Постанова № 71197304, 20.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Вербової І.М.,

суддів Шахової О. В., Головачова Я. В.,

при секретарі Іваницькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю «САЛТБЕРН ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД» до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІС БОЙ КЛАБ» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПисьменнаНаталія Володимирівна в інтересах Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю «САЛТБЕРН ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД» звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору №1-08 купівлі-продажу корпоративних прав засновника (учасника) ТОВ «ПІС БОЙ КЛАБ» від 21 жовтня 2008 року та стягнення з відповідача 10 958 241 грн. 50 коп. суми заборгованості з Договором, 962 028 грн. 51 коп. суми 3% річних за користування коштами та 7 202 880 грн. 00 коп. суми інфляційних втрат, а всього 19 123 150 грн. 01 коп.

У травні 2017 року Письменна Н.В. в інтересах Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю «САЛТБЕРН ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД» звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2017 року заяву Письменної Н. В. задоволено частково, накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог - 13 280 000 грн. 00 коп., а саме: на земельну ділянку, площею 0,2135 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; на земельну ділянку, площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; на земельну ділянку, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; на садовий будинок, загальною площею 185,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2; на 2/4 частини нежитлових приміщень, де розташований культурно-розважальний центр готельного типу з кафе-баром, загальною площею 3859,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

У травні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2017 року.

____________

Справа № 755/16229/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/12263/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н. Є.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року відмовлено останній в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову в частині виключення майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову - залишено без змін.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 повторно звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з заявою про скасування заходів забезпечення позову в частині арешту майна, вартість якого перевищує ціну позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в частині арешту майна, вартість якого перевищує ціну позову відмовлено (а. с. 177-178)

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою Клопотання ОСОБА_2 В задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову в частині арешту майна, вартість якого перевищує ціну позову.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що ухвала суду прийнята з порушенням вимог процесуального права, оскільки загальна вартість нерухомого майна, яке обтяжене арештом, становить 61 749 984 гр. 10 коп., що значно перевищує розмір позовних вимог.

Оригінали звітів про ринкову вартість обтяженого майна були надані апелянтом на огляд суду, що свідчить про відсутність наміру відчужувати це майно.

На думку апелянта, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та дослідив докази, а тому порушив принцип співмірності виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представники - ОСОБА_1, ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній.

Представник Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю «САЛТБЕРН ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД» - Письменна Н.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись, зокрема, на те, що заявляючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову позивачем були надані докази співмірності вартості майна та суми заявлених вимог. Крім того, через незаконні дії відповідача розгляд справи затягується, що може спричинити негативні наслідки для позивача, який постраждав від цивільного правопорушення, а тому для запобігання такої ситуації, що відповідач може відчужити своє майно існує інститут забезпечення позову, порядок якого регулюється цивільним процесуальним законом. Письмові заперечення останньої приєднані до матеріалів даної справи.

Представник ТОВ «ПІС БОЙ КЛАБ» до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи скаржника, його представників, представника Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю «САЛТБЕРН ПРОПЕРТІЗ ЛІМІТЕД», з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами існує спір майнового характеру, представником позивача збільшено розмір позовних вимог, ухвалою суду накладено арешт в межах позовних вимог, а тому відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову в частині виключення майна.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з огляду на таке.

Так, виходячи зі змісту ч.1 ст.151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.ч.2,3 ст.151 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали).

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; ) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; 8) встановленням обов'язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об'єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору (ч.1 ст.152 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали).

Виходячи з роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог - 13 280 000 грн. 00 коп., а саме: на земельну ділянку, площею 0,2135 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; на земельну ділянку, площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; на земельну ділянку, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; на садовий будинок, загальною площею 185,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2; на 2/4 частини нежитлових приміщень, де розташований культурно-розважальний центр готельного типу з кафе-баром, загальною площею 3859,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

Частинами 6,7 ст.154 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали) якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 та/або його представники із заявою про заміну одного способу забезпечення позову іншим, не звертались.

Наклавши арешт на нерухоме майно відповідача, суд не позбавив права останнього володіти та користуватись майном, а лише обмежив розпорядження майном з метою можливості виконання рішення суду в майбутньому.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу співмірності виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, то вони відхиляються колегією суддів, оскільки судом апеляційної інстанції переглядалась ухвала про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, а не ухвала про забезпечення позову, де і необхідно було подавати докази.

Крім того, у статті 154 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали) міститься вичерпний перелік підстав, за наявності яких скасовуються вжиті заходи забезпечення позову.

Підстави, на які посилається скаржник в заяві про скасування заходів забезпечення позову, не входять до вищевказаного переліку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повну постанову складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий: І.М. Вербова

Судді: О.В. Шахова

Я.В.Головачов