Рішення № 71192785, 21.12.2017, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2869/15-ц

Провадження № 2/500/406/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Грубіян Л.І.

при секретарі: Івановій Л.П.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представників відповідача:ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, який згодом уточнила та остаточно просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію у розмірі 26 345,00 грн. за 1/2 частину автомобіля НОМЕР_1, 1997 року випуску та припинити за нею право власності на 1/2 частину зазначеного автомобіля. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вона є власником 1/2 частини автомобіля НОМЕР_2, 1997 року випуску на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року у справі № 1510/3257/12, вартість якого згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи № 139 від 28 вересня 2016 року складає 52690 грн. 00 коп. Зазначає, що власником іншої 1/2 частини автомобіля НОМЕР_3 1997 року випуску на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року у справі № 1510/3257/12 є відповідач - ОСОБА_3. Вказує на те, що виділ ? частини в натурі автомобілю є неможливим в силу неподільності речі. Вже більше пяти років, з моменту фактичного припинення спільного проживання з відповідачем, тобто до моменту розірвання шлюбу, та по теперішній час автомобіль НОМЕР_3, 1997 року знаходиться в користуванні відповідача, ОСОБА_3. Вирішувати питання щодо спільного користування автомобілем та сплачувати матеріальну компенсацію за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України він відмовляється. Оскільки домовленості щодо розподілу спільного сумісного майна з відповідачем не досягнуто, вона вимушена звернутися до суду.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 20.12.2017 року прийнято зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності до сумісного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, та визнання права власності.

У судовому засіданні позивач та її представник уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач та його представники позов визнали в частині стягнення грошової компенсації за автомобіль, однак в меншій сумі, а також просили визнати право власності за ОСОБА_3 право власності на автомобіль НОМЕР_3 1997 року випуску.

Сторони неодноразово давали пояснення по справі, в останнє судове засідання не з'явилися, їх явка у встановленому законом порядку обовязковою не визнавалась.

Розглянувши подані сторонами та їх представниками документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 26.11.2014 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області визнано автомобіль НОМЕР_1, 1997 року випуску спільною сумісною власністю подружжя, а також визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля НОМЕР_1, 1997 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №139 по визначенню вартості транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, 1997 року (ПП «Пастирь») середня ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ21093», держаний реєстраційний номер ВН 1042АН, 1997 року випуску, станом на дату дослідження становить 52690 грн. (а.с.89-92).

Відповідно до висновку про незалежну оцінку транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, 1997 року (ТОВ «Альфа-текнор») вартість автомобіля марки «ВАЗ21093», держаний реєстраційний номер ВН 1042АН, 1997 року випуску, станом на дату дослідження становить 29 490 грн. (а.с.122-142).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 19.04.2017 року призначено у справі додаткову судову автотоварознавчу експертизу щодо визначення ринкової вартості автомобіля «ВАЗ-21093», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, 1997 року випуску.

Разом з тим, 13.07.2017 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи (ПП «ОСОБА_6І.»), у зв'язку з тим, що транспортний засіб ВАЗ-21093», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, 1997 року випуску, не було надано.

За змістом ч.3 ст.368 ЦК України та ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частина 1ст.61 СК Українивизначає, що обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

За позицією Верховного Суду України, викладеною у п.п.22, 25 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за №11 від 21.12.2007 року, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Стаття 71 СК України передбачає, що майно, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з нормами ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Автомобіль марки ВАЗ 21093, д/н НОМЕР_4, 1997 року випуску єспільноюсумісною власністю сторін, що підтверджується рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2014 року. Частки сторін у спільному майні є рівними по 1/2 частині.

Враховуючи, що частка позивача у спільному майні не може бути виділена в натурі, дане майно є неподільним, спільне володіння і користування ним є неможливим, суд дійшов до висновку про доцільність визнання за відповідачем права власності на автомобіль та припинення права власності позивача на його 1/2 частину, з присудження ОСОБА_1 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності.

Що стосується грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності, так як сторони не дійшли згоди, щодо суми компенсації, в матеріалах справи маються дві суперечливі оцінки то суд виходить з середньої суми висновку судової автотоварознавчої експертизи №139 по визначенню вартості транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, 1997 року (ПП «Пастирь») -52690 гривень та висновку про незалежну оцінку транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, 1997 року (ТОВ «Альфа-текнор») - 29490 гривень.

Таким чином, середня вартістьавтомобіля НОМЕР_1, 1997 року, згідно вказаних досліджень, становить 41090 гривень.

Тобто, вартість ? частини спірного автомобілю має становити 20545 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідач утримує у себе спірний автомобіль, наміру його віддавати позивачці не має, що останнім у судовому засіданні не спростовувалося, суд дійшов до висновку про те, що відповідачу необхідно сплатити компенсацію ОСОБА_1 у розмірі 20545 гривень за 1/2 частину автомобіля НОМЕР_1, 1997 року випуску, а за відповідачем визнати право власності на вказаний автомобіль.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76, 78, 81, 263 265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КК 608420, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 01.03.2001 року, РНОКПП НОМЕР_5, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 «б») на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, серії ОК 005807, виданий Ізмаїльським РВ ГУ ДМС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_6, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_4)грошову компенсацію у розмірі 20545 гривень за 1/2 частину автомобіля НОМЕР_1, 1997 року випуску.

Припинити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля НОМЕР_1, 1997 року випуску.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власностіна автомобіль НОМЕР_1, 1997 року випуску.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя: ОСОБА_7