Рішення № 71191751, 14.12.2017, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3991/16-ц

Провадження № 2/484/701/17

Рішення

іменем України

14.12.2017 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Максютенко О.А.

за участю секретаря судового засідання - Завірюхи В.Ю.

представника відовідача ОСОБА_1

представника співвідповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного підприємства «Хорт-М», ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів про надання послуг об'єкта і приміщень та усунення перешкод в користуванні комплексу нежитлових будівель, обладнання по переробці масляних культур та земельної ділянки

встановив:

29.12.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М» про визнання недійсним з моменту укладення договір №31 від 12.11.2016 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М»;

- зобов'язати ПП «Хорт-М» та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення;

- зобов'язати ПП «Хорт-М» та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття охорони з вказаного приміщення та не чинити перешкоди у користуванні зазначеним майном.

24.03.2017 року по справі ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області було відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду на 03.04.2017 року.

03.04.2017 року представник позивача за дорученням ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним з моменту укладення договір №31 від 12.11.2016 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М».;

- визнання недійсним з моменту укладення договір №32 від 15.03.2017 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М».;

- зобов'язати ПП «Хорт-М» та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення;

- зобов'язати ПП «Хорт-М» та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття охорони з вказаного приміщення та не чинити перешкоди у користуванні зазначеним майном.

05.09.2017 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області поданій справі до справи залученого співвідповідача ОСОБА_5.

09.11.2017 року представник позивача за дорученням ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги та просив визнання недійсним з моменту укладення договір №31 від 12.11.2016 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М».;

- визнання недійсним з моменту укладення договір №32 від 15.03.2017 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М».;

- зобов'язати ПП «Хорт-М» та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення;

- зобов'язати ПП «Хорт-М» та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття охорони з вказаного приміщення та не чинити перешкоди у користуванні зазначеним майном.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач разом з ОСОБА_4 відповідно на підставі договорів купівлі-продажу від 17 квітня 1998 року, 27 листопада 2001 року, договору дарування від 17 серпня 2015 року є співвласником (по ? частині) комплексу нежитлових будівель і земельної ділянки площею 0.3531 га. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, для обслуговування та експлуатації цеху по переробці масляничних культур по АДРЕСА_2.

12 листопада 2016 року ОСОБА_4 без його згоди уклав з ПП «Хорт-М» договір на охорону названого спільного майна.

02.06.2017 року співвідповідач ОСОБА_4 уклав договір дарування належної йому 1\2 частини комплексу нежитлових будівель, обладнання по переробці масляничних культур та земельної ділянки, які є об'єктами спільної часткової власності відповідачу по даній справі ОСОБА_5. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу від 02.06.2017 року.

Посилаючись на те, що внаслідок перебування на території підприємства сторонніх осіб, охоронної фірми відповідача, який чинить перешкоди у здійсненні користуванні і господарської діяльності позивача, працівники позивача не можуть здійснювати свою роботу у зв'язку із не допуском працівників позивача співвідповідачем ПП «Хорт-М», та він фактично втратив можливість користуватись спільним майном, позивач просив визнати на підставі ч.1 ст. 203, ст..215 ЦК недійсним договір від 12.11.2016 року та усунути перешкоди у користуванні комплексом нежитлових будівель.

На попередніх судових засіданнях позивач та його представник просили уточнений позов задовольнити посилаючись на викладене в позові, в судове засідання 14.12.2017 року представник позивача за дорученням ОСОБА_6 надав суду заяву про слухання справи у його відсутність та відсутність позивача позовні вимоги підтримує та просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_1 в задоволенні позову просила відмовити, позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що охоронна фірма ПП «Хорт-М» не порушує права позивача, та не чинить перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності позивача. Крім того, відсутні правові підстави для визнання договору на охорону об'єкту не дійсним.

Представник співвідповідачів ОСОБА_5 та ПП «Хорт-М» за дорученням ОСОБА_2 на судовому проти задоволення позову заперечував просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при укладенні договору про охорону спірного об'єкту права позивача не було порушено та співвідповідачі ніяким чином не чинять перешкоди позивачу здійснювати його діяльність.

