Рішення № 71201069, 14.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/14503/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок»

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононця Вадима Валерійовича

про припинення правовідношення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мужик Л.І - пред. за дов. №б/н від 22.11.2017

Від відповідача: Матющенко О.В. - пред. за дов. №б/н від 05.07.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононця Вадима Валерійовича, в якому просило визнати припиненими зобов'язання за Договором кредиту №ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 25.02.2011, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк», шляхом вчинення позивачем правочинів зарахування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, у справі №910/14503/16 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі №910/14503/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі №910/14503/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що Господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом не було дотримано вимог статей 32-34, 43, 82, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. В силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України на підставі розпорядження керівника апарату суду №05-23/2788 від 04.10.2017 справу №910/14503/16 направлено на повторний автоматичний розподіл та передано для подальшого розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 справу №910/14503/16 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 24.10.2017.

12.10.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення з долученими до них додатковими документами на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2017, в яких відповідач зазначає, що строки виконання зобов'язань за спірними договорами, а також за договором банківського вкладу, право вимога за яким було набуто позивачем на підставі правочину відступлення, не настали, що унеможливлює вчинення правочину зарахування, а тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позові в повному обсязі.

17.10.2017 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі, мотивоване тим, що спір в даній справі про припинення правовідношення за кредитними договорами пов'язаний із Договором позики, який містить арбітражне застереження, а тому ПАТ КБ «Євробанк» просить суд відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» припинити провадження у справі №910/14503/16.

24.10.2017 позивачем через відділ діловодства суду подано письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що станом на дату вчинення правочинів зарахування грошові зобов'язання за спірними Договорами кредиту настали, оскільки умови вказаних договорів не обмежували права позивача на дострокове повернення кредитних коштів.

Розглянувши у судовому засіданні 24.10.2017 клопотання представника відповідача про припинення провадження у даній справі, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання відповідача мотивоване тим, що у п. 13.2 Договорів позики від 23.05.2016, укладеному між відповідачем та компанією Janolio Holdings Limited, право вимоги за яким набуто відповідачем згідно Договору відступлення права вимоги від 10.06.2016, міститься арбітражне застереження, а тому даний спір підлягає переданню на розгляд компетентному суду Республіки Кіпр.

Проте, спір у справі №910/14503/16 виник у зв'язку з невизнанням відповідачем правочинів зарахування, вчинених позивачем, та стосується визнання припиненими правовідносин за Договором кредиту №ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 25.02.2011, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк», а відтак твердження відповідача про те, що даний спір виник на підставі Договору позики від 23.05.2016 та він повинен бути переданий на розгляд компетентного суду Республіки Кіпр, є необґрунтованими.

В судових засіданнях 24.10.2017 та 14.11.2017 оголошувались перерви до 14.11.2017 та до 16.11.2017 відповідно.

16.11.2017 від представника позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про продовження строків розгляду справи.

В судовому засіданні 16.11.2017 задоволено клопотання позивача про продовження строків розгляду справи, про що постановлено відповідну ухвалу суду, а також задоволено усне клопотання представника позивача про оголошення перерви та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.12.2017.

В судове засідання 14.12.2017 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2017 з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі №910/14503/16.

В судовому засіданні 14.12.20017. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» (кредитодавець) укладено Договір кредиту №ЮЛ-36/2011-К, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у тимчасове користування у сумі 9 843 437,50 грн. зі сплатою 11,0 % річних, строком до 23.02.2017 (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором від 30.12.2011 та Договорами про внесення змін №1 від 23.02.2012, №2 від 21.02.2013, №3 від 20.02.2015 та №4 від 22.02.2016).

У відповідності до пункту 9.1 цього Договору в редакції, викладеній у Договорі про внесення змін №2 від 21.02.2013, позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит у термін, зазначений у п. 1.3 цього договору. Повернення кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

29.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» (кредитор) укладено Договір кредиту №ЮЛ-114/2011-К, за умовами якого відповідач відкриває позивачу невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті, ліміт якої складає 19 000 000, 00 грн., зі сплатою 11,0 % річних із терміном повернення до 02.07.2016 (з урахуванням змін, внесених Договорами про внесення змін №3 від 01.07.2015 та №4 від 06.01.2016).

Згідно пунктів 9.1 та 9.2 Договору кредиту №ЮЛ-114/2011-К позичальник повинен повернути кредитодавцю кредит шляхом повернення кожного траншу не пізніше останнього дня строку дії Кредитної лінії, зазначеного у пункті 1.4 цього Договору. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим. Позичальник має право достроково повернути кредит або його частину. У випадках передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов'язаний самостійно та/або на вимогу кредитодавця повернути кредит достроково.

23.05.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» (позичальник) та компанією Janolio Holdings Limited, юридичною особою, яка створена та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр, (позикодавець), укладено Договір позики, за умовами якого компанія Janolio Holdings Limited надає Банку за його письмовою заявкою транші в межах суми 600 000 доларів США зі сплатою 5% річних із терміном повернення позики до 30.05.2016.

23.05.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» (Банк) та громадянином ОСОБА_4 (вкладник) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Строковий з виплатою процентів наприкінці строку») №Д-28299/USD (надалі - Договір депозиту) за яким банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти в розмірі 650 000 доларів США та зобов'язується виплачувати вкладнику 6,5% річних. Строк розміщення вкладу - з 23.05.2016 до 23.06.2016.

10.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (новий кредитор) та ОСОБА_4 (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №1/16, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» за Договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Строковий з виплатою процентів наприкінці строку») №Д-28299/USD від 23.05.2016 щодо погашення заборгованості, процентів та інших платежів, визначених цим договором. Розмір суми заборгованості Банку станом на дату укладення Договору №Д-28299/USD від 23.05.2016 (грошовий еквівалент прав вимоги) становить 13 231 458,85 грн., що еквівалентно сумі 529 211,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.

16.06.2016 позивач листом №16/06/67 від 15.06.2016 повідомив відповідача про набуття ним на підставі Договору відступлення права вимоги №1/16 від 10.06.2016 права вимоги за Договором депозиту, що підтверджується відмітною Банку про отримання даного повідомлення вх. №2500-бт.

10.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (новий кредитор) та компанією Janolio Holdings Limited (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» за Договором позики від 23.05.2016 щодо погашення заборгованості, процентів за користування позикою, комісій та інших платежів, визначених цим договором позики. Розмір суми заборгованості Банку за Договором позики станом на дату укладення Договору (грошовий еквівалент прав вимоги) становить 15 015 926,75 грн., що еквівалентно сумі 600 583,33 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.

15.06.2016 позивач листом №15/06/01 від 15.06.2016 повідомив відповідача про набуття ним на підставі Договору відступлення права вимоги від 10.06.2016 права вимоги за Договором позики від 26.05.2016, що підтверджується відмітною Банку про отримання даного повідомлення вх. №1575.

16.06.2016 ТОВ «Аваль-брок» надіслало ПАТ КБ «Євробанк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих. №16/06/66 від 15.06.2016), в якій заявило про припинення зобов'язання зі сплати боргу в сумі 15 015 926,75 грн. за основною сумою заборгованості за Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 внаслідок зарахування боргу перед Банком в сумі 15 015 926,75 грн. за Договором позики від 23.05.2016 відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 10.06.2016. Залишок за непогашеним грошовим зобов'язанням позивача перед відповідачем за Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 становить 3 984 073,25 грн. Одержання 16.06.2016 вказаної заяви позивача відповідачем підтверджується відмітною Банку про отримання даного повідомлення вх. №2499-бт.

Цього ж дня, 16.06.2016 позивач направив відповідачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих. №16/06/68 від 15.06.2016), в якій зазначив про припинення зобов'язання зі сплати боргу в сумі 9 750 000,00 грн. за основною сумою заборгованості за Договором кредиту №ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та

3 481 458, 85 грн. за основною сумою заборгованості за Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 внаслідок зарахування боргу відповідача в сумі 13 231 458,85 грн. за Договором депозиту відповідно до Договору про відступлення права вимоги №1/16 від 10.06.2016. Залишок за непогашеним грошовим зобов'язанням позивача перед відповідачем за Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 становить 502 614,40 грн. Одержання 16.06.2016 вказаної заяви позивача відповідачем підтверджується відмітною Банку про отримання даного повідомлення вх. №2498-бт.

17.06.2016 на підставі рішення Правління Національного банку України №73-рш від 17.06.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня 2016 року до 16 липня 2016 року включно, призначено Кононця В.В. уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк».

01.07.2016 Банк надав ТОВ «Аваль-брок» довідку вих. №01-10.1/2620-БТ, в якій зазначено, що залишок заборгованості позивача станом на 30.06.2016 по кредитам за Договорами кредиту №ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та №ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011, становить 9 750 000,00 грн. та 19 000 000,00 грн. відповідно.

Спір у справі виник внаслідок того, що позивач вчинив односторонні правочини зарахування набутих ним на підставі Договорів відступлення права вимоги №б/н від 10.06.2016 та №1/16 від 10.06.2016 грошових вимог до Банку за Договором позики та Договором депозиту в рахунок погашення своєї заборгованості перед Банком за Договорами кредиту №ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та №ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011, проте відповідач не визнає факту погашення заборгованості та припинення зобов'язань за вказаними правочинами.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання на підставі частини 3 статті 203 Господарського кодексу України припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За приписами статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові ВГСУ від 05.07.2016 у справі №925/769/14.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи Договорів відступлення, позивачем 10.06.2016 було набуто право грошової вимоги до ПАТ КБ «Євробанк»:

- за Договором позики, укладеним між відповідачем та компанією Janolio Holdings Limited, у розмірі 15 015 926,75 грн.

- за Договором депозиту, укладеним між відповідачем та громадянином ОСОБА_4, у розмірі 13 231 458,85 грн.

Щодо посилань відповідача про неможливість заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло між банком та громадянином ОСОБА_4 на підставі Договору депозиту, оскільки таке зобов'язання нерозривно пов'язане із особою кредитора, та відповідно не набуття позивачем відповідного права вимоги за Договором депозиту, суд зазначає наступне.

Положення ЦК України та Інструкції, про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, які регулюють правовідносини за договорами банківського вкладу, не містять жодних вказівок про те, що зобов'язання за цими договорами є нерозривно пов'язаними з особою кредитора (власника рахунку, вкладника), що, в свою чергу, свідчить про допустимість уступки права вимоги за згаданими договорами.

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові №6-65цс13 від 18.09.2013 та у постанові №6-12цс14 від 09.04.2014 висловлено правовий висновок про те, що зобов'язання за договором банківського вкладу (депозиту) не є такими, що нерозривно пов'язані з особою вкладника.

Крім того, положення Інструкції не містять обмежень щодо права вкладника (клієнта) передати право вимоги за договором вкладу (депозитним) шляхом уступки права вимоги на користь іншої особи, оскільки уступка вимоги за даним видом договору відповідає його правовій природі, а саме, на рахунки даного виду кошти надходять для зберігання і використання банком виключно від їх власника і по закінченню терміна їх зберігання повертаються власнику (кредитору банка) за вказівкою власника коштів або шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок, або шляхом видачі готівкових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У даному випадку власник коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку, як встановлено судом, розпорядився ними у спосіб, дозволений законом, а саме, уступивши право вимоги позивачу.

Норми чинного законодавства не ставлять дійсність відступлення первісним кредитором прав вимоги за зобов'язанням новому кредиторові в залежність від визнання чи не визнання такого відступлення боржником.

В свою чергу, судом встановлено, що правомірність договору відступлення прав вимоги б/н від 10.06.2016, враховуючи положення статті 204 ЦК України, позивачем у встановленому законом порядку не спростована (не доведена його нікчемність або недійсність у судовому порядку).

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України №3-174гс16 від 06.04.2016, оскільки на відміну від предмета позову у даній справі, предметом позову у справі №3-174гс16 є вимога про припинення правовідносин за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки у зв'язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами банківського рахунка (а не договору банківського вкладу (депозиту)) та кредитним договором.

Відтак, висновки Верховного Суду України, що містяться у вказаній постанові, в співвідношенні з даною справою, не є прийнятими з мотивів неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а предмет спору та правовідносини у справі №3-174гс16 не можна вважати подібними з правовідносинами у даній справі.

Отже, відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка розуміє під собою те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, до предмету даного позову не входять вимоги про визнання недійсними Договорів відступлення права вимоги №б/н від 10.06.2016 та №1/16 від 10.06.2016, а відповідачем не надано доказів оскарження та визнання Договорів відступлення недійсними, а відтак в силу приписів ст. 204 ЦК України суд не вправі посилатись на недійсність вищезазначених правочинів, у зв'язку з чим доводи ПАТ КБ «Євробанк» про не набуття позивачем вимог за вказаними Договорами судом відхиляються.

Також судом відхиляються доводи відповідача про неможливість вчинення правочину зарахування у зв'язку із запровадженням у ПАТ КБ «Євробанк» тимчасової адміністрації з огляду на наступне.

Так, частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осі» встановлено заборону на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних під час тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку.

Тобто, останнім днем строку, протягом якого могла бути вчинена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є день, який передує даті введення у банку тимчасової адміністрації.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснене за заявою однією із сторін є одностороннім правочином, момент вчинення якого пов'язується виключно з моментом вчинення такою стороною відповідної дії, тобто вчинення відповідної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зважаючи на те, що позивачем було направлено, а відповідачем прийнято, відповідні заяви про зарахування зустрічних вимог 16.06.2016, а тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «Євробанк» запроваджено 17.06.2016 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк», то суд приходить до висновку, що передбачені ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осі» обмеження у даному випадку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

В той же час, посилання відповідача на те, що позивачем двічі здійснено зарахування за Договором позики суд вважає безпідставними, оскільки зі змісту заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог вих. №16/06/68 від 15.06.2016 (вх. №2498-бт від 16.06.2016) чітко вбачається, що ТОВ «Аваль-брок» мало на меті та здійснило зарахування своїх вимог до Банку за Договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Строковий з виплатою процентів наприкінці строку) №Д-28299/USD від 23.05.2016, набутих ним на підставі Договору відступлення права вимоги №1/16 від 10.06.2016, у розмірі 13 231 458,85 грн., а допущена у абз. 3 даної заяви описка не може вважатись такою, що зумовлює неоднакове трактування (розуміння) щодо яких саме вимог та за якими договорами позивач вчиняє даний правочин зарахування.

Суд зазначає, що зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); зрілість вимог - необхідно щоб термін виконання зобов'язань вже настав, або був визначений моментом запитання, чи щоб термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-якій момент.

Твердження відповідача щодо неможливості вчинення правочинів зарахування у даному випадку, оскільки зобов'язання позивача з повернення кредиту за Договорами кредиту не є такими, що настали, спростовуються положеннями спірних кредитних договорів (п. 9.1 у Договору кредиту №ЮЛ-36/2011-К , п.п. 9.1, 9.2 Договір кредиту №ЮЛ-114/2011-К) якими передбачено можливість позичальника здійснити погашення заборгованості достроково.

Отже, умовами спірних Договорів кредиту передбачено право ТОВ «Аваль-брок» на дострокове виконання свого зобов'язання із повернення наданої йому ПАТ КБ «Євробанк» суми кредитних коштів, тобто сторони встановили можливість дострокового виконання зобов'язання (в тому числі, не виключили можливості такого виконання шляхом зарахування у порядку ст. 601 ЦК України). Відтак зарахування, яке є за своєю суттю способом виконання зобов'язання, також може бути вчинене до визначеної Договорами кредиту кінцевої дати повернення кредитних коштів.

Таким чином, станом на дату вчинення спірних правочинів зарахування грошові вимоги Банку до ТОВ «Аваль-брок» за Договором кредиту відповідають критерію зрілості.

Водночас, згідно Договору позики Банк був зобов'язаний повернути компанії Janolio Holdings Limited суму позики в строк до 30.05.2016.

При цьому, відповідачем не заперечується факт отримання траншу від компанії Janolio Holdings Limited за Договором позики, а відтак суд приходить до висновку, що на дату вчинення позивачем правочину зарахування шляхом направлення заяви №16/06/66 від 15.06.2016 строк виконання Банком своїх грошових зобов'язань за цим договором був таким, що настав.

В той же час, відповідно до пункту 3 «Основні умови розміщення і зберігання вкладу» Договору банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Строковий з виплатою процентів наприкінці строку) №Д-28299/USD від 23.05.2016 сторонами було погоджено, що ОСОБА_4 (вкладник) передає на зберігання Банку грошові кошти в розмірі 650 000 доларів США у строк з 23.05.2016 до 23.06.2016.

У пункті 7 Договору №Д-28299/USD від 23.05.2016 сторони дійшли згоди про те, що умови, викладені у Правилах (договірних умовах) розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ КБ «Євробанк», які відносяться до строкового вкладу на умовах сплати процентів наприкінці строку, є невід'ємною частиною цього договору після його підписання.

У відповідності до наданих відповідачем Правил (договірних умов) розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ КБ «Євробанк», а саме п. 1.10 Банк повертає вкладнику кошти, перераховані останнім до Банку у разі якщо у термін дати, в яку вкладник розміщує грошові кошти на вкладний рахунок (в даному випадку - 23.05.2016) вкладник перерахував до Банку грошові кошти в сумі, яка не відповідає розміру суми вкладу, зазначеному у Договорі (в даному випадку - 650 000 доларів США).

У пункті 2.8.4 наведених Правил передбачено, що якщо вкладник ініціює зняття коштів з рахунку у сумі, після зняття якої залишок коштів на такому рахунку буде меншим за встановлений Договором незнижувальний (мінімальний) залишок, вважається, що цією датою вкладник ініціює припинення Договору, наслідок чого вкладнику видаються всі кошти, що знаходяться на рахунку, Договір вважається припиненим, а рахунок закривається.

При цьому, як вбачається із Договору відступлення №1/16 від 10.06.2016 станом на дату його укладення сума коштів на рахунку вкладника становила 529 211,00 доларів США, що не відповідає погодженій сторонами Договору №Д-28299/USD від 23.05.2016 сумі вкладу.

З огляду на наведене вбачається, що як у випадку передбаченому у п. 1.10 Правил, так і випадку, передбаченому п. 2.8.4 Правил станом на 10.06.2016 у Банку був наявний обов'язок із повернення суми вкладу вкладнику, проте термін виконання такого обов'язку Банку не вказаний взагалі.

А отже, суд приходить до висновку, що на дату вчинення позивачем правочину зарахування шляхом направлення заяви №16/06/68 від 15.06.2016 строк виконання Банком своїх грошових зобов'язань за цим Договором депозиту є був таким, що настав.

Таким чином, вимоги ТОВ «Аваль-брок» до ПАТ КБ «Євробанк» та вимоги ПАТ КБ «Євробанк» до ТОВ «Аваль-брок» станом на дату вчинення правочинів зарахування відповідати критерію зрілості.

Більше того, здійснивши системний аналіз ст. 601 ЦК України можна дійти висновку, що умова зрілості вимог, за якими може бути вчинено правочин зарахування, була закріплена законодавцем з метою недопущення порушення прав особи, у якої обов'язок виконати грошове зобов'язання перед іншою особою виникне значно пізніше ніж обов'язок у у боржника за зустрічним позовом.

Зважаючи на те, що граничний термін виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем повинен був наступити значно пізніше ніж у Банку, проте Договорами кредиту передбачено право позивача на дострокове виконання такого зобов'язання, то відповідачем не доведено наявності в нього матеріально-правового інтересу у осопоренні виконання позивачем свого грошового зобов'язання, як і не доведено наявності порушеного права ПАТ КБ «Євробанк» у зв'язку з вчиненням таких правочинів зарахування, а відтак відсутні правові підстави для висновку про невідповідність правочинів зарахування вимогам ст. 601 ЦК України.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п.1 ч.1 ст.211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Таким чином, надіслання позивачем вказаних заяв є вчиненням ним односторонніх правочинів, спрямованих на припинення зобов'язань сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №914/2492/14).

При цьому, слід зазначити, що інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.04.2009 у справі №32/426-6/248).

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим зобов'язання за Договором кредиту №ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (код ЄДРПОУ 19497799) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» (код ЄДРПОУ 33305163), шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

3. Визнати частково припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (код ЄДРПОУ 19497799) у розмірі 18 497 386 грн. за Договором кредиту №ЮЛ-114/2011-К від 25.02.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (код ЄДРПОУ 19497799) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» (код ЄДРПОУ 33305163), шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 35; код ЄДРПОУ 33305163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль-брок» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, код ЄДРПОУ 19497799) 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2017.

Суддя Т.М. Ващенко