Рішення № 71200983, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/18956/17

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

про стягнення 100 000,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Процун О.І. - за довіреністю від 13.01.2017 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 100 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано банківську гарантію забезпечення тендерної пропозиції №6715/17-ТГ від 23.02.2017 року та не перераховано позивачу 100 000,00 грн.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 100 000,00 грн. - тендерного забезпечення за гарантію забезпечення тендерної пропозиції №6715/17-ТГ від 23.02.2017, 1 600,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.11.2017 року.

20.11.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 100 000,00 грн. - тендерного забезпечення за гарантію забезпечення тендерної пропозиції №6715/17-ТГ від 23.02.2017, 1 200,00 грн. - інфляційних втрат, 427,40 грн. - 3% річних, 1 600,00 грн. - судового збору.

20.11.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 22.11.2017 року оголошено перерву до 05.12.2017 року.

04.12.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заперечення на відзив.

В судове засідання 05.12.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.12.2017 року представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі по тексту - Бенефіціар, Позивач) відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» проводилась закупівля послуги « 45260000-7 (Венттруба блоку №1, 2 (Н=200м.). Поточний ремонт бетонних поверхонь та маркувального фарбування)» (оголошення №UA-2017-05-22-0005З6-е, що оприлюднене на офіційному сайті http://prozoro.gov.ua) (далі по тексту - тендерна документація).

Умовами тендерної документації вказаної закупівлі, а саме підпунктом 2 розділу III передбачалось надання учасниками торгів тендерного забезпечення. Вимоги до оформлення тендерного забезпечення та сума тендерного забезпечення зазначено у вказаному підпункті.

Підпунктом 3 розділу III тендерної документації передбачено умови повернення чи неповернення забезпечення тендерної пропозиції, де вказано, що забезпечення тендерної пропозиції не повертається у разі ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частини третьої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону.

23.06.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (далі по тексту - відповідач, ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", Гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО АРМАКОМ» (далі по тексту - Принципал, ТОВ «ВО АРМАКОМ») укладено договір про надання банківської гарантії №6715/17-ТГ, на підставі якого Відповідач видав гарантію забезпечення тендерної пропозиції № 6715/17-ТГ від 23.06.2017 року (далі по тексту - Гарантія) на суму 100 000,00 грн. на користь Позивача (Бенефіціар), з метою забезпечення тендерної пропозиції, наданої Принципалом, щодо участі у оголошених Бенефіціаром згідно з оголошенням №11А-2017-05-22-000536-с, оприлюдненим на офіційному сайті http://prozoro.gov.ua, відкритих торгах на закупівлю послуг (Венттруба бл.№1,2 (Н=200 м). Поточний ремонт бетонних поверхонь та маркувального фарбування) на основі національного класифікатора ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» код 45260000-7, згідно з Тендерною документацією, затвердженою Рішенням тендерного комітету ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 16 травня 2017 року і погодженою Головою тендерного комітету ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК Енергоатом» Кравець В.П. від 16 травня 2017 року.

ТОВ «ВО «АРМАКОМ» (Принципал за Гарантією), як учасником закупівлі, надано для забезпечення власної тендерної пропозиції банківську Гарантію забезпечення тендерної пропозиції №6715/17-ТГ від 23.06.2017.

21.07.2017 року рішенням тендерного комітету Позивача визнано ТОВ «ВО «АРМАКОМ» переможцем торгів у закупівлі послуги « 45260000-7 (Венттруба блоку №1,2 (Н=200м.). Поточний ремонт бетонних поверхонь та маркувального фарбування)».

01.08.2017 рішенням тендерного комітету Позивача №60 тендерну пропозицію ТОВ «ВО «АРМАКОМ» відхилено на підставі абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 30 та абзацу 2 частини 3 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з тим, що переможець не надав в строк 5 днів всіх документів передбачених пп.. 5.5.1 - 5.5.4 пункту 5 розділу III тендерної документації.

