Постанова № 71197318, 20.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з останнього майнову шкоду у розмірі 147 520 грн. 99 коп.

Зазначав, що у січні 2016 року між ним та публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (надалі - ПАТ «Фідобанк») укладено декілька договорів банківського вкладу на загальну суму 360 005 грн. 03 коп., між тим, у квітні 2016 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження у банку тимчасової адміністрації й у липні 2016 року прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Фідобанк», а 25 липня 2016 року позивачем отримано гарантовану суму вкладу у розмірі 200 000 грн.

Посилаючись на те, що згідно з відомостями, що містяться у загальному доступі, ОСОБА_3 є власником істотної участі ПАТ «Фідобанк» та кінцевим бенефіциаром і не вжив всіх передбачених законом заходів для недопущення процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк», у зв'язку із чим повинен відшкодувати позивачу - вкладнику банку майнову шкоду у розмірі 147 520 грн. 99 коп., просив позов задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, зокрема неврахування встановлених в рамках кримінального провадження встановлених обставин про зловживання службовим становищем голови правління банку та іншими посадовими особами правління банку, недоведеність ОСОБА_3 здійснення ним усіх заходів для недопущення процедури ліквідації в ПАТ «Фідобанк», просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, представника ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем, ОСОБА_2 та ПАТ «Фідобанк» у 2016 році укладено ряд договорів, за яким позивачем внесено до банківської установи депозитні вклади.

Відповідно до листа ПАТ «Фідобанк» № 2-3-2-2/12228-1 к-ог від 19 жовтня 2016 року, станом на 19 серпня 2016 року позивач ОСОБА_2 не одержав кошти по депозитним вкладам за наступними договорами:

депозит «Поштовий» № 393771-980/2016 від 26 лютого 2016 року, у сумі 20001 грн.;

депозит «Поштовий» № 393756-980/2016 від 26 лютого 2016 року, у сумі 20001 грн.;

депозит «Поштовий» № 393766-980/2016 від 26 лютого 2016 року, у сумі 20001 грн.;

депозит «Поштовий» № 393762-980/2016 від 26 лютого 2016 року, у сумі 20001 грн.;

депозит «Поштовий» № 397257-980/2016 від 15 березня 2016 року, у сумі 2781 грн. 08 коп.;

депозит «Поштовий» № 397260-980/2016 від 15 березня 2016 року, у сумі 20000 грн. 01 коп.;

депозит «Поштовий» № 397265-980/2016 від 15 березня 2016 року, у сумі 20000 грн. 01 коп.;

депозит «Поштовий» № 394918-980/2016 від 29 лютого 2016 року, у сумі 20000 грн. 01 коп. (а.с.98 т.1).

Згідно рішення Правління Національного банку України № 8 від 20 травня 2016 року, ПАТ «Фідобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 148 т.1).

Встановлено, що 20травня 2016 року на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) у ПАТ «Фідобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що цивільна справа не містить належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 58,59 ЦПК України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення) на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Фідобанк» майнової шкоди позивачу через порушення ОСОБА_3, як власником істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про доведеність в рамках кримінального провадження умисності дій керівництва банківської установи, зокрема ОСОБА_3, по привласненню та виведенню грошових активів і майна банку, й, відповідно, не вчинення відповідачем усіх заходів для недопущення процедури ліквідації в ПАТ «Фідобанк», колегія суддів визнає таким, що не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів в розумінні ЦПК України на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Фідобанк» майнової шкоди позивачу через порушення ОСОБА_3, як власником істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно ст. 58 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України тат статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

У ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, лише після складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Позивачем не доведено порушення його права на отримання грошових коштів.

Крім того, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб'єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

В справі не міститься доказів відповідних звернень Фондом із позовом до ОСОБА_3

Передбачене ст. 58 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Проте відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю і невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, вимагаючи шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння ПАТ «Фідобанк» майнової шкоди позивачу через порушення ОСОБА_3, як власником істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

З урахуванням зазначеного та матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, надано належну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді:

Справа № 752/20760/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12570/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.