Рішення № 71201099, 07.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017Справа №910/15090/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ"

про стягнення 1 311 526,63 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Орлов В.В., представник за довіреністю;

від відповідача - Сікачьов С.М., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування шкоди в розмірі 1 311 526,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтованими тим, що відповідач набув та утримує спірне майно без законних підстав спричиняючи збитки позивачу. Незаконне користування ТОВ «Ірландський ПАБ» спірним майном з 30.09.2011 року, його експлуатація призвела до втрати його вартості. На думку позивача об'єктивним способом визначення втрати первісної вартості спірного майна, що і складає розмір збитків для ТОВ «ЮНІТЕК» є методологічні засади формування інформації про основні фонди, і зокрема «амортизація - як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації)». Позовні вимоги мотивовані з посиланням на ст.ст. 22, 1212 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що спірне обладнання знаходиться у власності позивача та перебуває на балансі позивача, а отже є майновим активом, віднесеним до основних засобів вказаного підприємства. Позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як-то протиправної поведінки, вини та причино-наслідкового зв'язку, а отже відсутні підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2011 між ТОВ "Юнітек" (орендодавець) та ТОВ "Ірландський ПАБ" (орендар) було укладено Договір оренди обладнання з правом викупу №Ю-00000021/2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати в оренду з правом викупу орендарю обладнання - "Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми Kaspar Schulz Brauereimaschinenfabrik & Apparatebauanstalt KG" (надалі - обладнання), перелік обладнання вказаний у Додатку №1, технічні характеристики обладнання вказані в Додатку №2 до даного Договору. Призначення обладнання - виробництво пива. Орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату і викупити обладнання шляхом оплати частин його викупної ціни, що складає 1 810 984,72 грн., в т.ч. ПДВ 301 830,79 грн. (що складає 156 254,07 Євро по курсу 1 Євро = 11,59 грн.), згідно з графіком, вказаним в п. 3.3 даного Договору протягом строку дії даного Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору, обладнання, що передається в оренду, є власністю орендодавця і знаходиться на його балансі, при передачі обладнання в оренду складається відповідний акт приймання-передачі в оренду обладнання, який підписується уповноваженими представниками орендаря і орендодавця.

Право власності на обладнання переходить до орендаря тільки після повної оплати викупної вартості обладнання і решти платежів, які виникли в ході дії даного Договору. До внесення повної викупної вартості обладнання орендар зобов'язаний повністю сплачувати орендну плату і нести відповідальність за даним Договором. Передача обладнання у власність орендаря оформлюється двостороннім актом приймання-передачі (п. 1.3 Договору).

Як встановлено судом, 01.06.2011 позивачем на виконання умов Договору було передано, а відповідачем прийнято обладнання, загальна вартість якого складає 1 810 984,72 грн. (в т.ч. ПДВ), а саме - "Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми Kaspar Schulz Brauereimaschinenfabrik & Apparatebauanstalt KG" у складі: дробилка солоду - 1 шт., секція аерації сусла - 1 шт., автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ, 3бар - 1 шт., контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт., пивний насос - 1 шт., повітряний компресор - 1 шт., комплект для фільтрації повітря - 1 шт., установка для гліколевого охолодження - 1 шт., набір шлангів для пива - 1 шт., базове лабораторне обладнання - 1 шт., мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 5 ГЛ, 3 бар - 2 шт., модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт., модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт., комплект трубопроводів - 1 шт., що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди, належна копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3 акту приймання-передачі об'єкта оренди зазначено, що обладнання знаходиться в справному стані, до моменту передачі не використовувалось, не має внутрішніх та зовнішніх пошкоджень.

Згідно з п. 1.4 Договору, даний Договір діє з моменту його підписання до 31 грудня 2011 року або до повного виконання умов даного Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору, на вимогу орендодавця даний Договір може бути достроково розірваний, якщо орендар має прострочення платежу відповідно до п. 3.3 даного Договору більше одного місяця. При достроковому розірванні Договору, у відповідності до даного пункту, сплачена викупна вартість обладнання орендарю не повертається.

Відповідно до п. 10.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2011 або до повного виконання умов даного Договору. Сплив строку дії даного Договору не є підставою для припинення зобов'язань між сторонами, що виникли в період його дії. Пунктом 10.7 Договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено даним Договором, даний Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного Договору. Даний Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного Договору, якщо інше не передбачено в самій додатковій угоді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/14040/14 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" про стягнення 1 938 414,55 грн. та звернення стягнення на предмет застави) встановлено, зокрема, що згідно банківської виписки з особового рахунку позивача, що ТОВ "Ірландський ПАБ" на виконання умов Договору у період з червня по липень 2011 року сплатило ТОВ "Юнітек" грошові кошти у загальному розмірі 231 800,00 грн., а саме: 29.06.2011 р. - 53 933,17 грн., 01.07.2011 р. - 155 400,00 грн. та 04.07.2011 р. - 22 466,83 грн., з 1 810 984,72 грн. викупної вартості обладнання, належних до сплати за умовами Договору за період з дати його укладення по 31.12.2012 включно.

При цьому, інших платежів відповідачем здійснено не було, оскільки ТОВ "Ірландський ПАБ" припинило виконання умом Договору в частині сплати лізингових платежів, посилаючись на виявлені несправності у роботі обладнання та небажання лізингодавця (орендаря) усунути виявлені недоліки.

Зокрема, в листі № 63/11 від 12.07.2011, крім вимог про усунення несправностей в роботі обладнання, відповідач водночас повідомляв також про зупинення платежів за Договором з 12.07.2011.

