Ухвала суду № 71200796, 14.12.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

14.12.2017р. Справа № 905/189/15

Суддя господарського суду Донецької області Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги №0610/1/ю від 06.10.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік, м. Маріуполь, Донецька область, на дії Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства Дзержинськвугілля, м. Дзержинськ, Донецька область

про стягнення 120 176грн. 29коп.

За участю представників:

від позивача(скаржника): представник не зявився;

від відповідача : представник не зявився;

від Торецького МВДВС ГТУЮ у Донецькій області: представник не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2015 року по справі №905/189/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Дзержинськвугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік заборгованість за договором №172 про закупівлю послуг за державні кошти від 01.08.2012р. у сумі 75 905грн. 70коп., 3% річних у сумі 4 828грн. 76коп., інфляційні втрати у сумі 38 696грн. 91коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 388грн. 63коп. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік до Державного підприємства Дзержинськвугілля в частині стягнення 3% річних у сумі 744грн. 92коп. відмовлено.

14.07.2017р. на виконання вищезазначеного рішення був виданий відповідний наказ.

10.10.2017р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга №0610/1/ю від 06.10.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік, м. Маріуполь, Донецька область, на дії Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо виконання рішення господарського суду по справі №905/189/15 та просить суд: визнати незаконною та скасувати Постанову Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017р. ВП №48934505 про повернення виконавчого документа стягувачу; зобовязати Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити у виконавчому провадженні ВП №48934505 дії щодо виконання приписів Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; зобовязати Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подати Казначейству оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження відповідно до приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

В обґрунтування зазначеної скарги, ТОВ «Вуглетехнік» посилається на те, що державним виконавцем не було враховано положень ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо викоання судових рішень», а тому зазначена постанова є протиправною.

Ухвалою суду від 12.10.2017р. скаргу було прийнято до розгляду та призначено до розгляду на 31.10.2017р.

31.10.2017р. від Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області через офіційну електронну пошту суду надійшов відзив за вих.№14.15-5-20692 від 31.10.2017р. на скаргу ТОВ «Вуглетехнік», у якій ВДВС з доводами скарги не погоджується у повному обсязі посилаючись на те, що останнім, в перебігу примусового виконання зведеного виконавчого провадження №7131024, було вчинено наступні дії: накладено арешт на грошові кошти боржника, що містились на рахунках в банківських установах; надсилались запити до установ МРЕВ, БТІ, після чого була винесена постанова про арешт всього автотранспорту та внесена заборона на його відчуження; в межах ВП 29.12.2011р. направлялось подання до Дзержинського міського суду Донецької області про обмеження виїзду за кордон керівника юридичної особи-боржника, проте інформація про розгляд подання відсутня; 24.02.2012р. державним виконавцем повторно направлялось подання до Дзержинського міського суду Донецької області про обмеження виїзду за кордон керівника юридичної особи-боржника, проте ухвалою суду від 15.01.2013р. було відмовлено у задоволенні зазначеного подання державного виконавця; 24.02.2012р. державним виконавцем направлялось подання до прокуратури міста Дзержинська Донецької області про притягнення керівника юридичної особи боржника ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України; у звязку з тим, що транспорті засоби за постановою державного виконавця від 24.07.2013р. оголошено у розшук, було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження; 18.03.2015р. державним виконавцем вдруге направлялось подання до Дзержинського міського суду Донецької області про тимчасове обмеження виїзду за кордон керівника боржника, проте ухвалою суду в задоволенні подання державного виконавця відмовлено з формальних підстав; 18.03.2015р. державним виконавцем направлено подання до Дзержинського міського відділу ГУМВ України у Донецькій області про притягнення до кримінального відповідальності за статтею 382 КК України керівника юридично особи боржника, проте слідчі дії за вказаним кримінальним провадження не проводились; 18.09.2015р. повторно направлялися запити до обліково-реєстраційних установ, ДПС з метою виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення; 18.09.2015р. державним виконавцем направлялись запити до Дзержинського міського відділу ГУМВД України у Донецькій області щодо розгляду подання державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України керівника юридичної особи боржника, до центра НППВАЗ з обслуговування м. Костянтинівка, Дзержинськ та Костянтинівського району щодо результатів розшуку транспортних засобів боржника, проте, згідно відповідей Дзержинського МВ, центра НППВАЗ з обслуговування м. Костянтинівка, м. Дзержинська та Костянтинівського району позитивних результатів розшуку транспортних засобів боржника не було; 28.10.2015р. державним виконавцем направлялось подання до Дзержинського міського суду Донецької області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, проте в задоволенні вказаного подання судом було відмовлено; та інші дії.

Таким чином, на думку Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з огляду на те, що в ході примусового виконання державним виконавцем виявлено рухоме та нерухоме майно, на яке в повному обсязі накладено арешти, а рухоме майно до того ж оголошено у розшук, крім того, переважна частина нерухомого майна арештована, описана та передана у податкову заставу фіскальним органам скарга є необґрунтованою, суперечливою та задоволенню не підлягає. Крім того, у відзиві ВДВС посилається на обставини, викладені у постанові про повернення виконавчого документу від 23.08.2017р., а саме на ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», ст.1 ЗУ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та ст. 34, п.2, п.9 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також, Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області просить розгляд скарги здійснювати без участі представника останнього. Жодних документів до відзиву органом ДВС не надано.

31.10.2017р. від боржника до суду надійшли пояснення за вих.№10/13149 від 24.10.2017р. на скаргу ТОВ «Вуглетехнік», у яких останній зазначає, що скарга є необґрунтованою, доводи скаржника не відповідають дійсності, а тому просить відмовити у задоволення скарги ТОВ «Вуглетехнік» у повному обсязі. Крім того, Державне підприємство «Торецьквугілля» просить розглянути скаргу без участі представника останнього.

Також, боржником до зазначених вище пояснень, в якості додатку був наданий Наказ №513 від 11.08.2016р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості, відповідно до якого ДП «Дзержинськвугілля» перейменовано у ДП «Торецьквугілля».

Ухвалою суду від 31.10.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд скарги на 28.11.2017р.

Представником скаржника 28.11.2017р. подано клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 (пятнадцять) днів.

Ухвалою суду від 28.11.2017р., у звязку з задоволенням відповідного клопотання скаржника, господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду скарги на відкладено розгляд скарги на 14.12.2017р.

14.12.2017р. від Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області через офіційну електронну пошту суду надійшли доповнення до відзиву на скаргу ТОВ «Вуглетехнік», у яких, останній, зокрема, зазначив, що оригінали виконавчого провадження надати для огляду не представляється можливим через відсутність можливості бути присутнім на судовому засіданні.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами імені України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законами України Про виконавче провадження.

При цьому, за змістом ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

За змістом ч.ч.1, 2 ст.2 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу.

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) визначено певний перелік обовязків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обовязок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діє на теперішній час) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відтак, законодавець визначає умови і порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, низку повноважень (прав та обовязків) державного виконавця, які здійснюються останнім з метою забезпечення виконання судових рішень.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 08.10.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, згідно з постановою від 23.08.2017р. державним виконавцем наказ суду №905/189/15 від 14.07.2015р. було повернуто стягувачу посилаючись на положення Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств та на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст.1. Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у звязку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Пунктом 2 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств Кабінету Міністрів України доручено забезпечити у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Зі змісту постанови вбачається, що державний виконавець при винесені постанови від 23.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу керувався п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження, за змістом якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно ст. 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження обєктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у звязку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобовязань боржника з перерахування фондам загальнообовязкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець в постанові від 23.08.2017р., посилаючись на п.2, п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» зробив висновок про відсутність у боржника по справі майна, на яке можливо звернути стягнення.

У своєму відзиві, держаний виконавець зазначає про здійснені ним заходи щодо розшуку майна боржника, які виявилися безрезультатними. При цьому, державний виконавець посилаючись на документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документи, складені під час розшуку майна боржника, жодного з них до суду не надав.