Суд, заслухавши представників відповідача за дорученням, свідків, дійшов слідуючого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 разом з відповідачем ОСОБА_4 відповідно на підставі договорів купівлі-продажу від 17 квітня 1998 року, 27 листопада 2001 року, договору дарування від 17 серпня 2015 року були співвласником (по ? частині) комплексу нежитлових будівель і земельної ділянки площею 0.3531 га. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, для обслуговування та експлуатації цеху по переробці масляничних культур по АДРЕСА_2.

12 листопада 2016 року відповідач співвласник - ОСОБА_4 без згоди співвласника ОСОБА_4 уклав з ПП «Хорт-М» договір на охорону вище зазначеного спільного майна.

02.06.2017 року співвідповідач ОСОБА_4 уклав договір дарування належної йому 1\2 частини комплексу нежитлових будівель, обладнання по переробці масляничних культур та земельної ділянки, які є об'єктами спільної часткової власності відповідачу по даній справі ОСОБА_5. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу від 02.06.2017 року.

Позивач просить визнати недійсним з моменту укладення договір №32 від 15.03.2017 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М».

Однак мотиви визнання недійсним договору №32 від 15.03.2017 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М» в позові відсутні, як відсутній і сам договір. Дані вимоги не мотивовані не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами а тому задоволенню не підлягають.

Щодо визнання недійсним договору №31 від 12.11.2016 року про охорону об'єктів і приміщень по переробці масляних культур по АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Хорт-М» та недійсним з моменту укладення слід зазначити.

Відповідно до п. п. 7, 8 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Ст. 203 ЦК України передбачено, що:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст правочину щодо охорони спірних приміщень №31 від 12.11.2016 року не суперечать нормам законодавства, інтересам держави і суспільства.

Сторони на момент вчинення оспорюваних правочинів мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення сторін були вільним та відповідали їх внутрішній волі.

Спірний правочин укладено у письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення.

Вказаний правочини укладено з дотриманням вимог частин 1-5 ст.203 ЦК України та є такими, що відповідає вимогам законодавства.

З огляду на викладене у суду немає законних підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними зазначеного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Вимога про усунення перешкод перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття охорони з вказаного приміщення не може бути задоволена з огляду на наступне.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.ст.386,391 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Питання щодо виділення в натурі або визначення порядку користування спірним приміщенням в судовому засіданні сторони не ставили, а тому співвласниками мають право користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, що співвідповідачі здійснюють охорону спірного приміщення саме на його частці.

На судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - начальник охорони ПП»Хорт-М» суду показав, що на спірній території охорона здійснюється як зі сторони позивача, який має свою охорону так із сторони ОСОБА_4 а на даний час ОСОБА_5

Однак, матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідачем та співвідповідачами чиняться перешкоди в користуванні житловим приміщенням, зокрема покази свідків, зверненням позивача ОСОБА_3 до правоохоронних органів висновками Первомайського ВП ГУНП у Миколаїйській облсті від 11.11.2016 року та 15.11.2016 року з приводу перешкод у користуванні спірним приміщенням, в яких він зазначив, що йому чинились перешкоди в користуванні цехом з переробки олії, наданими сторонами копіями фотознімків з яких вбачається, що з даного приводу викликались працівники поліції та всі приміщення на території вул.. Загородна,39-Б м. Первомайська Миколаївської області опечатані на різні замки та дана територія охороняється як зі сторони позивача так зі сторони відповідача та співвідповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні спірним майном, право спільної часткової власності на яку він має, та про наявність у зв'язку з цим правових підстав для задоволення вимоги про усунення таких перешкод шляхом надання фактичного доступу до спірного приміщення.

Керуючись ст11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати відповідачів ПП «Хорт-М», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні комплексу нежитлових приміщень по переробці масляних культур за адресою АДРЕСА_2 шляхом фактичного доступу до вказаного приміщення.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги.

Суддя :