Вирок № 71194420, 15.12.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1342/17

Провадження № 1-кп/591/266/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2017 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого - судді Мальованої -Когер В.В.

з участю секретаря Могиленець А.М.

прокурора Іваненко С.О..

представника потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення:

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працюючого лікарем пульмонологом КЗ «Сумська міська клінічна лікарня №5», одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утриманні має неповнолітніх дітей, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: вул. Павлова, 37 в м. Суми, іпн НОМЕР_1, раніше не судимого

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2016 близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 керував власним автомобілем «ЗАЗ 110247» д.н. 595-89СА та рухався по вулиці Харківській у напрямку до вул. Прикордонна в м. Суми. Рухаючись в районі поліклініки ПАТ «Сумихімпром», ОСОБА_3 знехтував безпекою дорожнього руху, маючи обєктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_4, який перебуваючи в стані алкогольного спяніння, що відповідає легкому ступеню (висновок судово-медичної експертизи №307 від 13.03.2017) перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля, не прийняв міри до зниження швидкості руху керованого автомобіля аж до зупинки та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4

У наслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-торако-скелетної травми, ЗЧМТ, закритого скалкового перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритого перелому обох кісток диафізів, лівого передпліччя зі зміщенням, ЗТГК, перелому 8-го ребра з ліва, множинних саден тулуба і нижніх кінцівок, саден спинки носа, закритого перелому внутрішнього мищелка правої вликоберцової кістки зі зміщенням, больового синдрому, значного порушення статики та ходьби, верхньої лівої кінцівки, які відповідно до висновків судово-медичних експертизи №968 від 22.08.2016, №278 від 13.03.2017 кваліфікуються, як середньої тяжкості тілесні ушкодження і не є небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння. Встановлений діагноз «перелом 8-го ребра з ліва» не підтверджений обєктивними даними і при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховується, відповідно до п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №19/119/9-1/42е від 10.03.2017 водій ОСОБА_3 під час керування автомобілем «ЗАЗ 110247» д.н. 595-89СА по вул. Харківська, м. Суми повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а при виявленні пішохода ОСОБА_4, який розпочав переходити проїзну частину вул. Харківська в районі поліклініки ПАТ «Сумихімпром» чим створював небезпеку для руху, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто діяти відповідно до вимог п.п. 2.3«а,б», 12.3, 31.1, 31.4.5 «г» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р.

В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_3 міг уникнути дорожньо-транспортної пригоди, як би при виявленні пішохода ОСОБА_4, який вийшов на проїзну частину та почав її перетинати з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля, своєчасно вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого автомобіля аж до зупинки. Тому допущені водієм ОСОБА_3 порушення пункту 12.3 ПДР України, знаходиться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною подією та наслідками, що наступили..

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, що виразилися в порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, під час керування 24.06.2016 автомобілем «ЗАЗ 110247» д.н. 595-89СА по вулиці Харківській в районі поліклініки ПАТ «Сумихімпом» в м. Суми, що призвело до наїзду на потерпілого ОСОБА_4 внаслідок чого йому спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 Свою вину у вчиненому визнав частково, зазначивши, що дійсно, фактичні обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, але дана дорожньо-траспортна пригода сталася не лише з його вини, а й з вини потерпілого, який нехтуючи правилами дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, перетинав дорогу у невстановленому місці, внаслідок чого стався на нього наїзд транспортним засобом. Як пояснив ОСОБА_3 він відразу надав потерпілому першу, невідкладну медичну допомогу та викликав поліцію. Що так сталося шкодує, уточнений цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди не визнає . Крім того, в судових дебатах обвинувачений заявив клопотання про застосування до нього акту амністії, оскільки він має на утриманні двох малолітніх дітей. Наслідки застосування амністії йому розяснені та зрозумілі.

Крім часткового визнання своєї винуватості у вчиненому обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованих протиправних діянь повністю доводиться зібраними та дослідженими в ході судового розгляду справи доказами.

Так потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 24.06.2016 року близько 16 години, перебуваючи на вул. Харківській в м.Суми в районі ПАТ «Сумихімпром» він повертався з роботи. В цей час він був у стані алкогольного спяніння. Побачивши тролейбус, який підїжджав до зупинки на протилежному боці дороги, тобто з права по відношенню до нього на відстані 20 метрів, виявив бажання на нього встигнути та в звязку з чим, поза межами пішохідного переходу, почав переходити дорогу. Все що він памятає, це те, що він дійшов до середини дороги. Прийшовши до тями в лікарні, йому пояснили , що він потрапив в ДТП.

Показання обвинуваченого та потерпілого, свідків, в судовому засіданні про обставини події обєктивно підтверджуються дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є близькими родичами потерпілого ОСОБА_4, суду пояснили, що свідками самої ДТП вони не були, але, зазначали, що внаслідок отриманих травм потерпілий зазнав душевних страждань, які виразилися у дратівливості, неспроможності вести звичайний образ життя,тощо.

Свідок ОСОБА_7 відмовилися від дачі пояснень відносно свого чоловіка ОСОБА_3 згідно ст. 63 Конституції України.

Судом також були досліджені письмові матеріали, зокрема:

-протокол огляду місця ДТП від 24.06.2016 року (а.с.153-155) в якому зафіксовано загальну обстановку на місці дорожньо-транспортної пригоди з участю автомобіля "ЗАЗ" по вул. Харківській в м. Суми.

-протокол проведення слідчого експерименту від 03.03.2017 року за участю ОСОБА_3, де зафіксовані детальні пояснення обставини вчинення ним ДТП /а.п. 147-149/.

-протокол проведення слідчого експерименту від 09.02.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_4, де останній зазначав, як на нього було скоєно наїзд (а.с.150-152).

Згідно висновку судово-медичного експерта № 278 від 14.03.2017 року, у громадянина ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-торако-скелетної травми, ЗЧМТ, закритого скалкового перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритого перелому обох кісток диафізів, лівого передпліччя зі зміщенням, ЗТГК, перелому 8-го ребра з ліва, множинних саден тулуба і нижніх кінцівок, саден спинки носа, закритого перелому внутрішнього мищелка правої вликоберцової кістки зі зміщенням, больового синдрому, значного порушення статики та ходьби, верхньої лівої кінцівки, які відповідно до висновків судово-медичних експертизи №968 від 22.08.2016, №278 від 13.03.2017 кваліфікуються, як середньої тяжкості тілесні ушкодження і не є небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння. Встановлений діагноз «перелом 8-го ребра з ліва» не підтверджений обєктивними даними і при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховується, відповідно до п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли утворитись внаслідок ДТП /а.п. 156-157/. Також, у вказаному висновку зафіксовано те, що потерпілий перебував з порушенням психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю.

Зазначений висновок підтверджує отримання вказаних тілесних ушкоджень в ОСОБА_4 саме внаслідок ДТП, що мала місце 24.06.2016 року в м. Суми по вул. Харківській з участю обвинуваченого ОСОБА_3

Крім того, судом були досліджені також висновки судово-медичних криміналістичних експертиз (одягу, взуття потерпілого ) № 294 від 27.10.2016 року (а.с.158-161), № 293 від 31.10.2016 року (а.с. 162-165) № 295 від 31.10.2016 року(а.с.166-196).

Згідно висновку експерта № 19/119/9-2/104е від 16.08.2016 року під час експертного дослідження автомобіля «ЗАЗ», вказаний автомобіль на момент ДТП мав несправності ходової частини (а.с. 172-180).У висновку № 19/119/9-1/42е від 10.03.2017 року експерт прийшов до висновків, що водієм ОСОБА_3 порушені вимоги п.п. 12.3.,2.3 «ф», 31.1.,31.4.5, г та з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному звязку з виникненням даної пригоди, та водій мав технічну можливість попередити дану ДТП, дотримавшись вимог п. 12.3 ПДР України (а.с. 187-191), тощо.

Дані висновки узгоджуються з іншими доказами та суд їх визнає, такими, що здобуті в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено. Про визнання будь-яких доказів недопустимими учасниками судового провадження не заявлялось.

Аналізуючи наведені вище докази в їх сукупності, суд прийшов до переконливого висновку про повну доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діянні.