Так, відповідно до ст.11 Закону України Про виконавче провадження (№606-ХІV від 21.04.1999р.) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України Про виконавче провадження (№606-ХІV від 21.04.1999р.) розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 (в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

У відповідності до ст.54 Закону України Про виконавче провадження (№1404-VIII від 02.06.2016р.) виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобовязані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Разом з тим, державним виконавцем, всупереч вимогам ухвал суду, до суду не надано ані матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу по справі №905/189/15, ані документів, на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, передабчениз ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на встановлене вище, суд дійшов висновку, що державним виконавчем не надано жодних доказів, що в рамках виконавчого провадження з виконання наказу №905/485/15 останнім направлялись запити до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо, відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

За змістом ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) про наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

В п.9 Інформаційного листа №01-06/131/16 від 28.01.2016. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням господарськими судами Закону України Про виконавче провадження розяснено щодо необхідності у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що докази на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові та відзиві на скаргу доводів, у виконавчому провадженні, відсутні, будь-якого документального підтвердження вчинення державним виконавцем належних виконавчих дій по розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення за наказом №905/189/15 від 14.07.2015р. Торецьким міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до матеріалів справи не надано, акт з цього приводу в порядку норм ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження не складався.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини, вбачається бездіяльність державного виконавця з належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, за якої оскаржувана скаржником постанова від 23.08.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №48934504 є необґрунтованою та передчасною.

Згідно ст. 129 Конституції України судове рішення є обовязковим до виконання.

У відповідності до ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" регулює відносини, що виникають у звязку з обовязком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п. 35 рішення).

Крім того, ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств містить однозначні вказівки щодо зупинення виконавчих проваджень стосовно державних вугледобувних підприємств, яке державним виконавцем було проігноровано.

Враховуючи наведене, дії органу Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.08.2017р. у ВП №48934504 є неправомірними.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобовязує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, повязаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Закон України Про виконавче провадження не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не вправі зобовязати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу судом не встановлено, з огляду на що, враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» в частині визнання визнання постанови Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документа недійсною.

Також скаржник в скарзі просить скасувати постанову від 23.08.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №48934504.

Враховуючи приписи ГПК України, Закону України Про виконавче провадження, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Окрім того, стосовно викладених обставин у відзиві на скаргу ТОВ «Вуглетехнік» суд зазначає наступне.

Зазначені у відзиві проведені державним виконавцем дії під час виконавчого провадження судом не приймаютсья до уваги, оскільки не доведені належними доказами в розмінні ст. 34 ГПК України. Також, окремо, суд зазначає, що, зазначені у відзиві проведені державним виконавцем дії за період з 2012р. до 08.10.2015р., взагалі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки виконавче провадження з виконання наказу по справі №905/189/15 було відкрите лише 08.10.2015р.

Також, як вбачається з прохальної частини скарги, скаржник просить суд зобовязати Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити у виконавчому провадженні ВП №48934505 дії щодо виконання приписів Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; зобовязати Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подати Казначейству оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження відповідно до приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Обгурнтовуючи зазначені вимоги, скаржник посилається на положення ч.3 ст.4 Закону Україн «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Оскільки судом вище встановлено, що дії щодо повернення виконавчого документу на підставі п.9 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» є неправомірними та постанова Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документа визнаєтсья недійсною, то вимоги скаржника в частині зобовязання Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити у виконавчому провадженні ВП №48934505 дії щодо виконання приписів Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та зобовязання Торецькиого міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подати Казначейству оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження відповідно до приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств, ст.ст. 1,2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна, ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ст.ст. 1, 2, 11, 18, 36, 37, 54 Закону України Про виконавче провадження, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 32-38, 45, 90, 115, 116, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглетехнік, м. Маріуполь, Донецька область, на дії Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про: визнання незаконною та скасування Постанови Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017р. ВП №48934505 про повернення виконавчого документа стягувачу; зобовязання Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити у виконавчому провадженні ВП №48934505 дії щодо виконання приписів Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; зобовязання Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подати Казначейству оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження відповідно до приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників задовольнити частково.

Визнати постанову Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.08.2017р. про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду Донецької області №905/189/15 від 14.07.2015р. недійсною.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили в день її винесення, але може бути оскаржена через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 5-ти днів з моменту її винесення.

Суддя Ю.С. Мельниченко