Постанова № 71191351, 20.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/1504/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ОСОБА_1

при секретарі СОЧЦІ І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 301/1504/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від 1 серпня 2017 року, головуючий суддя Маркович І.І., -

встановив:

24.07.2017 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів мотивуючи наступним. Сторони з 17.09.2015 перебувають у шлюбі і є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Вони понад рік тому припинили подружні стосунки, проживають окремо, перебувають у неприязних відносинах. Відповідач категорично відмовився від виконання обовязку з утримання та виховання сина, який проживає з позивачем, хоча спроможний сплачувати аліменти, оскільки постійно займається сезонними роботами, має мінливі доходи.

Посилаючись на ці обставини, ґрунтуючись на положеннях СК України, іншого законодавства щодо обовязку батька утримувати своїх дітей, позивач ОСОБА_2 просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 1300,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, судові витрати просила покласти на відповідача.

Рішенням Іршавського районного суду від 01.08.2017, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22.09.2017 про виправлення описки в рішенні суду, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн щомісячно, починаючи з 24.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць в розмірі 1000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 640,00 грн судового збору, а також на користь ОСОБА_2 3465,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути аліменти з нього в сумі 720,00 грн щомісячно, витрати на оплату правової допомоги стягнути в сумі 136,50 грн, а витрати з оплати судового збору стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Посилається, зокрема, на те, що наразі шлюб вже розірваний рішенням Іршавського районного суду від 20.07.2017, відповідач не працює, тому для стягнення з нього аліментів у розмірі 1000,00 грн щомісячно підстав немає. Водночас він визнає необхідність сплати аліментів на утримання дитини і спроможний такі сплачувати в розмірі 720,00 грн щомісячно.

Беручи до уваги обмеження законом видів правової допомоги, за надання яких може бути присуджена компенсація з іншої сторони, з відповідача може бути присуджена компенсація лише за участь адвоката в судовому засіданні протягом 13 хвилин 01.08.2017, а саме 136,50 грн.

Позивач ОСОБА_2 подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість щодо вирішення спору по суті, просить в частині стягнення аліментів залишити рішення суду першої інстанції без змін. У частині вирішення питання про судові витрати позивач погоджується із необхідністю зменшення суми витрат на оплату правової допомоги на 235,00 грн, оскільки ця сума була зайво нарахована за участь адвоката в судовому засіданні, тоді як за 14 хвилин такої участі слід було стягнути 80,00 грн. Тому не заперечує проти зміни рішення суду в цій частині зі зменшенням присудженої суми витрат на оплату правової допомоги з 3465,00 грн до 3230,00 грн. В іншій частині просить залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали шлюб 17.09.2015 і мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2, 3). Дитина проживає з матірю, перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою Виконкому Ільницької сільської ради Іршавського району від 21.07.2017 № 3563, іншими матеріалами справи та не заперечується сторонами.

З 08.07.2017 набрала чинності редакція СК України, відповідно до якої:

батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180);

за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ст. 181 ч. 3);

при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоровя та матеріальне становище дитини; 2) стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182);

частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ст. 183 ч. 1);

суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 184 ч.ч. 1, 2, 3).

Отже, матеріальне утримання дитини є обовязком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за наявності обставин, що мають істотне значення, а можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі перестала повязуватися з наявністю у платника нерегулярного, мінливого доходу, одержання частини доходу в натурі.

Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, відповідні доводи позивача відповідачем не спростовані, відповідачем необхідність сплати аліментів на утримання дитини не заперечується як така, ним ставиться питання лише щодо розміру аліментів. Правова позиція відповідача в справі, його пояснення, розрахункові документи (а.с. 12-16), інші матеріали справи, власне і зміст апеляційної скарги (а.с. 37-40), ініціативна позиція щодо сплати аліментів у сумі 720,00 грн щомісячно, яка є правом сторони, вказують на наявність у відповідача певного доходу та його спроможність надавати матеріальне утримання дитині.

Доводи відповідача, якими заперечувався позов, у тому числі, в частині, яка зводиться до необхідності, за загальним правилом, дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обовязку з матеріального утримання дітей, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету, певною мірою заслуговують на увагу та були враховані судом, який з урахуванням дійсних обставин справи позовні вимоги щодо розміру аліментів задовольнив частково. Беручи до уваги результат виконання сторонами обовязку доказування обставин, що мають значення в справі, слід констатувати, що під час судового розгляду не встановлено і не доведено підстав для відступу від засад щодо загалом рівного обовязку батьків у матеріальному утриманні дітей.

За встановлених у справі обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 1300,00 грн аліментів щомісячно на дитину не є достатньо обґрунтованою і належно доведеною. Не можна погодитись й із позицією відповідача про необхідність визначення аліментів саме в розмірі 720,00 грн, який не обґрунтовується і є лише особистим побажанням сторони, що саме по собі не може бути покладене в обґрунтування судового рішення, позаяк не враховує вимог закону та реальних обставин, в т.ч., потреб дитини. Як слід розуміти, зазначений відповідачем розмір аліментів є відносно близьким до половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину. Закон не містить вимоги визначення розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину (за винятком конкретного випадку вирішення питання за правилами наказного провадження, які не застосовувалися в даній справі), водночас встановлює відповідну межу мінімального розміру аліментів, а відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів у даній справі, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не звязаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

Суд правильно застосував змінені норми СК України, якими регулюються спірні правовідносини, вірно виходив із необхідності стягнення аліментів, зокрема, на засадах розумності, в розмірі, який би забезпечував належний розвиток дитини. Рішення суду в цій частині узгоджується із Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», яким встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у межах від 1355,00 грн до 1492,00 грн, для дітей віком від 6 до 18 років у межах від 1689,00 грн до 1860,00 грн (ст. 7), тож половина відповідних значень складає від 677,50 грн до 746,00 грн і від 844,50 грн до 930,00 грн. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки зростання розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, аліменти у твердій грошовій сумі 1000,00 грн на дитину протягом достатньо тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання у розмірі, близькому до половини розміру відповідного прожиткового мінімуму, узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.

Відтак, доводи апеляції законності та справедливості рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів не спростовують, тому на підставі ст. 375 ЦПК України в цій частині скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вирішуючи справу за апеляційною скаргою в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує наступне.

Норми ЦПК України в редакції, що діяла на час вирішення справи судом першої інстанції, передбачали, що:

витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст. 84 ч.ч. 1, 2);

стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати; якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ст. 88 ч. 1);

якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ст. 88 ч. 3).

Чинна на час розгляду справи апеляційним судом редакція ЦПК України встановлює загалом аналогічні правила щодо власне розподілу судових витрат, однак, суттєво деталізує та змінює окремі з них:

стаття 137:

витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1);

за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2);

для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3);

розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4);

у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5);

обовязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6);

стаття 141:

судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1);

інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2);

при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи повязані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3);

якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6).

Позивач ОСОБА_2 уклала 17.07.2017 договір про надання правової допомоги із адвокатом ОСОБА_6, на підставі якого сплатила адвокату за прибутковим касовим ордером від 01.08.2017 № 17 кошти в сумі 3465,00 грн (а.с. 20, 21). Розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу та актом від 01.08.2017 виконаних робіт за договором зафіксовано факт надання адвокатом правової допомоги та її види, а саме: попередня консультація (1 год./630,00 грн, всього 630,00 грн); вивчення та аналіз матеріалів справи (1 год./630,00 грн, всього 1260,00 грн за 2 години); підготовка процесуальних документів (1 год./630,00 грн, всього 1260,00 грн за 2 години); представництво інтересів у судовому засіданні 01.08.2017 (0,5 год./315,00 грн, всього 315,00 грн), разом 5,5 годин на загальну суму 3465,00 грн (а.с. 22, 23).

Як випливає з наявних матеріалів, види правової допомоги та їх оплата визначалися з урахуванням положень ст. 84 ЦПК України, Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», п.п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах». Види, обсяг і оплата наданої адвокатом правової допомоги загалом є співмірними зі складністю справи, витраченим часом, не містять ознак надмірності, необґрунтованості тощо. Із доводами апеляції щодо необхідності обмеження оплати правової допомоги лише тими видами, що зазначені у ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», погодитись не можна, позаяк надання правової допомоги не обмежується цими видами як таке, передбачає необхідність для забезпечення захисту інтересів клієнта виконання адвокатом й інших видів роботи (надання інших видів правової допомоги), що мало місце і в справі, яка розглядається. Поза тим, чинна редакція ЦПК України вже не повязує витрати на професійну правничу допомогу із граничними розмірами їх компенсації, встановленими законом, а передбачає інші правила їх визначення та компенсації.

Поряд із цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на час вирішення справи, суд першої інстанції не врахував факт часткового (76,92% від заявленого), а не повного задоволення позову, крім того, не врахував зафіксованого журналом судового засідання від 01.08.2017 часу участі в процесі адвоката ОСОБА_6 (13 хв. 21 сек.) (а.с. 26-28).

З огляду на викладене, апеляція в цій частині на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 4 ЦПК України підлягає частковому задоволенню, а розподіл судових витрат, понесених у звязку з розглядом справи в суді першої інстанції, зміні, із самою по собі необхідністю якого погоджується і позивач. З урахуванням обґрунтовано встановленої сторонами договору ставки за годину роботи адвоката (630,00 грн), яка не перевищує відповідного граничного рівня, повна оплата участі адвоката у судовому засіданні становить 140,18 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені на 76,92%, з відповідача належить стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, тому витрати на професійну правничу допомогу адвоката складуть 2530,81 грн ((630,00 грн + 1260,00 грн + 1260,00 грн + 140,18 грн) х 76,92%), судовий збір складе 492,29 грн (640,00 грн х 76,92%).

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Іршавського районного суду від 1 серпня 2017 року у частині розподілу судових витрат, понесених у звязку з розглядом справи в суді першої інстанції, змінити, стягнути з ОСОБА_3:

на користь ОСОБА_2 2530,81 грн (дві тисячі пятсот тридцять гривень 81 коп.) у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката;

492,29 грн (чотириста девяносто дві гривні 29 коп.) судового збору в дохід держави;

у решті залишити рішення суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 22 грудня 2017 року.

Судді