Рішення № 71202010, 14.12.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017 рокуСправа № 917/1875/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітна компанія", 50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Маршака, 15А, код ЄДРПОУ 40202536

до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151, код ЄДРПОУ 03327339

про стягнення 914 499,26 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається заява про стягнення з приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" 914 499,26 грн. заборгованості, з яких: 862 200,00 грн. сума основного боргу та 31 299,15 грн. пеня за Договорами про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги, 3 756,11 грн. - 3% річних та 17244,00 грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування позову вказує на те, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив :

22 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранітна компанія" (позикодавець) та Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (позичальник) укладено договір зворотної фінансової допомоги № 22/12 на суму 325 000,00 грн.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжними дорученнями № 264 від 22.12.2016 р. на суму 95 000,00 грн., № 265 від 22.12.2016 р. на суму 80 000,00 грн., № 272 від 26.12.2016 р. на суму 150 000,00 грн. Всього на загальну суму 325 000,00 грн.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно.

12 червня 2017 року відповідач змінив організаційно-правову форму з "Публічного акціонерного товариства" на "Приватне акціонерне товариство".

20 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранітна компанія" (позикодавець) та Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (позичальник) укладено договір зворотної фінансової допомоги № 20/06 на суму 73 000,00 грн.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжним дорученням № 469 від 20.06.2017 р. на суму 73 000,00 грн.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно.

08 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранітна компанія" (позикодавець) та Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (позичальник) укладено договір зворотної фінансової допомоги № 08/08-17 на суму 264 200,00 грн.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжним дорученням № 554 від 08.08.2017 р. на суму 264 200,00 грн.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно.

15 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранітна компанія" (позикодавець) та Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (позичальник) укладено договір зворотної фінансової допомоги № 15/08-17 на суму 200 000,00 грн.

Факт отримання товариством грошових коштів від позивача, підтверджується платіжним дорученням № 563 від 15.08.2017 р. на суму 200 000,00 грн.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю поворотну безпроцентну фінансову допомогу в строк до 31.08.2017 року включно.

Загальна сума отриманих позичальником коштів за договорами зворотної безпроцентної фінансової допомоги: № 22/12 від 22.12.2016 року, № 20/06 від 20.06.2017 року, № 08/08-17 від 08.08.2017 року, № 15/08-17 від 15.08.2017 року становить 862 200,00 грн., яка мала бути повернута відповідачем в строк до 31 серпня 2017 року.

Відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав, кошти, які мав повернути до 31.08.2017 року не повернув.

За таких обставин позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 862 200,00 грн. заборгованості за договорами зворотної фінансової допомоги, 31 299,15 грн. пеня, 3 756,11 грн. - 3% річних та 17244,00 грн. - інфляційні нарахування.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до умов договорів позивач кошти надав відповідачу на загальну суму 862 200,00 грн. згідно вищенаведених платіжних доручень.

Як вказує позивач, на момент пред'явлення позову та розгляду справи відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав в повному обсязі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами зворотної безпроцентної фінансової допомоги: № 22/12 від 22.12.2016 року, № 20/06 від 20.06.2017 року, № 08/08-17 від 08.08.2017 року, № 15/08-17 від 15.08.2017 року в розмірі 862 200,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2 договорів сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, за весь час прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних судом виявлено, що розмір нарахувань є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому вимоги в частині стягнення 31 299,15 грн. пені, 3 756,11 грн. 3% річних та 17244,00 грн. інфляційних нарахувань задовольняються в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні від 14.12.2017 року позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання повноважним представником ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр" позову не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по поверненню безпроцентної фінансової допомоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151, код ЄДРПОУ 03327339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітна компанія" (50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Маршака, 15А, код ЄДРПОУ 40202536) - 862 200,00 грн. сума основного боргу, 31 299,15 грн. пеня, 3 756,11 грн. 3% річних, 17 244,00 грн. інфляційні нарахування та 13 717,49 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2017 року.

Суддя Білоусов С. М.