21.08.2017 року Позивачем рекомендованим листом направлено Відповідачу вимогу про стягнення гарантійної суми за Гарантією, у зв'язку з тим, що Принципалом (ТОВ «ВО «АРМАКОМ») не виконано вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», а саме не надано у строк, визначений у абзаці 2 пункту 3 статті 17 Закону документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону.

05.10.2017 року Відповідачем направлено на адресу Позивача лист №089-0/08-1876 про відмову у виконанні гарантійних зобов'язань, в якому відповідач повідомляє, що «Забезпечення, яким є Гарантія, після 09.08.2017 вважається не чинним». Тобто, Відповідач стверджує, що правочин, яким є банківська гарантія, втратив юридичну силу 09.08.2017 як наслідок того, що Позивачем, як Замовником закупівлі, на офіційному сайті http://prozoro.gov.ua опубліковано протокол про відміну торгів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано банківську гарантію забезпечення тендерної пропозиції №6715/17-ТГ від 23.02.2017 року та не перераховано позивачу 100 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про публічні закупівлі» (25 грудня 2015 року №922-VIII) замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції.

У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції.

Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про публічні закупівлі» (25 грудня 2015 року №922-VIII) забезпечення тендерної пропозиції не повертається у разі:

- відкликання тендерної пропозиції учасником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються чинними;

- непідписання учасником, який став переможцем процедури торгів, договору про закупівлю;

- ненадання переможцем у строк, визначений в абзаці другому частини третьої статті 17 цього Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону;

- ненадання переможцем процедури торгів забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією.

Пунктом 4 ст. 24 Закону України «Про публічні закупівлі» (25 грудня 2015 року №922-VIII) передбачено, що забезпечення тендерної пропозиції повертається учаснику протягом п'яти банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення тендерної пропозиції в разі:

- закінчення строку дії забезпечення тендерної пропозиції, зазначеного в тендерній документації;

- укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем тендеру;

- відкликання тендерної пропозиції до закінчення строку її подання;

- закінчення процедури закупівлі в разі не укладення договору про закупівлю з жодним з учасників, які подали тендерні пропозиції.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (25 грудня 2015 року №922-VIII) передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо:

1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі;

2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;

3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення;

4) суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів);

5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника;

8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура;

9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (25 грудня 2015 року №922-VIII) переможець торгів у строк, що не перевищує п'яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті.

Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (ч. 1 ст. 562 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ТОВ «ВО «АРМАКОМ» не виконано вимоги пунктів 5.1. - 5.4. розділу 3 тендерної документації, зокрема не надано у строк, визначений у абзаці 2 пункту 3 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі», в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання гарантії, яку відповідачем не виконано та не перераховано позивачу 100 000,00 грн., а тому вимоги позивача про стягнення 100 000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 100 000,00 грн. (тендерного забезпечення за гарантію забезпечення тендерної пропозиції №6715/17-ТГ від 23.02.2017) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 1 200,00 грн. (інфляційних втрат) та 427,40 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 566 ЦК України обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Як вбачається зі змісту гарантії (абзац 7 гарантії) зобов'язання Гаранта перед Бенефіціаром за цією Гарантією обмежується загальною сумою, що не перевищує Гарантійну суму та закінчується повністю і автоматично у нашому приміщенні «24» жовтня 2017 року.

Зобов'язання гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії є грошовим. Відповідно до ст. 566 ЦК України у разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії. Таким чином, за відсутності в гарантії інших умов кредитор має право вимагати від гаранта, що порушив свій обов'язок, сплатити грошову суму, виплатити проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК.

Таким чином, у відповідності до ст. 566 ЦК України та умов гарантії відповідальність відповідача обмежується лише сумою гарантії в розмірі 100 000,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційні втрати не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 83-Д; код ЄДРПОУ 33695095) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (код ЄДРПОУ ВП: 05425046; місцезнаходження ВП: 34400, Рівненська обл., місто Вараш) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - тендерного забезпечення за гарантію забезпечення тендерної пропозиції №6715/17-ТГ від 23.02.2017, 1 574 (одну тисячу п'ятсот сімдесят чотири) грн. 38 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 20.12.2017 року.