Постанова № 71202364, 18.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2017 року Справа № 904/7353/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №6-02 від 04.01.2017 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №03/01/17-2 від 03.01.2017 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №01/08/17-1 від 01.08.2017 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017р. у справі №904/7353/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ПРОФІТ", м. Дніпро

про стягнення 489 611,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 року (суддя: Ніколенко М.О.) в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Рішення було мотивоване тим, що позивачем не доведено отримання відповідачем заявки згідно п.5.4 договору, а тому у відповідача не виник конкретний строк поставки товару.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, та задовольнити позов в повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що суду першої інстанції були надані беззаперечні докази на підтвердження факту отримання відповідачем заявки на поставку товару, з моменту отримання якої у відповідача виник обовязок поставити партію товару позивачу протягом 20 календарних днів, натомість судом такі докази були помилково розглянуті через призму норм Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», яким відносини між сторонами не регулюються.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказавши на те, що в договорі поставки сторони не визначили, що документи, направлені електроною поштою вважаються документами щодо виконання умов договору.

В судовому засіданні 18.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № НОМЕР_1 від 08.07.16 (договір) та додаткові угоди до нього №1,2,3, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця труби та трубки зварні, круглого поперечного перерізу, зовнішнього діаметра більше ніж 406,4 мм, зі сталі (магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труби сталеві зовнішнього діаметра більше ніж 406,4 мм)) (товар), а покупець зобовязується прийняти і оплатити даний товар (п. 1.1 договору). Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями (додатки №№ 1-5, а.с. 17-34), які є невідємною частиною даного договору. Згідно п.3.1 в редакції додаткової угоди №2 від 28.11.16, ціна цього договору становить 87 180 646,79 грн. Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки товару: з моменту укладення цього договору до 31.12.17. Товар повинен доставлятись поетапно, взаємно погодженими партіями, за рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати отримання заявки покупця (п. 5.4 договору). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 30.03.18 (п. 10.1 договору).

Як було зазначено позивачем, листом № 1644/09 від 14.03.2017 він направив на електронну адресу відповідача заявку про постачання продукції на загальну суму 3653814,71грн.

В порушення п.7.2 договору, відповідач продукцію не поставив, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Матеріалами справи не підтверджується, а позивачем не було доведено факт звернення до відповідача з письмовою заявкою на поставку продукції та погодження партії продукції сторонами на умовах укладеного ними договору.

Таким чином, позивачем не доведено факту порушення постачальником строків поставки товару.

Крім того, Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановленого основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Отже, для здійснення електронного документообігу обов'язковим є ідентифікація автора шляхом проставлення його електронного цифрового підпису.

Всупереч наведеному, позивачем не надано доказів ідентифікації автора заявки на поставку продукції.

Статтею 11 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбаченого законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Як правильно встановив господарський суд, позивач в якості доказів відправки заявки на товар надав копії доказів відправлення із мережі інтернет. З цих доказів судом не вбачається можливість ідентифікувати підписувача цих даних.

Натомість, відповідач факт отримання в електронному виді цієї заявки заперечує. Інших доказів надіслання відповідачу цієї заявки (зокрема, в паперовому вигляді) позивачем не надано.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем спірного електронного документу, що спростовує доводи апеляційної скарги про надання позивачем суду беззаперечних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем заявки на поставку товару.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилань скаржника на витяг з офіційного сайту https://prozorro.gov.ua/tender/UA, наданого позивачем до матеріалів справи стосовно електронної адреси відповідача(а.с.79-81), то з нього вбачається, що ця інформація подавалася відповідачем значно пізніше (дата розкриття 23.07.2017), ніж датовано заявку позивача на поставку товару.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом та викладених вище обставин, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду як необґрунтовані.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017р. у справі №904/7353/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дати підписання повного тексту постанови.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Постанова виготовлена в повному обсязі 22.12.2017року.