Ухвала суду № 71189552, 13.11.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24681/16-к

Провадження № 1-кп/761/617/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мартинова Є.О.,

суддів Слободянюка П.Л., Трубнікова А.В.,

за участю секретаря Карапетяна А.С.,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві судовий розгляд провадження № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, проживаючого за адресоюАДРЕСА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, участь в судовому засіданні якого забезпечена шляхом застосування відеоконференцзв'язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор",

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Іванова Д.В., Супруна О.О.,

захисників Легких К.В., Рибіна В.В.,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,

ОСОБА_18,

представників потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_20,

представника цивільного

позивача ОСОБА_21,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року.

Стороною обвинувачення заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

При цьому прокурори Супрун О.О. та Іванов Д.В., обґрунтовуючи свою позицію в судовому засіданні, зокрема зазначають, що підстав для зміни або скасування запобіжного заходу ОСОБА_1 не вбачається, оскільки застосування більш м'яких заходів неможливе, в зв'язку з тим, що вони не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Захисники Рибін В.В. та Легких К.В. вважають, що перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою не відповідає вимогам національного законодавства, міжнародним стандартам кримінального судочинства та практиці ЄСПЛ. Захисники посилаються, що обвинувачення ОСОБА_1 є незаконним та безпідставним. Крім того стороною обвинувачення не доведені ризики, встановлені ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим просять відхилити клопотання сторони обвинувачення.

При цьому захисником Легких К.В., в порядку ст. 201 КПК України, внесено на розгляд суду клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисту.

Присутні в судовому засіданні представники потерпілих, потерпілі та представник цивільного позивача підтримали позицію сторони обвинувачення та просили клопотання прокурора задовольнити, а клопотання захисника Легких К.В. відхилити.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд, керуючись принципом правової визначеності, приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Враховується зокрема й професійна приналежність та колишній рід діяльності та досвід роботи обвинуваченого, наявність у нього відповідних знань та навичок, як колишнього керівника підрозділу Служби безпеки України.

При цьому на думку колегії суддів наявність у обвинуваченого міцних сімейних зв'язків, постійного місця проживання тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Крім того, з огляду на вказане, суд не знаходить переконливими доводи сторони захисту про необхідність зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, у зв'язку з чим клопотання захисника Легких К.В. підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 201, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ "Київський слідчий ізолятор" до 11 січня 2018 року включно, без визначення розміру застави.

Клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відхилити.

Копію ухвали направити до ДУ "Київський слідчий ізолятор" для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення і підлягає негайному виконанню.

Судді: