Постанова № 71197302, 21.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження №22-ц/796/12680/2017 Головуючий у 1 інстанції - Ключник А.С. Унікальний номер справи №759/14089/15-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

Мараєвої Н.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях, мотивуючи тим, що між сторонами було укладено кредитний договір № 77.1/АК-01304.08.2 на купівлю транспортного засобу та додатковий договір №1 до кредитного договору. З метою забезпечення зобов'язань по кредитному договору № 77.1/АК-01304.08.2 було укладено договір застави транспортного засобу.

10.09.2009 року було укладено договір поруки між позивачем та ОСОБА_4, згідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3

Однак, в порушення умов договору, відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №77.1/АК-01304.08.2 від 17.07.2008 року по донарахованих процентах в розмірі 2080,26 доларів США та штрафних санкціях, а саме: пені в розмірі 45 724,11 грн. та три проценти річних в розмірі

2 754,87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати по 1827,00 грн. з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Родовід Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки та допустив порушення норм матеріального і процесуального закону. Вказував, що судом безпідставно відмовлено у стягненні плати за обслуговування кредиту та інфляційних витрат, а також необґрунтовано зменшено розмір пені з 262 020, 25 грн. до 45 724, 11 грн.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги банку, стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість по відсотках у сумі 1918, 31 доларів США та пеню у розмірі 1 000 грн., мотивуючи тим, що суд першої інстанції дав невірну оцінку обставинам справи та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Представник ПАТ «Родовід Банк» та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зґявилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Колегія суддів вважає, що причини неявки представника ПАТ «Родовід Банку» зазначені ним в заяві про відкладення розгляду справи, є неповажними, а тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися.

Відповідач ОСОБА_4та її представник просили апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банку» залишити без задоволення, а їх апеляційну скаргу задовольнити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №77.1/АК-01304.08.2 від 17.07.2008 року по донарахованих процентах в розмірі 2080,26 доларів США та штрафних санкціях, а саме: пені в розмірі 45724,11 грн. та три проценти річних в розмірі 2754,87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати по 1827,00 грн. з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.12.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи 17 липня 2008 року позичальник ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 26 292 долари США зі сплатою 7,7 % річних на строк до 17 липня 2015 року на купівлю транспортного засобу. Виконання зобов'язання забезпечено заставою автомобіля.

10 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 686 доларів 53 центи США та 248 621 грн. 24 коп.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року зменшено розмір стягнутої заборгованості до 14 686 доларів 53 центи США та 21 270 грн. 24 коп.

27 липня 2015 року рішення суду боржниками виконано.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів плати за обслуговування кредиту в розмірі 35 064 грн. 16 коп. не ґрунтуються на вимогах закону; норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене в гривні, а кошти, які були предметом договору позики та стягнуті за рішенням суду, були визначені в іноземній валюті. Також судом застосовано позовну давність до вимог про стягнення пені, визначено період її стягнення з 17.07.2014 року по 17.07.2015 року. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшено розмір неустойки до розміру заборгованості зі сплати процентів з 208 576 грн. 13 коп. до 45 724 грн. 11 коп.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги і прийшла до наступного.

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16.11.2016 року № 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За таких обставин колегія суддів вважає, що положення договору про споживчий кредит, які містять умови щодо плати за обслуговування кредиту є несправедливими та це є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення коштів передбачених за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК Українищодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Колегія суддів вважає, що за договором кредиту між сторонами виникли зобов'язання у доларах США, за попереднім рішенням суду борг стягнуто в іноземній валюті, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до даних грошових зобов'язань положення закону щодо нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях, не застосовується.

Посилання апелянта ОСОБА_3 на те, що судом безпідставно не застосовано строк позовної давності, не може бути прийнято до уваги, оскільки як вбачається із матеріалів справи позов про стягнення заборгованості відповідачів перед банком було розглянуто 10 квітня 2014 року шляхом ухвалення рішення Апеляційним судом міста Києва, а з даним позовом до суду позивач звернувся у вересні 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується також із рішенням суду першої інстанції щодо зменшення пені до розміру стягнутої суми процентів за кредитом, оскільки воно відповідає положенням ст.. 551 ч.3 ЦК України.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог банку.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2017 року

Головуючий

Судді