Ухвала суду № 71193255, 08.12.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 520/11815/17

Номер провадження:1-кп/521/1022/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді Гарського О.В.

суддів Іщенко О.В., Кузьменко Н.Л.

секретаря Левченко А.Г.

за участю прокурорів Задоріна Є.Ю., Самойленка М.А.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілих, адвоката ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

захисників адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку ст. 314 КПК України обвинувальний акт у відношенні: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси, знаходиться обвинувальний акт у кримінальному проваджені у відношенні ОСОБА_5 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_6 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_7 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_8, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

28.11.2017 року прокурором подані до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прокурор також просив залишити заставу у розмірі 2 500 000 гривень.

Вказані клопотання прокурорами Задоріним Є.Ю. та Самойленком М.А. оголошені та учасниками судового провадження обговорені під час підготовчого судового засідання.

Прокурори в судовому засідання просили суд заявлені клопотання задовольнити та обрати найсуворіший запобіжний захід всім обвинуваченим оскільки ризики які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились.

Захисники та обвинувачені заперечували проти клопотань прокурорів та просили відмовити у їх задоволені та звільнити всіх обвинувачених з під варти. Обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просили також зменшити розмір застави. Захисники вважали, що строк тримання під вартою у всіх обвинувачених сплинув 07.12.2017 року, а тому підстав для їх знаходження під вартою не має. Не має підстав для розгляду клопотань прокурорів оскільки сплинули 72 години передбачені ст. 186 КПК України. Підозра всім обвинуваченим повідомлена незаконно та необґрунтовано. Ризики які заявлені стороною обвинувачення не доведені в судовому засіданні та не представлені жодними доказами. Доказів вини обвинувачених у кримінальному провадженні не має, а тому підстав для обрання найсуворішого запобіжного заходу також не має.

Окрім того, захисники вважали що є підстави для розгляду їх заяви в порядку ст. 206 КПК України, а саме необхідно перевірити законність тримання під вартою обвинувачених, встановлення факту незаконності їх тримання під вартою та негайно звільнити з під варти.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурорів та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали думку свого представника та прокурора.

Вивчивши обвинувальний акт та приложені до нього документи, вислухавши клопотання прокурора та думку учасників судового провадження, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими КПК України для судового розгляду.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 5 рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року № 1-р/2017, У справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обовязок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Оскільки всім обвинуваченим вже обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд може лише вирішити питання про зміну, скасування чи продовження вже обраного запобіжного заходу.

Відповідно клопотання прокурора в цій частині підлягає частковому задоволенню, оскільки не узгоджується не тільки з нормами КПК України, але й з Рішенням Конституційного Суду України.

Щодо суті клопотань прокурора, судом встановлені наступні фактичні обставини.

З урахуванням положень статті 177 КПК України, суд зазначає, що головними ризиками, які на думку суду продовжують існувати щодо всіх обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні є можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченими. При цьому суд виходить з обставин які були повідомлені йому прокурором та потерпілою ОСОБА_1, яка в судовому засіданні заявила про факти погроз її життю та здоровю, а також здоровю її близьких родичів у звязку з розглядом вказаного кримінального провадження.

Обставини які інкримінуються обвинуваченим є особливо тяжкими кримінальними правопорушеннями. Обґрунтованість підозри, яка є підставою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимагає раціональних підстав, так би мовити обєктивних доказів, які б змогли переконати незалежного спостерігача: по-перше у тому, що вони існують, а по-друге, що вони підтверджують обставини правопорушення.

Обґрунтованість правової позиції прокурора безумовно можливо перевірити лише під час судового розгляду. Разом з тим, суд вважає, що відомостей, які повідомлені прокурором під час підготовчого судового засідання, достатньо у даній стадії процесу, для висновку про те, що раціональні підстави для підозри у скоєнні зазначених злочинів обєктивно існують і підтверджують підозру всіх обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів.

Оскільки всі докази досліджуються судом безпосередньо, на думку суду у випадку не забезпечення належної поведінки обвинувачених, існують певні ризики впливу на повноту чи достовірність усних доказів у вказаному провадженні, які до дослідження їх судом можуть бути змінені та/або спотворені, що безумовно вплине на повноту та обєктивність судового розгляду. Суд вважає, що є підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюються у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів в складі організованої групи, а деякі у складі організованої озброєної банди у жовтні 2016 року.

Суд погоджується з доводами деяких захисників та обвинувачених щодо неможливості дослідження у вказаній стадії кримінального процесу доказів по провадженню, а тому не надає жодної оцінки доказам які були повідомлені суду під час підготовчого судового засідання. Натомість обставини злочинів викладені в клопотаннях прокурора та обвинувальному акті, поведінка обвинувачених під час вчинення правопорушень та після їх вчинення, рід занять та правова обізнаність деяких обвинувачених, а також їх соціальні звязки свідчать про необхідність застосування певних заходів забезпечення кримінального провадження, які будуть адекватними порушеному праву. При прийняті такого рішення, суд не має права ігнорувати заяву потерпілої ОСОБА_19 про злочин щодо неї і відповідних погроз які повязані з розглядом вказаного кримінального провадження.

Окрім того, суду поза розумним сумнівом не надано відомостей про те, що обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у випадку зміни запобіжного заходу на більш мякий не будуть переховуватись від суду та не вчинять інших правопорушень. Вказані гарантії є необхідною умовою зміни запобіжного заходу у вказаному кримінальному провадженні.

Зазначені ризик виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_8 тримання під вартою обвинуваченим необхідно продовжити на строк 60 (шістдесят) днів.

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, також були перевірені судом при продовженні вказаного запобіжного заходу, а саме: відомості про осіб обвинувачених, обґрунтованість підозри, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими (за кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 187 КК України може бути призначено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до пятнадцяти років; за кримінальне правопорушення передбачене ст. 257 КК України може бути призначене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до пятнадцяти років; за кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України може бути призначене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до дванадцяти років), вік та стан здоровя обвинувачених (обєктивних відомостей про захворювання які перешкоджають їх перебуванню у слідчому ізоляторі суду не надані), наявність постійного місця мешкання (реєстрації) в м. Одесі, наявність постійного офіційного місця роботи, відсутність судимостей.

Втручання у право на особисту свободу належить до числа найсерйозніших обмежень основних свобод, а тому при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує Практику Європейського суду з прав людини.

Так, у ЄСПЛ вироблена усталена судова практика та сформульовані основні «правові позиції» щодо вимог, які зобовязані дотримуватися держави за п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини. Зокрема, наголошується на тому, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції особу, обвинувачену в правопорушенні, має бути звільнено до судового розгляду, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою (Рішення ЄСПЛ від 08.06.1995 у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини»). Щоб дотриматися цієї вимоги, суд повинен дослідити всі факти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу презумпції невинуватості виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях.

Під час підготовчого судового засідання, судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є особами з вищою юридичною освітою, які не тільки обізнані у праві але й мають суттєвий практичний юридичний досвід у застосуванні Кримінального Закону та відповідно достатній життєвий досвід, які у сукупності могли сприяти досягненню поставленій злочинній меті. ОСОБА_8 є бувшим працівником правоохоронного органу, який займався розслідуванням кримінальних правопорушень на території всієї Одеської області. ОСОБА_5 є діючим адвокатом, в тому числі який здійснював захист осіб у кримінальних провадженнях. Вчинені ними злочини повязані з тривалою підготовкою та конспірацією. Хоча обвинувачені мають стійкі соціальні звязки, однак обставини злочинів свідчать про можливість переховування від суду та впливу на потерпілих та свідків для досягнення мети уникнення від кримінального правосуддя.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що існують відповідні та достатні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існує реальний суспільний інтерес, який виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому суд зазначає, що в подальшому після дослідження всіх необхідних доказів по провадженню та з урахуванням думки учасників судового розгляду, судом може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш мякий, з метою не допустити перетворювання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення свободи (Рішення ЄСПЛ від 27.06.1968 року «Ноймер проти Австрії).

Вирішуючи питання щодо застосування ст. 206 КПК України, судом встановлено наступне.

Стаття 206 КПК України, встановлює загальні обовязки судді щодо захисту прав людини. Відповідними повноваженнями наділяються виключно слідчі судді суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою. Окрім встановлення компетенції слідчого судді та обставин за якими слідчий суддя зобовязаний реагувати на порушення прав людини, вказана норма встановлює його повноваження під час досудового розслідування питань повязаних з захистом прав людини.

Враховуючи викладені вимоги Закону, суд вважає, що підстав для розгляду питання щодо додержання прав та звільнення особи що незаконно утримується під вартою в порядку ст. 206 КПК України судом - не має.

Разом з тим, суд вважає, що вказане питання можливо розглянути під час вирішення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час підготовчого судового засідання.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту, щодо спливу строку тримання під вартою у всіх обвинувачених 07.12.2017 року о 24 годині 00 хвилин, з наступних підстав.

Відповідно до ухвали колегії суддів Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2017 року обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також визначений розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання обвинуваченими певних обовязків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

ОСОБА_8 дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 60 днів, і припиняє свою дію 08.12.2017 року. Враховуючи положення ч. 5 ст. 115 КПК України, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинувачених спливає саме 08.12.2017 року о 24 годині 00 хвилин.

Вказане судове рішення набрало законної сили одразу з моменту його оголошення. Ухвали суду про виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні постановлено не було. Також не було постановлено ухвали про розяснення судового рішення.

Таким чином, суд вважає, що навіть якщо в ухвалі суду від 09.10.2017 року і містяться описки або арифметичні помилки, вона обовязкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки підготовче судове засідання відбулось 08.12.2017 року, тобто до спливу строку встановленого в ухвалі суду від 09.10.2017 року, жодних порушень вимог КПК України в діях посадових осіб Державної установи Одеська установа виконання покарань № 21, а також в діях конвойної служби, яка здійснювала доставку обвинувачених до суду не має. Відповідно підстав для звільнення обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не має.

Суд вважає за необхідне залишити заставу обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у розмірі визначеному ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2017 року у сумі 2 500 000 гривень, оскільки під час розгляду клопотань прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не доведено належним чином, які підстави для зміни розміру застави та які обставини не враховані попереднім складом суду, які можуть суттєво вплинути на питання розміру застави.

Суд вважає за необхідне розяснити стороні захисту право на звернення до суду в порядку передбаченому КПК України з клопотанням про зміну відповідного розміру застави, якщо для цього існують відповідні правові підстави.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 314, 331, 371, 372 КПК України, СУД, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Задоріна Є.Ю. задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 на строк 60 (шістдесят) днів.

Розмір застави який визначений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2017 року обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.

Підстав для звільнення обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не має.

ОСОБА_8 дії ухвали суду щодо продовження строку тримання під вартою становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту закінчення строку попередньої ухвали суду, тобто з 08.12.2017 року. Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою припиняє свою дію 06.02.2018 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим та прокурору.

Копію ухвали направити для виконання співробітникам Державної установи ОУВП (№ 21) Міністерства юстиції України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.В. Гарського

Судді: О.В. Іщенко

ОСОБА_20