Рішення № 71193754, 06.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4073/17

Номер справи місцевого суду: 521/9014/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкін А.П.

при секретарі Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3, Приватного підприємства «Смартком» про стягнення страхового відшкодування за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів, моральної шкоди та витрат на правову допомогу,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів, який було уточнено, про стягнення: з ОСОБА_4 «СК «Провідна» страхового відшкодування без врахування франшизи у розмірі 9 757,77 гривень, з ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди у розмірі 10 134,57 гривень,з ОСОБА_3 франшизу у розмірі 500 гривень, з ОСОБА_3 моральну шкоду 5000 гривень, солідарно з ОСОБА_4 «СК «Провідна» та ОСОБА_3 витрати на правову допомогу 6000 гривень, судовий збір 265,79 гривень, солідарно з ОСОБА_4 «СК «Провідна» та ПП «Смартком» на його користь суму у розмірі 100,00 гривень (т. 1 а. с. 3-7, т. 2 а. с. 103).

В обґрунтування позову посилався на те, що 21.02.2014 року о 14:05 годин відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ 21011», державний номер НОМЕР_1, рухаючись на перехресті вул. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у м. Миколаєві, не врахував дорожні обставини, не вибрав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з автомобілем «Lexus ES 300», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, власником якого є ОСОБА_8, яка уповноважила ОСОБА_2 у випадку спричинення автомобілю пошкоджень укладати договори про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати за такими правочинами кошти.

Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від березня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення.

Після скоєння ДТП ОСОБА_2 він повідомивОСОБА_4 «СК «Провідна» про настання страхового випадку, звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи, після чого представником страхової було оглянуто транспортний засіб та повідомлено позивача в усній формі, що розмір страхового відшкодування буде становити приблизно 13 000,00 гривень.

Для проведення відновлювального ремонту, за рекомендацією співробітника ОСОБА_4 «СК «Провідна», він звернувся до ФОП ОСОБА_9, придбав у ФОП ОСОБА_10 необхідні для ремонту деталі, загальною вартістю 29 040,00 гривень, вартість проведених робіт становить 5 620,00 гривень.

На відновлення транспортного засобу «Lexus ES 300» позивач витратив 34 660,00 гривень. 17.04.2014 року знову звернувся до Страхової компанії з проханням перерахувати розмір страхового відшкодування на підставі товарного чеку, рахунку та акту приймання-передачі виконаних робіт, та надав відповідні документи, однакОСОБА_4 «Страхова компанія «Провідна» було відшкодовано лише 13 081,49 гривень без врахування франшизи.

Крім матеріального збитку, позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, пережитих внаслідок ДТП, яку він оцінює в 5000 гривень.

Крім цього, між позивачем та ПП «Смартком» був укладений договір Поруки № 87-С17-П, згідно якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання обовязкуОСОБА_4 «СК «Провідна» щодо виконання всіх його зобовязань за договором. У разі порушення Боржником обовязку за основним зобовязанням обсяг відповідальності поручителя перед кредитором обмежується у розмірі 100,00 гривень.

У звязку із цим ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто зОСОБА_4 «СК «Провідна»на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування без врахування франшизи у розмірі 9757,77 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму франшизи у розмірі 500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину витрат на оплату правової допомоги у розмірі 1303,26 гривеньта 1/2 частину витрат по оплаті судового збору у розмірі 132,90 гривень. Стягнуто з ОСОБА_4 «СК «Провідна»на користь ОСОБА_2 1/2 частину витрат на оплату правової допомоги у розмірі 1303,26 гривеньта 1/2 частину витрат по оплаті судового збору у розмірі 132,90 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 2 а. с. 114-121).

Ухвалою суду від 15.02.2017 року заяву представника ОСОБА_4 «СК «Провідна» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (т. 2 а. с. 181-182).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а. с. 198-202).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_4 «СК «Провідна» згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4204684 від 16.10.2013 року зобовязалося сплачувати страхові платежі у випадку заподіяння шкоди особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_3, тому витрати, понесені позивачем ОСОБА_2 внаслідок відновлення автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, повинні відшкодуватисьОСОБА_4 «СК «Провідна»в межах лімітів відповідальності страховика, саме йому, як особі, яка понесла такі витрати.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_3, 21.02.2014 року, близько 14.05 год., в м. Миколаїв, на перехресті вулиць ОСОБА_5, ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21011», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_11, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи намір здійснити маневр перестроювання з правого ряду в лівий для повороту ліворуч, не помітив автомобіль «Lexus ES 300», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який в цей момент перебував в лівій смузі, почав виконувати маневр, чим створив водію цього транспортного засобу ОСОБА_7 перешкоду в русі, яка, для уникнення зіткнення, вимушена була здійснити екстрене гальмування з наїздом на бордюр. В результаті ДТП, автомобіль «Lexus ES 300», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.

Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.03.2014 року ОСОБА_3, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України.

Власником автомобіля марки «Lexus ES 300», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким в момент ДТП керувала ОСОБА_7, є ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 576297, виданим Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС 19.05.2011 року.

Згідно інформації централізованої бази даних МТСБУ, щодо полісу № АС/4204684, вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21011», державний реєстраційний номер Д7119НИ на момент скоєння ДТП була застрахована в ОСОБА_4 «СК «Провідна».

Згідно довіреності від 28.09.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в органах ДАІ, нотаріату, страхування, СТО, автогаражних кооперативах та будь-яких інших компетентних органах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності, підпорядкування та галузевої належності, повязані з експлуатацією, управлінням та технічним обслуговуванням та продажем (орендою) на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САЕ 576297, виданого Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС 19.05.2011 року, транспортного засобу марки LEXUS, модель ES300, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказаною довіреністю передбачено право ОСОБА_2 одержувати гроші, належні ОСОБА_8, як власнику автомобіля LEXUS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в тому числі у випадку спричинення транспортному засобу пошкодження іншими особами в результаті ДТП та представляти її інтереси в органах страхування. Довіреність дійсна до 28 вересня 2014 року.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Згідно пункту 1 частини 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.

Правовідносини щодо представництва ОСОБА_2 власника пошкодженого транспортного засобу припинились 28 вересня 2014 року, у вязку з чим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскількина момент ДТП довіреність, яка була видана ОСОБА_8 - власником транспортного засобу марки LEXUS, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на імя ОСОБА_2 була чинною, він звертався ОСОБА_4 «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування, відремонтував цей автотранспортний засіб за власні кошти, а тому має право на відшкодування.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 «СК «Провідна» про те, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем по справі.

Так, між ОСОБА_13 (страхувальник) та ОСОБА_4 «СК «Провідна» (страховик) укладений поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/ 4204684, строком дії з 17.10.2013 року по 16.10.2014 року, відповідно умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують забезпечений транспортний засіб «ВАЗ 21011», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24 лютого 2014 року ОСОБА_7 (особа, яка на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом в момент ДТП) звернулась до ОСОБА_4 «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування по збитку, спричиненому в результаті ДТП, яке сталося 21.02.2014 року за участю забезпеченого транспортного засобу в результаті якої був пошкоджений транспортний засіб марки LEXUS, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що погоджений спосіб визначення суми страхового відшкодування, а саме по калькуляції складеній спеціалістом страховика у відповідності до вимог ст. 36.2 Закону України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з розміром та способом визначення страхового відшкодування за розрахунком страховика згоден.

Відповідачем було виплачено страхове відшкодування у сумі 13767,66 гривен.

ОСОБА_2 із повідомленням про ДТП або із заявою про виплату страхового відшкодування по збитку, спричиненому в результаті ДТП, до ОСОБА_4 «СК «Провідна»не звертався.

04.06.2015 року ОСОБА_2 особисто, в своїх інтересах звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 «СК «Провідна»,ОСОБА_3 про стягнення на його користь страхового відшкодування без врахування франшизи у розмірі 9 757,77 гривень, з ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди у розмірі 10 134,57 гривень,з ОСОБА_3 франшизу у розмірі 500 гривень, з ОСОБА_3 моральну шкоду 5000 гривень, солідарно з ОСОБА_4 «СК «Провідна» та ОСОБА_3 витрати на правову допомогу та сплату судового збору.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

До сфери обовязкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

З огляду на зазначене сторонами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобовязання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обовязком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобовязанні ним є страховик.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обовязково припиняє деліктне зобовязання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобовязаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобовязаний виконати обовязок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до статті 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

В сенсі вищенаведеного ОСОБА_2 не може вважатися потерпілою особою.

Отже, відповідно чинного законодавства України отримати страхове відшкодування можуть лише особи, що володіють майновим інтересом до застрахованого майна, тобто заінтересованістю у збереженні майна, що виражається у праві володіння, користування та розпорядження майном або його частиною. Такими особами являються власники (співвласники) майна, заставодержателі або особи, які на відповідній правовій підставі здійснювали експлуатацію транспортного засобу.

Отже, у позивача відсутній майновий інтерес до транспортного засобу марки LEXUS, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, довіреність за якою він представляв власника транспортного засобу втратила чинність, він звернувся до суду особисто в свої інтересах, а відтак є неналежним позивачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що відповідно, призвело до неправильного вирішення спору, у звязку з чим рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування» задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_3, Приватного підприємства «Смартком» про стягнення страхового відшкодування за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів, моральної шкоди та витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С.О.Погорєлова

Судді: А.П.Заїкін

ОСОБА_14