відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що іпотечний договір № 4480 від 28.12.2012 р. суперечить вимогам ч.ч.1,3 ст. 92, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки підписаний від імені банку неуповноваженою особою - заступником голови правління, який не мав повноважень на укладення договору іпотеки, строк дії якої перевищує погоджений Наглядовою радою, що відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.207 Господарського кодексу України тягне недійсність іпотечного договору, в частині строку дії - до повного виконання ( п. 7.4 договору ).

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 " Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними " роз'яснено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину ( абзац 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України ).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони ( на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї же статті ГПК ).

Частиною 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Господарським судом міста Києва встановлено, що на підставі Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 р. №365 " Про віднесення Публічного акціонерного товариства " Старокиївський банк " до категорії неплатоспроможних " виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.14 р. прийнято рішення № 50 " Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ " Старокиївський банк " та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ " Старокиївський банк " . Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ " Старокиївський банк " призначено ОСОБА_11, тимчасову адміністрацію запроваджено з 18.06.2014 р. по 18.09.2014 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 р. №563 " Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ " Старокиївський банк ", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2014 р. прийнято рішення №92, яким з 18.09.2014 р. запроваджена процедура ліквідації ПАТ " Старокиївський банк " та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " Старокиївський банк " призначено ОСОБА_11

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " ( в редакції, що діяла з 11.07.2014 р. до 12.08.2015р.) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Виконуючи обов'язки, покладені на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб статтею 38 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ", протягом дії тимчасової адміністрації в ПАТ " Старокиївський банк ", було забезпечено проведення перевірки правочинів ( у тому числі договорів ), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів ( у тому числі договорів ), що є нікчемними.

В ході перевірки договорів ( інших правочинів ) були виявлені договори іпотеки, що укладені ПАТ " Старокиївський банк " ( позивачем ), з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6, на той момент Голови Наглядової Ради ПАТ " Старокиївський банк . Договори, які б встановлювали зобов'язання ОСОБА_6 перед банком в зв'язку з укладенням таких договорів іпотеки, - відсутні.

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини 3 статті 38 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла з 11.07.2014р. до 12.08.2015р.) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк прийняв на себе зобов'язання ( застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо ) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність ".

ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання перед гр. Ізраїлю ОСОБА_3 щодо продажу останньому об'єктів нерухомості або повернення сум грошових коштів, авансом сплачених ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, за укладеними між ними попередніми договорами. 28 грудня 2012 року між ОСОБА_6, як продавцем, та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3, як покупцем, укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 28 грудня 2012 року за реєстровим № 4479.

За умовами зазначеного попереднього договору його сторони зобов'язались у подальшому укласти договір купівлі-продажу, за яким продавець продає покупцю нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення з № 1 по № 26 групи приміщень № 36 (в літ. А) загальною площею 304,00 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- нежилі приміщення з № 1 по № 5 групи приміщень № 16 (в літ. А) загальною площею 74,00 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Того ж дня між позивачем та гр. Ізраїлю ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір ( без видачі заставної ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480.

За вказаним іпотечним договором позивач поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_6 своїм майном, яким було зазначене вище нерухоме майно, що мало бути продане ОСОБА_6 ОСОБА_3

У подальшому до зазначеного іпотечного договору тричі вносились зміни. Останні зміни, як видно із матеріалів нотаріальної справи, копія якої була надана нотаріусом на вимогу банку, внесені згідно з договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 07.04.2014р. за реєстровим № 813.

За особистим зобов'язанням ОСОБА_6 щодо продажу об'єктів нерухомості ОСОБА_3 або повернення йому сум грошових коштів за попереднім договором, банк поручився власним майном та передав в іпотеку ОСОБА_3 об'єкт нерухомості за договором іпотеки, що відповідає критеріям нікчемності правочинів, передбачених пунктами 1) та 5) частини 3 статті 38 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " ( в редакції, що діяла з 11.07.2014 р. до 12.08.2015 р. ).

Таким чином, договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 28.12.2012 р. та зареєстрований в реєстрі за № 4480, є нікчемним.

