Постанова № 71202371, 20.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.12.2017р. справа № 905/683/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 (довіреність б/н від 18.12.2016р.),від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_6 (довіреність № 62 від 25.10.2016р.), не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС», м. Дніпрона ухвалу Господарського суду Донецької області (суддя Левшина Я. О.)від09.11.2017р. (повний текст складено 09.11.2017р. у м. Харкові о 11:10 год.)по справі№ 905/683/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС», м. Дніпродо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод», м. Дружківка, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс», м. Київпростягнення 2 461 792,68 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС», м. Дніпро (далі «Позивач») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод», м. Дружківка, Донецька область (далі «Відповідач») суми заборгованості у розмірі 2 461 792,68 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі № 905/683/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини Дружківський машинобудівний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС» суму заборгованості в розмірі 2 303 344,25 грн, суму 3% річних у розмірі 8 405,83 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 17 916,20 грн та суму судового збору в розмірі 34 944,99 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Донецької області 18.04.2016р. було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

20.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» звернулося до Господарського суду Донецької області з заявою № 03/2-133 від 19.10.2017р. про розстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі № 905/683/16 в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України на 24 місяці, починаючи з 01.11.2017р. по 01.10.2019р. рівними частинами 95 972,68 грн на місяць.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. зазначену вище заяву відповідача задоволено частково.

Розстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини Дружківський машинобудівний завод» виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі № 905/683/16, починаючи з листопада 2017р. по липень 2018р. включно з щомісячним платежем у сумі 254 782,74 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятою ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. по справі № 905/683/16 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви відповідача № 03/2-133 від 19.10.2017р. - відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвалу Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законною та обґрунтованою, оскільки остання ґрунтується на помилкових висновках суду і є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника, покладено твердження про те, що при постановлені спірної ухвали судом першої інстанції було порушено принцип змагальності, а саме при розгляді справи фактично суд ухилився від усіх обставин справи, не повністю дослідив і оцінив усі докази по справі, та надав перевагу доказам лише однієї сторони, що порушує приписи процесуального законодавства України.

Окрім того, позивач наголосив на тому, що питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарським судом із дотримання балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі, та зазначив, що фінансовий стан відповідача дозволяє йому виконати рішення суду в цій справі без надання додаткових розстрочень.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді Зубченко І. В., Стойка О. В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС» було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.12.2017р.

Разом з тим, 15.12.2017р. вступив у силу Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 9 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору, згідно порядку, визначеного ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 8, 222, 223, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке було залишено без розгляду судовою колегією, на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що не заявлене без поважних причин в підготовчому проваджені в строк, визначений судом.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченнях № 03/2-172 від 18.12.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» на апеляційну скаргу позивача, які надійшли до Донецького апеляційного господарського суду 19.12.2017р., були розглянуті та долучені апеляційним судом до матеріалів справи. Так, у зазначених запереченнях відповідач зауважує на тому, що не ухиляється від своїх обовязків по сплаті заборгованості та штрафних санкцій, а намагається, за можливості розстрочення виконання судового рішення, своєчасно їх виконувати. Таким чином, на думку відповідача, ухвала Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р. по цій справі, постановлена з дотриманням норм чинного законодавства та з урахуванням інтересів обох сторін.

Повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс» у судове засідання не зявився, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомив.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс», адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч. 1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду постановлену з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 129 Конституції України обовязковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що саме держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 331 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз положень статей 331 Господарського процесуального кодексу України і статті 33 Закону України Про виконавче провадження дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013.

Відповідно до приписів статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України саме на відповідача покладено обовязок доведення існування відповідних підстав, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У заяві відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення, останній посилається, зокрема, на важкий фінансовий стан підприємства та зазначає, що підприємство залежить від фінансування державних підприємств вугільної промисловості, так як основними споживачами продукції, що випускається підприємством, є державні підприємства, що відносяться до сфери управління Міністерства енергетики і вугільної промисловості України, наявність форс-мажорних обставин позбавило вугільні підприємства здійснювати розрахунки за раніше отримане обладнання, що негативно позначилося на роботі та економічному стані боржника.

За змістом представлених суду документів, вбачається наявність дебіторської заборгованості, станом на: 31.12.2014р. 248,8 млн. грн, на 31.12.2015р. 447,6 млн. грн, на 31.03.2016р. 786,7 млн. грн, на 30.06.2017р. 776,6 млн. грн.

Окрім того, в обґрунтування заявлених вимог, до матеріалів справи відповідачем надано: копії балансів за 2014, 2015 та 2017р.р., копії звітів про фінансові результати за 2014, 2015 та 2017р.р., що підтверджують негативні тенденції фінансового становища підприємства відповідача.

Дослідивши наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що останні фактично свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача та підтверджують наявність обставин, що дійсно унеможливлюють та значно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі № 905/683/16.

Додатково колегія суддів бере до уваги той факт, що, боржник надає платіжні доручення № 2131 від 26.05.2016р., № 4190 від 22.06.2017р., № 54951665 від 31.10.2017р., № 54951665 від 31.10.2017р., що підтверджують часткову оплату за наказом № 905/683/16 від 29.09.2016р., що зумовлює висновок про намагання відповідачем сплатити грошові кошти, стягнуті за рішенням суду та реальні наміри боржника виконати боргові зобовязання перед позивачем, але обставини, які продовжують існувати і на теперішній час, ускладнюють виконання судового рішення.

Тобто цими доказами підтверджено добросовісне виконання боржником умов розстрочення боргу, що свідчить про можливість задоволення інтересів обох сторін спору саме в режимі розстрочення боргу.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що судом не враховано матеріальні інтереси позивача при наданні розстрочки виконання рішення. Колегія суддів в цій частині зауважує, що:

·по-перше, заява боржника була задоволена частково (визначено розстрочення на 9 місяців, а не на 24) саме з мотивів забезпечення захисту інтересів кредитора;

·по-друге, колегія суддів враховує, що примусове стягнення заборгованості за рішенням суду призведе до тяжких фінансових наслідків для боржника, що тягне за собою неможливість останнього розрахуватись з позивачем та негативно вплине на інтереси самого позивача.

При цьому, дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тоді як за умови надання відповідачу розстрочки виконання рішення в частині стягнутих господарських санкцій та судових витрат на 9 місяців, у боржника з'являється можливість належним чином виконувати це рішення на користь позивача.

Отже, в даному випадку, місцевий господарський суд, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам, правомірно встановив, що негайне виконання рішення у справі призведе до збільшення заборгованості відповідача та до зупинки діяльності підприємства відповідача.

За таких обставин, в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду, судом першої інстанції був покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють його виконання, а також судом були враховані права і законні інтереси обох сторін.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства при винесенні місцевим господарським судом ухвали про розстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2016р. по справі № 905/683/16, тому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що зазначені в заяві боржника підстави не є достатніми та винятковими для виконання рішення суду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 282, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМР ТРАНС», м. Дніпро залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.11.2017р по справі № 905/683/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складання повного тексту Постанови; у порядку п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: І. В. Зубченко

ОСОБА_3

Повний текст Постанови складено та підписано 22.12.2017р.

Надруковано примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу; 1 третій особі; 1 до справи; 1 ГСДО;

ОСОБА_7, тел.: 702-01-54.