Рішення № 71202042, 14.12.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2017 рокуСправа № 921/610/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Збаразького районного центру зайнятості (вул. Кобилянської, 1, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302)

до відповідача ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Грушевського, 13, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47402)

про cтягнення допомоги по безробіттю в сумі 3 040,33 грн.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

Суть справи:

Збаразький районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_4 в сумі 3 040,33 грн.

Ухвалою від 27.10.2017р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що внаслідок протиправного рішення управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі Тернопільської області, правонаступником якого є відповідач, гр. ОСОБА_4 своєчасно не отримав пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, що у свою чергу надало цьому громадянину можливість зареєструватись у Збаразькому районному центрі зайнятості, отримати статус безробітного та допомогу по безробіттю.

Відповідач, згідно відзиву на позов та наданих у судовому засіданні пояснень повноважним представником, заявлені вимоги не визнає. У якості заперечень на позов зазначає ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття якою передбачено, що на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітних покладено обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Враховуючи, що громадянину ОСОБА_4 як стороні по справі було відомо про постанову Збаразького районного суду від 24.12.2014, а тому він зобовязаний був про це повідомити Збаразький районний центр зайнятості.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що вина Управління у виплаті Збаразьким районним центром зайнятості ОСОБА_4 допомоги по безробіттю відсутня, оскільки Пенсійним фондом не допущено жодної дії чи бездіяльності, яка б суперечила законодавству України. Також останній зазначає, що даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності передбачених процесуальним законодавством підстав, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Збаразького районного центр зайнятості та зареєструвався 03.12.2013 р. Згідно наказу від 06.12.2013 р. №НТ131206 статус безробітного цьому громадянину надано відповідно до статті 43 Закону України Про зайнятість населення з 03.12.2013 р.

Згідно наказу від 10.12.2013 р. № НТ131210 ОСОБА_4 призначена допомога по безробіттю, як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької, діяльності: понад 10 років - 70% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 180 календарних днів, з 10.12.2013 р. по 04.12.2014 р. Виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_4 розпочата з 10.12.2013 року.

Наказом Збаразького районного центру зайнятості від 03.06.2014 р. № НТ140603 ОСОБА_4 припинено реєстрацію як безробітного та виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з працевлаштуванням, відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 03.06.2014р.

26.12.2014 р. ОСОБА_4 повторно звернувся за сприянням у працевлаштуванні у Збаразький районний центр зайнятості. Згідно наказу від 26.12.2014 р. №НТ141226 статус безробітного ОСОБА_4 надано відповідно до статті 43 Закону України Про зайнятість населення з 26.12.2014 р.

Наказом Збаразького районного центру зайнятості від 10.02.2015р. №НТ150210 призначено допомогу по безробіттю тривалістю з 02.01.2015р. по 05.07.2015р. відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_4 розпочата з 02.01.2015 р.

Наказом від 20.02.2015 р. № НТ150220 ОСОБА_4 припинено реєстрацію як безробітного та виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 20.02.2015р.

Збаразьким районним центром зайнятості (згідно довідок №248 та №249 від 14.09.2017 р.) нараховано та виплачено допомогу по безробіттю ОСОБА_4 за період перебування на обліку з 17.04.2014 р. по 03.06.2014 р. - 1436,16 грн. А за період з 02.01.2015 р. по 20.02.2015 р. - 1604,17 грн.

07.04.2014 року ОСОБА_4 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі Тернопільської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу.

Рішенням комісії від 28.04.2014 р. №3 ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії. В подальшому ОСОБА_4 звернувся до Збаразького районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Збаразькому районі про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.12.2014 р. у справі №598/1988/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. №876/1302/15, позов ОСОБА_4 задоволено; скасовано рішення №3 від 28.04.2014 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах.

Вказані судові акти набрали законної сили.

З врахуванням наведених судових рішень, управлінням Пенсійного Фонду, згідно протоколу про призначення пенсії №979794 від 17.04.2015р. ОСОБА_4 призначено пенсію за віком як трактористу- машиністу з 17.04.2014р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 за № 1055, управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі реорганізоване шляхом злиття та перейменоване в Лановецьке обєднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Відтак, останнє суд вважає належним відповідачем у справі.

За результатами опрацювання верифікації інформації про осіб, які зареєстровані в службі зайнятості як безробітні, позивачем виявлено, що в період перебування на обліку в службі зайнятості ОСОБА_4 отримував пенсію за віком.

31.09.2017 року позивачем видано наказ №62 Д, яким зобов'язано організувати перевірку достовірності поданих безробітними даних, що дають право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема щодо безробітного ОСОБА_4

На підставі вказаного наказу, 14.09.2017 року Збаразьким районним центром зайнятості проведено перевірку по застрахованій особі ОСОБА_4, про що складено акт звірки від 14.09.2017 року №45. Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 перебував на обліку в Збаразькому районному центрі зайнятості та був зареєстрований як безробітний з 03.12.2013 р. по 03.06.2014 р. та з 26.12.2014 р. по 20.02.2015 р. Згідно інформації, отриманої у ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у Тернопільській області від 12.09.2017 року №4516/06 встановлено, що в управлінні перебуває на обліку як одержувач пенсії ОСОБА_4, якому відповідно до протоколу про призначення пенсії №979794 від 17.04.2015 р. призначена пенсія за віком як трактористу - машиністу з 17.04.2014 р.