Відповідно до абз.1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи положення абз. 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, а саме - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому ОСОБА_3 не набув прав за недійсним договором іпотеки.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах. Як вбачається із ст.ст. 205, 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення правочину - це лише різновид письмової форми правочину. Отже, іпотечний договір ( без видачі заставної ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480, є нікчемним з усіма його додатковими угодами.

Іпотечний договір ( без видачі заставної ), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №4480, був віднесений до нікчемних відповідно до протоколу від 29 серпня 2014 року засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів ), призначеної наказом №23 від 24.06.2014 р., склад якої змінено наказами №30-А від 14.07.2014 р. та №60 від 27.08.2014 р.

Сторона нікчемного правочину - громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 - був повідомлений про нікчемність правочину листом ПАТ " Старокиївський банк " від 20.08.2015 р. за №4213/08-02.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання перед гр. Ізраїлю ОСОБА_3 щодо продажу останньому об'єктів нерухомості або повернення сум грошових коштів, авансом сплачених ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, за укладеними між ними попередніми договорами.

28 грудня 2012 року між ОСОБА_6, як продавцем, та громадянином Ізраїлю ОСОБА_3, як покупцем, укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 28 грудня 2012 року за реєстровим № 4479.

Того ж дня між позивачем та гр. Ізраїлю ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір ( без видачі заставної ), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №4480. За вказаним іпотечним договором позивач поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_6 своїм майном, яким було зазначене вище нерухоме майно, що мало бути продане ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3

В результаті вказаних договорів відбувся перехід права власності на належне банку майно, зокрема, на нежиле приміщення загальною площею 170,10 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_6 зобов'язувався продати ОСОБА_3 майно, яке йому не належало і було власністю банку. Крім того, відсутні будь які документи, які б підтверджували намір ОСОБА_6 придбати в банку майно, з метою його подальшого перепродажу третім особам. Також ОСОБА_6 на момент укладення вказаних угод був одним з основних акціонерів банку та головою Наглядової Ради банку.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що вказані договори мали на меті відчуження майна банку на користь ОСОБА_3, при цьому розрахунок за майно був проведений між ОСОБА_3 та безпосередньо ОСОБА_6, а не банком, як власником відчужуваного майна.

Доводи відповідача, про те, що банк отримав кошти за майно, не відповідають дійсності. Кошти за майно були отримані ОСОБА_6 на його особисті рахунки, відкриті в ПАТ "Старокиївський банк".

Відповідно до ст.ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України, кошти, які надходять на рахунки клієнта, відкриті у банку, є власністю клієнта, і клієнт може розпоряджатися цими коштами на власний розсуд; банк зобов'язаний виконувати розпорядження клієнта та перераховувати грошові кошти на рахунки клієнта за вимогою останнього.

Таким чином, відбувся продаж майна банку на користь ОСОБА_3; при цьому грошові кошти за відчужене майно були отримані безпосередньо одним із основних акціонерів та головою Наглядової Ради Банку ОСОБА_6 на його особисті рахунки, без подальшого перерахування на користь банку.

Господарським судом міста Києва встановлено, що на час укладення іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 28.12.2012р. та зареєстрованого в реєстрі за №4480, третя особа ОСОБА_6 займав посаду голови спостережної ради позивача.

Відповідно до п.З ч.1 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства, якщо зазначена особа внаслідок такого правочину придбаває майно.

Таким чином, третя особа ОСОБА_6 був заінтересованою особою у вчиненні позивачем оспорюваного іпотечного договору в розумінні Закону України " Про акціонерні товариства ".

При цьому відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 71 Закону України " Про акціонерні товариства" наглядова рада протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов'язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.

Водночас на час укладення оспорюваного іпотечного договору діяло положення про спостережну Раду ПАТ " Старокиївський банк ", затверджене загальними зборами акціонерів, протокол № 1 від 22.04.2011 р.

Пунктом 3.1.40 цього положення передбачено, що саме спостережна рада приймає рішення про вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість.

