Постанова № 71197291, 19.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

19 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Саліхова В.В.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року (суддя Малинников О.Ф.) у справі № 761/15309/16-ц Шевченківського районного суду м. Києва

за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Периметр», Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, на дії державного виконавця та визнання недійсним звіту про оцінку майна боржника по виконавчому провадженню, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила визнати недійсним звіт про оцінку майна від 12.01.2016, складений оцінювачем по виконавчому провадженню № 42541468 (далі - Звіт).

Скаргу обґрунтовувала тим, що 31.03.2016 нею отримано від Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Личаківський відділ ДВС Личаківського МУЮ), в якому повідомлено, що вартість описаного та арештованого державним виконавцем майна в процесі виконання виконавчого провадження ВП № 42541468 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25.02.2014 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з неї на користь ВАТ КБ «Надра» 384 040,74 грн. заборгованості та 1820 грн. судових витрат, яка визначена з метою подальшої реалізації автомобіля для погашення боргу, становить 369 050,00 грн.

Зазначала про те, що державний виконавець для проведення оцінки майна призначив суб'єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю «Периметр» в порушення вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», не визначивши такого суб'єкта на конкурсних засадах у вдіповідності ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що ставить під сумнів об'єктивність, повноту та якість проведеної оцінки та самого звіту про оцінку майна.

Вказувала на те, що до Звіту про оцінку майна є вимоги, встановлені Національним стандартом № 1, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, яких не дотримався суб'єкт оціночної діяльності затвердивши Звіт, що є порушенням вимог до порядку складання висновку про вартість майна та прямим порушенням норм матеріального права.

Також вказувала на те, що визначена суб'єктом оціночної діяльності вартість майна - автомобіля в розмірі 369 050,00 грн. є значно заниженою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою заявника в судове засідання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилалась на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Вказувала на те, що залишаючи скаргу без розгляду у зв'язку з повторною неявкою заявника, суд дійшов помилкового висновку про належне повідомлення останнього. Зазначала, що судом у відповідності до вимог процесуального законодавства не було належним чином її повідомлено, а також не враховано, що було подано заяву про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення.

За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Периметр», Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу та їх представників, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника - ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявник ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час та місце розгляду скарги, повторно не з'явилася в судове засідання.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦПК України, яка діяла на час вчинення судом процесуальної дії, скарга розглядалася у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Частиною другою даної статті передбачалося, що якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Постановляючи ухвалу про залишення скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції керувався положеннями пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК України (в редакції 2004 року зі змінами), яким передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дійсно, в судові засідання призначені на 12.07.2017 та 27.09.2017 ОСОБА_1 не з'явилася.

Однак, висновок суду про належне повідомлення заявника є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України (в редакції 2004 року зі змінами, яка діяла на момент вчинення процесуальної дії) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази про вручення судової повістки ОСОБА_1 Зі зворотних поштових повідомлень вбачається, що судова повістка, адресована ОСОБА_1, повернулася на адресу суду без вручення (т. 1, а.с. 236, 244).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення (т. 1, а.с. 87).

Проте, суд першої інстанції ОСОБА_1 не надіслав судову повістку в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення заявника про дату, час і місце розгляду справи.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про належне повідомлення заявника не відповідають обставинам справи. Постановляючи ухвалу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення скарги без розгляду з порушенням норм процесуального права.

Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду про залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Дата виготовлення повного тексту постанови - 22 грудня 2017 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПО С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/15309/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13041/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.