Так, судом під час розгляду господарської справи № 910/14040/14 встановлено факт надсилання позивачем на адресу відповідача у зв'язку з неналежним виконання відповідачем свого обов'язку з вчасної та повної сплати лізингових платежів за Договором листа № 25 від 09.09.2011 р., отриманого останнім 13.09.2011, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №0208101661245 (0200218082768), відповідно до якого позивач вказав на необхідність розірвання Договору №Ю-00000021/2 від 30.03.2011 р. з 26.09.2011 р. та вимагав сплатити орендну плату протягом семи днів з дати отримання даного листа та повернути орендоване обладнання у строк до 22.09.2011 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно п. 2.6. постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду по справі № 910/1404/14, яке набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

Наразі, за результатами дослідження обставин справи № 910/14040/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" Господарський суд міста Києва дійшов до висновку, що Договір оренди з правом викупу №Ю-00000021/2 від 30.03.2011 було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи позивача 26.09.2011.

Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 29.03.2016 по справі № 910/523/16 за позовом ТОВ «ЮНІТЕК» до ТОВ «Ірландський ПАБ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" наступне майно - обладнання "Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми "Kaspar Schuls Brauereimaschinenfabrik & Apparatebaunstalt KG"; дробилку солоду - 1 шт.; секція аерації сусла - 1 шт.; автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт.; циліндричноконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ 3 бар. - 1 шт.; контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт.; пивний насос - 1 шт.; повітряний компресор - 1 шт.; комплект для фільтрації повітря - 1 шт.; установка для гліколевого охолодження - 1 шт.; набір шлангів для пива - 1 шт.; базове лабораторне обладнання - 1 шт.; мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт.; циліндричноконічні танки (ЦКТ) 5ГЛ 3бар - 2 шт.; модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт.; модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт.; комплект трубопроводів - 1шт.

Факти, встановлені рішенням господарського суду по справі № 910/523/16, яке набрало законної сили також не доводяться у даній справі та є преюдиційними в силу вимог ч.3 ст. 35 ГПК України.

Позивач стверджує, що вказане рішення суду від 29.03.2016 у справі №910/523/16 не виконано та вказує на те, що відповідач набув та утримує у себе спірне майно без законних підстав спричиняючи збитки позивачу.

На думку Позивача, за сім років, протягом яких Відповідач незаконно користується Обладнанням, Позивачу було завдано шкоди у вигляді втрати первісної вартості обладнання, яка у відповідності із розрахунком амортизації його вартості, долученого до позову, становить 1 311 526,63 грн.

На підставі викладених обставин, керуючись ст. 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 1 311 526,63 грн.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Як вбачається з матеріалів справи, обладнання до цього часу знаходиться у власності Позивача та перебуває на балансі його підприємства, а отже є майновим активом, віднесеним до основних засобів вказаного підприємства.

Визначення понять основних засобів підприємства, їх первісної вартості, вартості, що підлягає амортизації та порядку проведення амортизаційних відрахувань, наведені у ст. 14 Податкового кодексу України та Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92.

На підставі викладеного вище вбачається, що для відшкодування вартості зношеної частини основних засобів підприємство відраховує певні суми грошових коштів відповідно до розмірів їх зносу (амортизаційні відрахування), які включаються до собівартості новоствореної продукції підприємства.

Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об'єкта основних засобів, тобто, амортизація - це процес перенесення вартості основних засобів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних засобів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка відповідає первісній вартості основних засобів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних засобів.

Отже, право на відновлення первісної вартості матеріальних активів (основних засобів) шляхом здійснення амортизаційних відрахувань їх вартості протягом періоду користування має підприємство, у якого такі активи перебувають на балансі, незалежно від того, чи передані активи у користування іншій особі, чи використовуються у господарській діяльності самим підприємством.

Таким чином, з моменту передання Обладнання Відповідачу згідно з умовами Договору, Позивач, на балансі якого перебуває Обладнання, мав право до цього часу, самостійно та безперешкодно здійснювати нарахування амортизації Обладнання для відновлення його первісної вартості.

Наведена у позові сума 1 311 526,63 грн., яка, на думку Позивача, становить розмір шкоди, завданої йому неправомірними діями Відповідача, і є сумою амортизації обладнання за вказаний період, при розрахунку якої застосовано прямолінійний метод, визначений у пп.1 п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Позивач не надав суду доказів того, що протягом вказаного періоду він не здійснював нарахування амортизації для відновлення первісної вартості Обладнання, а так само і доказів того, що рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/523/16 про витребування обладнання у Відповідача, не виконано з вини останнього, та які заходи вживалися Позивачем з метою виконання вказаного рішення.

Таким чином, з урахуванням наведеного позивачем суду не доведено протиправну поведінку та завдавання шкоди, про наявність та розмір якої стверджується Позивачем у позові, суду не доведено підстав вказаного позову.

Отже, факт правопорушення саме з боку відповідача прав та інтересів позивача з підстав викладених в позові, суду не доведений.

Суд вказує, що для кваліфікації збитків обов'язковою умовою є наявність також причинно-наслідкового зв'язку між діями боржника і виникненням у кредитора збитків. Вимагаючи відшкодування збитків позивач повинен також довести, що протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки, тобто причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та отриманими збитками від таких дій.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, із наступними змінами, "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивачем не доведено суду та не надано достатніх доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та внаслідок цього отриманими збитками позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду наявності складу правопорушення у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та внаслідок цього отриманими збитками позивача. Обов'язок доведення таких складових правопорушення, як протиправність поведінки, причинно-наслідкового зв'язку та збитків покладається законом на позивача.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 1 311 526,63 грн. за недоведеністю та необґрунтованістю не підлягають задоволенню судом.

Згідно з частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.12.2017

Суддя І.І. Борисенко