Постанова № 71191906, 21.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1612/17 21.12.2017

Провадження №22-ц/784/2563/17

Головуючий у першій інстанції-Кирильчук О.І.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Миколаїв

справа № 489/1612/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Яценко Л.В.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

про визнання договору виконаним та стягнення коштів

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 8 листопада 2017 року суддею Кирильчуком О.І. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту судового рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг» про визнання кредитного договору виконаним та стягнення надлишково сплачених коштів.

Позивачка зазначала, що мала невиконані кредитні зобовязання за договором, укладеним 8 грудня 2005 року з АКБ «ОСОБА_2 Аваль» на суму 34 000 доларів США. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2010 року з неї на користь банку було стягнуто 264200, 31 грн. кредитної заборгованості, які нею наразі повністю сплачені, а також має місце переплата у розмірі 4524, 09 грн. Правонаступником кредитора є ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Посилаючись на відмову нового кредитора закрити кредитний рахунок у звязку з повним виконанням кредитних зобовязань та повернути надлишково сплачені кошти, ОСОБА_1 просила визнати кредитний договір виконаним та стягнути 4524, 09 грн.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг» позов не визнав. Відповідач зазначав, що після ухвалення судового рішення про стягнення боргу, а саме 23 серпня 2013 року, сторони уклали мирову угоду, визнану ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30 жовтня 2013 року. На час укладення мирової угоди сторони визначили розмір кредитної заборгованості - 32983,82 доларів США, що на той час було еквівалентно 263 639,67 грн., та узгодили графік щомісячного погашення заборгованості у строк до 2020 року. На даний час залишок кредитної заборгованості ОСОБА_1 складає 19685,61 доларів США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт не погодився з оцінкою судом встановлених обставин, та посилався на те, що суд, виходячи з валютних зобовязань, не врахував незаконність надання кредиту в іноземній валюті та порушив норми Закону «Про захист прав споживачів».

У відзиві та апеляційну скаргу представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заперечував незаконність надання кредиту в іноземній валюті та порушення вимог Закону «Про захист прав споживачів», а також зазначав, що виконанням кредитних зобовязань є виконання не тільки судового рішення, ухваленого у 2010 році, а й умов мирової угоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

За правилами статей 11, 509 та 526 ЦК з обовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 8 грудня 2005 року між АКБ «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_2», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML 400/545/2005, за яким остання отримала 34000 доларів США кредитних коштів строком до 7 грудня 2025 року (далі - Кредитний договір) (а.с. 7).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2010 року на користь ПАТ «ОТП ОСОБА_2» з ОСОБА_1 солідарно з поручителем стягнуто 264200, 31 грн. кредитної заборгованості, яка утворилась станом на 2 лютого 2009 року (а.с. 3).

Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 квітня 2011 року стягувача замінено правонаступником -ТОВ «ОПТ Факторинг України».

У період 2010-2013 років судове рішення не було виконане.

27 серпня 2013 року між ОСОБА_1, поручителем ОСОБА_3 та ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» укладено мирову угоду (далі ОСОБА_4 угода) (а.с.40).

ОСОБА_4 укладення ОСОБА_4 угоди була попередня сплата боржницею частини нарахованої пені в розмірі 4200 доларів США та судових витрат (а.с.14). Сторони узгодили, що у звязку з цим розмір заборгованості станом на 27 серпня 2013 року складає 32983,82 доларів США, що на дату укладення угоди за офіційним курсом НБУ (7,993) складало еквівалент 263639,67 грн. (пункт 2 мирової угоди), а також домовились, що боржник зобовязаний погасити заборгованість згідно з Графіком погашення (Додаток №1), а повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті шляхом внесення готівки на поточний рахунок кредитора.

Графіком, підписаним сторонами, передбачено погашення заборгованості у розмірі 32983,82 доларів США в строк до 1 жовтня 2020 року з розміром щомісячного платежу 379,12 та 379,5 доларів США (а.с.41-45).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року визнано ОСОБА_4 угоду на вищевказаних умовах.

За період з 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 сплачено 234593,16 грн., що за курсом валют на час здійснення кожного платежу складало 13298,21 доларів США (а.с.16-18).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до суду ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі зобовязання, визначені Кредитним договором, з урахуванням обсягу та порядку їх виконання, що було передбачено ОСОБА_4 угодою. У звязку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати Кредитний договір виконаним з поверненням надлишково сплачених коштів.

Посилання позивачки на те, що сплата заборгованості станом на 2 лютого 2009 року в розмірі 264200 грн. за рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2010 року є повним виконанням всіх умов Кредитного договору, суперечить змісту цього договору та умовам ОСОБА_4 угоди. ОСОБА_5 угодою було визначено порядок виконання всіх зобовязань, в тому числі і встановлених судовим рішенням, станом на 27 серпня 2013 року у валюті кредитування доларах США.

ОСОБА_4 пункту 3.1.1 ОСОБА_4 угоди щодо сплати платежів в національній валюті регулюють форму платежу (платіжний засіб), а не його розмір, визначений як Кредитним договором, так і Додатком №1 (графік) до ОСОБА_4 угоди, в іноземній валюті (а.с.41-45).

Отже посилання апелянта на те, що обсяг всіх її зобовязань складав 264200,31 грн. (за судовим рішенням) або 263639,67грн. (за ОСОБА_4 угодою), повязане з невірним розумінням змісту кредитних зобовязань та умов їх виникнення.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про те, що сплата щомісячних платежів у іноземній валюті (доларах США) суперечить закону. Відповідна редакція статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якою було обмежене право надання кредитів в іноземні валюті на території України, була прийнята 22 вересня 2011 року, тобто після укладення Кредитного договору.

ОСОБА_4 угоди, якою визначено щомісячний платіж в іноземній валюті, відповідають умовам Кредитного договору та не порушують прав позичальника.

Такий підхід відповідає і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 1 листопада 2017 року (справа №6-1063цс17), за якою зобовязання, обчислене сторонами угоди в іноземній валюті, виконується боржником у національній валюті з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Не суперечить висновок суду і змісту постанови Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року (справа №127/22797/15-ц). Предметом розгляду у цій справі були інші обставини, в тому числі час укладення кредитного договору, а справу направлено на новий розгляд.

Посилання апелянта на порушення принципів справедливості договору та добросовісності сторін як при укладенні правочинів, так і при їх виконанні, виходить за межі заявленого позову.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 374,375, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Н.О.Шаманська

ОСОБА_6

---------------------------------

Повний текст постанови складено 22 грудня 2017 року.