На підставі встановлених обставин, Збаразьким районним центром зайнятості видано наказ №65Д від 14.09.2017р. про повернення коштів, у відповідності до якого вирішено стягнути з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області кошти виплачені безробітному ОСОБА_4, як допомога по безробіттю за період з 17.04.2014 р. по 03.06.2015 р. у сумі 1436,16 грн. та за період з 02.01.2015 р. по 20.02.2015 р. у сумі 1604,17 грн.

Претензію №06/780 від 14.09.2017 р. на суму 3040,33 грн. разом із копією наказу від 14.09.2017 р. №65Д направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача.

Лановецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у відповіді на претензію № 4701/07 від 22.09.2017 р. зазначило, що остання є безпідставною, оскільки безпосередньо ОСОБА_4 зобов'язаний був повідомити центр зайнятості про обcтавини, що впливають на умови виплати забезпечення.

Відповідач у добровільному порядку не повернув виплачене забезпечення (допомогу по безробіттю) безробітному ОСОБА_4 у розмірі 3040,33 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в примусовому порядку.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про зайнятість населення", відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі -Закон), іншими актами законодавства.

Згідно з п.2 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (п.13 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення").

За нормами п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення").

За приписами п.1 ч.1 ст.1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно п.2, п.5 ч.1 ст.1 Закону, суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Згідно з ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст.1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За приписами наведених правових норм відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем неправомірних дій, спричинених протиправним рішенням управління Пенсійного Фонду України в Збаразькому районі. Наведене встановлено судом у постанові Збаразького районного суду від 24.12.2014р. у справі №598/1988/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. №876/1302/15, а відтак набрала законної сили.

Обставини, що встановлені у даних судових рішеннях з точки зору процесуального законодавства є преюдиційними та не потребують повторного доказування.

Таким чином, саме внаслідок незаконного рішення контролюючого органу, гр. ОСОБА_4 своєчасно не отримав пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством. І виключно через цей протиправний локальний акт, вказаний громадянин був змушений стати на облік до центру зайнятості та отримувати допомогу як безробітний , що не має будь-яких доходів.

При цьому суд зазначає, що дані виплати проводилися за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим останньому було завдано шкоди .

Таким чином, суд констатує факт шкідливого результату протиправної поведінки відповідача та наявність причинного зв'язку між нею і шкодою, що завдана позивачу по справі.

Натомість, суд вважає безпідставними доводи Пенсійного фонду щодо наявності вини у заподіянні шкоди позивачу в діях громадянина ОСОБА_5, який не повідомив центр зайнятості про наявність судового спору з відповідачем. Адже, саме внаслідок протиправної відмови органів Пенсійного Фонду України у призначенні пенсії, зазначений громадянин був вимушений звернутися до позивача за одержанням допомоги по безробіттю, що свідчить про наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу у справі.

В свою чергу, ні за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ні за будь - якими іншими законодавчими приписами, що регламентують спірні правовідносини, наявність спору особи з органом Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії не є підставою для відмови у призначенні допомоги по безробіттю. Адже, сам по собі судовий розгляд ніяким чином не впливає на здійснення цих виплат. А фізична особа, яка є лише однією із сторін відповідної справи, до моменту проголошення судового рішення та набрання ним законної сили, про результати вирішення спору знати не може. Як наслідок, судом не встановлено у спірних правовідносинах, наведених у ч.1 ст.31 та п.3 ст. 36 Закону підстав, за наявності яких цивільно-правова відповідальність могла б бути покладена на застраховану особу.

Згідно з ч.1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд та його органи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом .

Матеріалами справи підтверджується наявність усіх передбачених чинним законодавством складових елементів правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди. Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на суб'єктний склад сторін та зміст спірних правовідносин, які є цивільно-правовими, суд критично оцінює доводи відповідача про непідвідомчість даного спору господарському суду.

Відповідно до п.18 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір" учасники даного спору звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

За ч. 3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та у разі задоволення позову повністю або частково, судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України лише у разі, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Зважаючи на наведені правові норми судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Грушевського, 13, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47402, ідент. код 40376704) на користь Збаразького районного центру зайнятості (вул. Кобилянської, 1, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, ідент. код 21157757) виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_4 на суму 3 040 (три тисячі сорок) грн. 33 коп., у звязку із призначенням пенсії за віком на р/р №37171300901198, МФО 838012, Банк ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 21157757.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 21.12.2017 р.

СуддяО.В. Руденко