З'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 286 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286 КК України, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, що виразилися в порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, під час керування 24.06.2016 автомобілем «ЗАЗ 110247» д.н. 595-89СА по вулиці Харківській в районі поліклініки ПАТ «Сумихімпом» в м. Суми, що призвело до наїзду на потерпілого ОСОБА_4 внаслідок чого йому спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особу винного в їх сукупності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.

Так суд враховує, що обвинуваченим вчинено злочин невеликої тяжкості, відповідно, кримінальне правопорушення , передбачений ч. 1 ст. 286 КК України (ст. 12 КК України).

До обставин, що помякшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності , має на утриманні двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.204-205), в позитивно характеризується за місцем роботи, на диспансерному обліку в психіатра та нарколога не перебуває. Крім цього, при призначенні покарання суд враховує думку потерпілого, який в цьому питанні покладався на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, необхідним і достатнім покаранням є покарання, у виді штрафу , без позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався. Підстав для застосування таких заходів до набрання вироком законної сили судом не вбачається, виходячи із даних про особу обвинуваченого та його належної процесуальної поведінки.

Вирішуючи цивільні позови прокурора та потерпілого до обвинуваченого про відшкодування майнової та немайнової (моральної шкоди), заподіяної злочином, суд прийшов до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Як самим обвинуваченим, так і його захисником не оспорюється розміру відшкодування витрат на лікування потерпілого на загальну суму 4988,52грн. (а.с 206). Тому позов прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає переконливими твердження потерпілого про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому завдана моральна шкода.Моральна шкода, яка заподіяна потерпілому ОСОБА_4, полягає у фізичному болю та в душевних стражданнях, які він був змушений терпіти через нанесення травм, зміну усталеного ритму свого життя, через страх за своє здоров'я та перебування в постійному лікуванні внаслідок дій обвинуваченого тощо. Суд вважає ці страждання відносно інтенсивними та такими, що не можуть бути компенсовані, а тому вони вимагають належного відшкодування. Протиправні дії обвинуваченого безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивача вказану моральну шкоду, що не може бути спростовано. Враховуючи те, що потерпілий на момент ДТП перебував у стані алкогольного спяніння, з його боку також були виявлення порушення правил дорожнього руху, характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди для потерпілого у 10 000 грн., тобто в меншій сумі, ніж просив позивач.

Щодо затвердження мирової угоди між потерпілим ОСОБА_4 та ПАТ «НАСК «Оранта», то суд вважає, що вказана угода не підлягає затвердженню, оскільки вона суперечить вимогам закону, зокрема сторонами угоди є лише потерпілий та страхова компанія, в той же час вона обмежує цивільні права обвинуваченого ОСОБА_3 Отже, з цих підстав в затвердженні мирової угоди (а.с.92) необхідно відмовити, розяснивши сторонам, що вони не позбавлені права звернення до суду в порядку цивільного судочинства з цих питань.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз в сумі 3344,08 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави в повному обсязі.

Арешт на майно ОСОБА_3 не накладався.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Разом з тим, в судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення від покарання, оскільки він є батьком двох малолітніх дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.204-205) , що стверджується свідоцтвами про народження, та не позбавлений батьківських прав.

У відповідності до п. в ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», враховуючи, що ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні злочину невеликої тяжкості, на день набрання чинності вказаним Законом обвинувачений має дітей, яким не виповнилося 18 років, не позбавлений батьківських прав, надає свою згоду на застосування амністії, у суду наявні правові підстави для звільнення його від призначеного покарання у виді штрафу за ч.1 ст. 286 КК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» суд, -

Засудив:

ОСОБА_3, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів громадян , що складає 8500 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що складає 8500 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь управління державного казначейства в Сумській області 4988,52 грн. (одержувач р/р 31414544700002 ОКПО 37970593 МФО 837013, код бюджетної класифікації 24060300 «Інші надходження» в ГУДКСУ в Сумській області за стаціонарне лікування потерпілого).

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 10 000 гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди. В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави понесені судові витрати у розмірі 3344,08 грн.

В затвердженні мирової угоди (а.с. 92) відмовити.

Речові докази: автомобіль ЗАЗ 110247, червоного кольору, д.н 595-89СА, який зберігається у ОСОБА_3 під схоронною розпискою, залишити власнику.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення з дня отримання копії судового рішення.

Суддя В.В. Мальована-Когер