Рішення № 71191301, 21.12.2017, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1404/17

Провадження № 2/304/509/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 02 січня 2011 року помер його батько ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з господарськими будовами та спорудами №97 по вул. Зерновській в с. Порошково Перечинського району Закарпатської області. ОСОБА_2 ще за життя склав заповіт, яким все своє майно, житловий будинок і все те, що буде належати йому на день смерті, заповів йому. Оскільки він фактом спільного проживання з батьком одноосібно прийняв спадщину, однак нотаріусом в оформленні такої йому було відмовлено за відсутності правовстановлюючого документа на спадковий будинок, тому просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не зявилися, однак остання подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без їх участі, позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити та не стягувати з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Представник Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області як відповідача в судове засідання також не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечив щодо задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 02 січня 2011 року помер ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ № 110574, виданим виконкомом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області 04 січня 2011 року (а. с. 6).

Також встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 3751 від 22 серпня 2017 року, виданої відповідно до даних погосподарської книги, ОСОБА_2, який помер 02 січня 2011 року, був головою дворогосподарства № 97 по вул. Зерновській в с. Порошково Перечинського району Закарпатської області (а. с. 12).

Крім цього встановлено, що ОСОБА_2 на випадок смерті все своє майно, житловий будинок і все те, що буде належати йому на день смерті, заповів своєму синові ОСОБА_4, про що свідчить заповіт від 01 жовтня 2004 року, посвідчений секретарем виконкому Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області та зареєстрований в реєстрі за № 215 (а. с. 5).

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2017 року встановлено факт, що заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області 01 жовтня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 215, складений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, саме на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 9-10).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки виконавчого комітету Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 3752 від 22 серпня 2017 року на момент та протягом шести місяців після смерті ОСОБА_2, який помер 02 січня 2011 року, в будинку № 97 по вул. Зерновській в с. Порошково Перечинського району Закарпатської області був зареєстрований, зокрема, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50065333 від 29 листопада 2017 року та повідомлення Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 01-10/145 від 29 листопада 2017 року спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_2, який помер 02 січня 2011 року, відсутня (а. с. 23, 24, 26).

Разом з цим, відповідно до повідомлення Перечинської державної нотаріальної контори за вих. № 106/01-16 від 13 вересня 2017 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у оформленні спадщини за спадкодавцем ОСОБА_2, який помер 02 січня 2011 року, оскільки документ, що посвідчує право власності на житловий будинок № 97 по вул. Зерновській в с. Порошково Перечинського району, відсутній (а. с. 13).

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Як розяснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, враховуючи те, що позивач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не відмовився від неї, а інших спадкоємців, які мають право на обовязкову частку та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2, не встановлено (а. с. 11, 23, 24, 26), тому позивач прийняв таку одноосібно. Оскільки у нього існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанції № НОМЕР_1 від 24 листопада 2017 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 839 грн. судового збору (а. с. 1).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з поданої представником позивача заяви, остання, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не стягувати з відповідача понесені позивачем судові витрати, у звязку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке її волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому судовий збір у розмірі 839 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 328, 331, 1216-1218, 1241, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 (89230 Закарпатська область Перечинський район с. Порошково, вул. Зерновська, № 97; паспорт серії ВР № 375989, виданий Перечинським РВ ГУМВС України в Закарпатській області 10 червня 2009 року) до Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (89230 Закарпатська область Перечинський район с. Порошково, вул. Центральна, № 78; ЄДРПОУ 04351207) про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_2, який помер 02 січня 2011 року, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 97 по вул. Зерновській в с. Порошково Перечинського району Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: ОСОБА_5