Постанова № 71202256, 21.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2017 року Справа № 904/8160/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Чус О.В.,

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1018 від 12.12.2016, представник,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №184 від 17.01.2017, представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі раді на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком", м.Дніпро

до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі раді

про стягнення 229 293,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якій просило стягнути з Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі раді 229 293,13 грн.

Зазначена позовна заява мотивована посиланням на те, що в період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем було надано телекомунікаційних послуг на пільгових умовах споживачам, які проживають в Новокадацькому районі м.Дніпра на загальну суму 229 293,13 грн., яка має бути відшкодована позивачу за рахунок державних субвенцій на підставі ст.ст.87,89, 102 Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 у даній справі (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 229 293,13 грн. - суму компенсації, 3 439,40 грн. судового збору.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що у період з січня по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги споживачам, у тому числі, фізичним особам, які мають визначені законодавством пільги на їх оплату і проживають у Новокодацькому районі м. Дніпра на загальну суму 229 293,13 грн. В порушення вимог діючого законодавства, понесені позивачем витрати внаслідок надання послуг зв'язку відповідачем не відшкодовано, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі раді у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник вважає, що відповідно до ч.1 ст.18,ст.54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою лише в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів які можуть бути зареєстровані виключно за умови наявності документів, що підтверджують факт їх взяття в передбаченому бюджетним законодавством порядку.

При відшкодуванні витрат на послуги зв'язку необхідно враховувати не тільки Закони України, якими визначені пільги, а й розрахунки потреб в коштах субвенції з державного бюджету на фінансування визначеної бюджетної програми.

Фінансування з бюджетної програми у 2016 році не було передбачено, а тому відповідач не мав права брати на себе зобов'язання по відшкодуванню коштів за пільги, без наявності відповідного бюджетного призначення.

На думку скаржника, управління як орган місцевого самоврядування, не повинно відповідати за борги держави, які виникли у зв'язку з бездіяльністю відповідних державних органів на яких покладено обов'язок щодо складання видаткової частини державного бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законним та обґрунтованим, прийняти з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства "Укртелеком" предметом діяльності товариства є надання телекомунікаційних послуг, у тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Дніпропетровська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є відокремленим підрозділом товариства та діє на підставі положення про Дніпропетровську філію публічного акціонерного товариства "Укртелеком", затвердженого рішенням наглядової ради ПАТ "Укртелеком" (протокол № 382 від 13.10.2015).

У період з січня по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги на загальну суму 229 293,13 грн. на пільгових умовах споживачам, у тому числі фізичним особам, які проживають у Новокодацькому районі м. Дніпра та мають право на пільги відповідно до вимог Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

За даними позивача, переліки споживачів-пільгових категорій за видами пільг складалися Позивачем за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції "Про порядок її заповнення", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 № 1172/14439, а також направлялись в електронному вигляді Відповідачеві, які прийняті останнім без зауважень. Однак, відповідні звернення Позивача Відповідач залишив без задоволення з посиланням на відсутність бюджетних призначень на 2016 на проведення відшкодування пільг за послуги зв'язку.

Крім того, позивач щомісячно направляв відповідачеві відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг.

Направлені позивачем на адресу відповідача акти звіряння розрахунків, відповідачем не підписувалися.

03.07.2017 позивач направив відповідачу претензію № 29 від 27.06.2017 з вимогою відшкодування витрат позивача, понесені при наданні телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною виникнення даного спору.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України).

Частиною першою статті 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина друга статті 193 ГК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

За ч. 2 наведеної правової норми державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з Державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України.

Згідно пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін.

При цьому, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або повне чи часткове звільнення від обов'язку щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин першої - четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.

За своїм правовим статусом позивач є особою приватного права, суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на власний ризик та має право на оплату наданих ним споживачам послуг у повному обсязі.

За змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що положеннями законодавства передбачено відшкодування позивачу понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах, яке (відшкодування) повинно здійснюватися головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, й таким розпорядником є відповідач; при цьому, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.275,276,281,282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі раді відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 у справі №904/8160/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_3