Рішення № 71191678, 16.11.2017, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/4577/16-ц

Провадження № 2/488/660/17 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2017 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Бучневій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач КС «Істок» звернувся до суду із даним позовом до відповідача ОСОБА_2, уточнивши який вказав наступне.

19.08.2010 року між КС «Істок» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КД-3468, згідно якого позивач надав відповідачеві грошові кошти у розмірі 675550 грн., зі сплатою за користування кредитом 18% річних і строком користування - до 17.08.2012 р.

В забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором, між КС «Істок» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений Іпотечний договір від 31.08.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстр. № 2980, згідно якого іпотекодавці - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали в іпотеку іпотекодержателю КС «Істок», належний їм на праві спільної часткової власності магазин продовольчих товарів за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий 305.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором не виконував належним чином, через що виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2016 року становить 323 293,4 грн.

Позивач також вказав, що він 11.09.2015 р. направив відповідачу повідомлення про необхідність погасити заборгованість за кредитним договором разом із пропозицією укласти договір про задоволення вимог позивача за рахунок предмета іпотеки, однак відповідач залишив це поза увагою.

25.02.2016 р. на підставі ст. 38 Закону України «По іпотеку» позивач продав належну ОСОБА_3 1/2 частину магазину продовольчих товарів по пр. Жовтневому 305 у м. Миколаєві, яка є предметом іпотеки. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр. № 502.

Посилаючись на вищевикладене, та з урахуванням наданих уточнень, позивач просив суд:

●в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № КД-3468 від 19.08.2010 р. перед КС «Істок» у сумі 323293,4 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки магазин продовольчих товарів за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий 305, загальною площею 49,2 кв.м., в якому ? частина належить ОСОБА_2 шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом надання КС «Істок» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцю, за ціною, погодженою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, з отриманням витягу/довідки з Державного реєстру прав та наданням КС «Істок» усіх повноважень, необхідних для здійснення такої реалізації.

У судове засідання по справі представник позивача не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином за адресою реєстрації його місця проживання, крім цього, до суду надійшла заява від імені ОСОБА_2 про визнання ним позову у повному обсязі.

Дослідивши надані суду письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи із нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.08.2010 року між позивачем - КС «Істок» та відповідачем - ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КД-3468, згідно якого позивач надав відповідачеві грошові кошти у розмірі 672550 грн., зі сплатою за користування кредитом 18% річних та строком користування - до 17.08.2012 р.

В забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором, між КС «Істок» як «Іпотекодержателем» з однієї сторони, та ОСОБА_2 як «Іпотекодавцем-Боржником» і ОСОБА_3 як «Іпотекодавцем-майновим поручителем» з другої сторони, був укладений Іпотечний договір від 31.08.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстр. № 2980, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали в іпотеку КС «Істок», належний їм на праві спільної часткової власності магазин продовольчих товарів за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий 305. Зі змісту Іпотечного договору вбачається, що іпотечне майно належить іпотекодавцям в рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстр. № 4563.

25.02.2016 р. між КС «Істок» та ТОВ «БІНОМ СТ» був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр. № 502. За цим договором КС «Істок» на підставі ст. 38 Закону України «По іпотеку» продав належну ОСОБА_3 1/2 частину магазину продовольчих товарів по пр. Жовтневому 305 у м. Миколаєві, яка є предметом іпотеки, ТОВ «БІНОМ СТ».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІУ від 05.06.2003 р. у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 23 Іпотечного договору від 31.08.2010 р. сторони договору визначили, що у разі невиконання основного зобов'язання, цей договір передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на об'єкт нерухомості, що є предметом цього договору. Визначений цим договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов

іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та

боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу

про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий

зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного

зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження

про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї

вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя

залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти

рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом

позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, аналіз положень статей 33, 3639 Закону дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Така правова позиція викладена у постанові ВСУ від 05.04.2017 р. у справі № 6-3034цс16.

Зі змісту іпотечного договору вбачається, що сторони договору погодили такі способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; та інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (пункти 23,28 іпотечного договору).

Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обовязком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач обрав судовий спосіб захисту порушених прав кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобовязань, забезпечених іпотекою, та просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.

Закон визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі правила для здійснення реалізації предмета за рішенням суду, зокрема в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

За змістом частини першої статті 39 Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, резолютивна частина рішення суду повинна відповідати вимогам статей 38, 39 Закону та положенням пункту 4 частини першоїстатті 215 ЦПК України, і в ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на

предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають

сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають

задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або

передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі

необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення

прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої

статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають

задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої

реалізації.

Однак вказати загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, як того вимагає ст. 39 Закону України, суд не має можливості, оскільки позивач не представив суду докладний розрахунок заборгованості за кредитом, а наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості (а.с. 19 зворотня сторона) у розмірі 1241084,74 грн., суперечить тому розміру кредитної заборгованості, який викладений в резолютивній частині уточненої позовної заяви, яку позивач подав до суду 14.02.17 р., - 323293,4 грн.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що заявляючи остаточну редакцію позовних вимог про звернення стягнення на весь предмет іпотеки магазин непродовольчих товарів по пр. Жовтневому № 305, позивач пред'явив ці вимоги лише до одного із співвласників нерухомого майна ОСОБА_2, хоча відповідно до матеріалів справи ще одним із співвласників предмету іпотеки є ТОВ «БІНОМ СТ».

Також у матеріалах справи відсутня письмова вимога позивача про усунення порушення, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин суд знаходить позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України позивачу не відшкодовуються понесені ним судові витрати по справі через те, що суд у повному обсязі відмовив у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволенні позову Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Суддя Л.І. Селіщева