Пунктом 3.1.41 цього ж положення встановлено, що спостережна рада надає згоду на вчинення правочинів щодо активних операцій банку на суму 1000 000,00грн. Вартість же переданого в іпотеку майна значно перевищує вказану суму коштів.

Згідно з протоколом № 7 засідання Спостережної Ради ПАТ " Старокиївський банк " від 24 грудня 2012 р. Голова Спостережної Ради Банку ОСОБА_6 запропонував передати в іпотеку наступне майно банку:

- нежилі приміщення з № 1 по № 26 групи приміщень № 36 ( в літ. А ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

- нежилі приміщення з № 1 по № 5 групи приміщень № 16 ( в літ. А ), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Було вирішено виступити гарантом по зобов'язанням акціонера ОСОБА_6 перед гр. Ізраїлю ОСОБА_3, передавши майно належне банку на праві власності в іпотеку. Термін дії іпотечного договору 6 місяців.

Згідно з протоколом № 1 засідання Спостережної Ради ПАТ " Старокиївський банк " від 14.01.2013 р. голова спостережної ради банку ОСОБА_13 запропонував передати в іпотеку наступне майно банку:

- нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №6 групи приміщень №18 (колишня квартира 18) загальною площею 53,80 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3;

- нежиле приміщення (в літ. А) з №1 по №5 групи приміщень №19 (колишня квартира 19) загальною площею 65,20 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3;

- нежиле приміщення загальною площею 110,10 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Було вирішено виступити гарантом по зобов'язанням акціонера ОСОБА_6 перед гр. Ізраїлю ОСОБА_3, передавши майно належне банку на праві власності в іпотеку. Термін дії іпотечного договору 6 місяців.

Згідно із протоколом № 9 засідання спостережної ради ПАТ " Старокиївський банк " від 19.06.2013 р. голова спостережної ради банку ОСОБА_13 запропонував розглянути питання щодо продовження терміну дії іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. від 28.12.2012 р. за реєстровим номером 4480, за яким передано майно банку в іпотеку. Було вирішено продовжити термін дії іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 28.12.2012 р. за реєстровим № 4480, за яким передано майно банку в іпотеку до 15.01.2014 р.

Таким чином, представником позивача при підписанні оспорюваного іпотечного договору та доповнень до нього проігноровано вимогу спостережної Ради ПАТ " Старокиївський банк " щодо обмеження строку договору шістьма місяцями та укладено договір на інших умовах. Відтак, підписуючи оспорюваний Іпотечний договір, на умовах відмінних від дозволених спостережною радою, представник банку вийшов за межі наданих йому повноважень.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, представник позивача уклав договір, зміст якого суперечить вимогам ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України.

У той же час відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У представника, згідно з вищевказаним рішенням Спостережної Ради не було права укладати договір на строк понад 6 місяців. Тобто представник позивача не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору.

Крім того, судом встановлено, що спостережна рада банку надала згоду на надання в іпотеку належного банку нежилого приміщення загальною площею 170,10 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тільки 14.01.2013р. і тільки на строк не більше 6 місяців. Після виключення вказаного нерухомого майна з іпотеки на підставі договору про внесення змін і доповнень від 07.04.2014р. реєстр № 813 до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 28.12.2012р. за реєстровим № 4480, спостережна рада банку не приймала нових рішень про надання вказаного нерухомого майна в іпотеку.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2015 р. по справі № 910/22771/15 встановлені обставини, що мають преюдиційне значення для розгляду даної справи до уваги не приймається, оскільки предметом розгляду у справі №910/22771/15 є інше нерухоме майно. При розгляді справи №910/22771/15 не розглядались і не досліджувались питання стосовно нікчемності Іпотечного договору № 4480 на підставі спеціального законодавства - Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ".

Не приймаються доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без клопотання позивача, оскільки у томі 2 на сторінці 87-92 міститься заява паро зміну підстав позову, яка була прийнята господарським судом, в прохальній частині якої позивач просив розглядати справу по суті позовних вимог з урахуванням зміни підстав позову, викладених в заяві.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017р. залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22763/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай